Спасо-Преображенська церква (Дубно)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Спасо-Преображенська церква на кемпі
Дубно. Спасо-Преображенская церковь..jpg
50°24′52″ пн. ш. 25°44′05″ сх. д. / 50.4146444° пн. ш. 25.7347889° сх. д. / 50.4146444; 25.7347889Координати: 50°24′52″ пн. ш. 25°44′05″ сх. д. / 50.4146444° пн. ш. 25.7347889° сх. д. / 50.4146444; 25.7347889
Тип споруди церква
Розташування УкраїнаДубно
Кінець будівництва 1643
Належність ПЦУ
Адреса вул. Івана Франка 21б, м. Дубно
Спасо-Преображенська церква (Дубно). Карта розташування: Рівненська область
Спасо-Преображенська церква (Дубно)
Спасо-Преображенська церква (Дубно) (Рівненська область)

Спасо-Преображенська церква — чинна церква у місті Дубно на Волині. Нині діюча церква Рівненської єпархії ПЦУ, пам'ятка сакральної християнської архітектури 17 століття.

Історія[ред. | ред. код]

Спасо-Преображенська церква на кемпі. Поштівка поч. 20 ст.

Церква Святого Спаса на Кемпі (пол. kępa — зарослий острівець) збудована для монастиря ЧСВВ у 1643 році.

У 1812 році греко-католицька обитель припинила своє існування.

Станом на 1833 рік причт церкви складав лише паламар Яків Флоревський, відлучений УГКЦ від церкви за перехід до московського православ'я. Цього ж року церква переходить на парафіяльний статус під зверхністю Московського патріархату.

У 1839 році до її західного фасаду добудовано нову класицистичну дзвіницю. Натомість глухий аркатурний пояс під карнизом стіни, що обперізував храм і був однією з найприкметніших його особливостей геть знищений.

У 1970-х роках церкву зачинено радянською владою.

У 1990-х богослужіння в церкві поновлені під зверхністю УПЦ КП.

З 2018 року, після Об'єднавчого собору, частина ПЦУ.

Опис[ред. | ред. код]

Храму властивий рідкісний для Волині триконховий тип, більше відомий на теренах Поділля і Буковини, хоча його коріння сягає традицій Риму і Візантії, які через Валахію і Молдавію у дещо спрощеному вигляді були перенесенні на українські землі. Зокрема дослідники відзначали типологічну подібність дубенської Спасо-Преображенської церкви з  триконхами Кам’янця-Подільського, які датуються другою половиною XIV ст.[1] Церква в XVIІ–XVIII ст. мала невеликі розміри – 18×14 м, одну напівкруглу апсиду, що виростала із такої ж по ширині нави, завершеної склепінчастим зводом і покритим двосхилим, раніше, ґонтовим дахом. Особливістю склепіння є невисокий глухий підбанник, на якому в минулому підносилась мініатюрна банька, оточена підпертим невеликими балясинами  з  мальованим дашком. Цей підбанник і сьогодні добре помітний в інтер’єрі[2]. На баньці стояв один великий хрест, ще два  знаходилися на протилежних краях даху. До двох бічних стін і апсиди ззовні домуровані три  невеликі контрфорси, які інколи розглядаються як риси оборонного призначення храму. Проте, зважаючи на острівне розташування церкви, ці контрфорси мали виконувати роль додаткових опорних конструкцій в умовах поступового розмивання берегів острова течією Ікви.

Зсередини нави церкви вів хід до підземної мурованої крипти. В даний час доступ до неї перекритий, але в 2011 р. в ході ремонтних робіт в основі зовнішньої стіни південної ніші туди відкрився прохід у вигляді склепінчастого коридору. Крипта має форму камери розміром 6,3×5,1 м, висотою склепіння – 2,3 м і, очевидно, в давнину використовувалась для поховань. Значно пізнішим елементом конструкції церкви є добудована в 1839 році дзвіниця, яка з’явилась в ході облаштування тут починаючи з 1833 р. приходського храму[3]. Очевидно, тоді ж було втрачено таку своєрідну декоративну деталь, як аркатурний фриз, що оточував стіни храму по периметру під карнизом і нагадував про ренесансні традиції запозичені для оздоби церкви під час її побудови.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.1993 р. № 444 Спасо-Преображенську церкву передано на баланс Дубенського державного історико-культурного заповідника[4].

Монастир[ред. | ред. код]

Точна дата заснування православного Преображенського монастиря невідома. Ймовірно був закладений князями Острозькими в XV столітті. В 1585 році для монастиря збудовано нову церкву або ж відремонтовано стару. 1592 року патрон монастиря Василь-Костянтин Острозький запровадив у ньому кіновію. Того ж року стався конфлікт між чернецтвом і настоятелем монастиря, внаслідок якого, ченці покинули обитель. Можливо, що в цьому монастирі прийняв постриг Іван Вишенський. У 1620-х роках патроном монастиря був Владислав Домінік Заславський-Острозький, настоятелями Касіян Сакович і Прокопій Хмелевський. 1626 року монастир перейшов на унію.

Монастиреві належали села Загірці, М'ятин, дубенське передмістя Волиця.

Настоятелі[ред. | ред. код]

Цікавий факт[ред. | ред. код]

  • Дзвін Спасо-Преображенської церкви відлитий 1572 року тріснув і через непридатність був переданий до експозиції Дубенського краєзнавчого музею.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Пламеницька О. (2005). Сакральна архітектура Кам’янця на Поділлі. – Кам’янець-Подільський: Абетка. с. 68–71. 
  2. Ричков П. А, Луц В. Д. (2002). Архітектурно-мистецька спадщина князів Острозьких. Київ: Техніка. с. 97. 
  3. Пероговский В. И. Бывшие православные монастыри в г. Дубне (продолжение) // Волынские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. – Почаев, 1880. – № 32. с. 1450. 
  4. Державний історико-культурний заповідник у м. Дубно Зчитано 22.07.2011

Література[ред. | ред. код]

  • Годованюк О. Монастирі та храми Волинського краю. — Київ, 2004. — ISBN 966-575-072-0.
  • Ричков П., Луц В. Архітектурно-мистецька спадщина князів Острозьких. — Київ, 2002. — ISBN 966-575-035-6.

Посилання[ред. | ред. код]