Кочетков Василь Миколайович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
KLBot2 (обговорення | внесок) м Вилучення 1 інтервікі, відтепер доступних на Вікіданих: d:Q4236736 |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{othernames|Кочетков}} |
{{othernames|Кочетков}} |
||
[[Файл:Vasily Kochetkov.jpg|міні|250px|Василь Кочетков]] |
|||
'''Кочетков Василь Миколайович''' ([[1785]] — [[30 травня]] [[1892]], [[Виборг]]) — легендарний російський "''солдат трьох імператорів''". |
'''Кочетков Василь Миколайович''' ([[1785]] — [[30 травня]] [[1892]], [[Виборг]]) — легендарний російський "''солдат трьох імператорів''". |
||
Версія за 21:04, 3 жовтня 2013
Кочетков Василь Миколайович (1785 — 30 травня 1892, Виборг) — легендарний російський "солдат трьох імператорів".
Мундир Кочеткова був унікальний: на його погонах сплелися вензелі трьох імператорів, яким присягав старий служака. На рукаві мундира у вісім рядів йшли золоті і срібні нашивки за вислугу та відзнаки, а на шиї і грудях ледь вміщалися 23 хрести і медалі.
Життєпис
Василь Миколайович Кочетков - уродженець Симбірської губернії, Курмишського повіту, Благовської волості, села Спаського. Народився 1785 року в родині солдата-кантоніста, тобто людини, приписаної з народження до військового відомства. До нього, природно, належав і Василь. На службу вступив з кантоністів унтер-офіцерського звання лейб-гренадерського полку 7-го березня 1811 року.
Вітчизняна війна 1812 року. Кочеткову 27 років, і не бажаючи відсиджуватися в тилу, просить про переведення в стройові. Визначений в прославлений лейб-гренадерський полк [ru], незабаром зарахований до гвардії і наречений лейб-гвардії гренадерським. У 1812 році, беручи участь у ар'єргардних боях, полк цей відходив до Можайська , і Кочетков бився в його рядах 26 серпня (7 вересня) при Бородіно, бився під Лейпцигом, брав Париж і закінчив кампанію в чині фельдфебеля.
У 1820-му його переводять в лейб-гвардії Павловський полк[ru], з яким він пройшов Російсько-турецьку війну 1828-1829 років. Зокрема, брав участь при взятті турецьких фортець Варни, Ісакчі і Сілістри. Потім була війна з польськими повстанцями, і російська гвардія добряче потріпала супротивників на Грохівському полі [ru] та в битві при Остроленці , а в 1831 році Кочетков брав участь у штурмі Варшави.
В 1833 році переведений до лейб-гвардії кінно-піонерний (інженерний) дивізіон. При Олександру I і його синові Миколі I солдатська служба тривала двадцять п'ять років, і Василь Кочетков давно міг з чистою совістю піти у відставку, але це не по нутру старому служаці.
Після розформування лейб-гвардії кінно-піонерного дивізіону, в 1843 році, Кочетков був направлений в кавказьку армію, "для навчання на швидких річках правильного спуску, наведення, зміцнення і розбирання понтонних мостів". Тут він був зарахований до Нижньогородського драгунського полку[ru] і, за своїм бажанням, залишився служити в кавказьких військах, одержавши дозвіл на те генерал-фельдцейхмейстера Великого Князя Михайла Павловича , із збереженням гвардійського окладу платні.
Брав участь у військових діях на Кавказі. Зокрема у справах при вирубці Гойтінського лісу в 1844 році; при аулі Дарго 1845 року, при укріпленнях Зиряни 1846 року. За рік Кочетков був двічі поранений: у шию навиліт і в обидві ноги з роздробленням лівої гомілки, але всякий раз повертався в стрій. Через рік знову тяжко поранений в ліву гомілку в битві при аулі Дарго, Кочетков попався в полон чеченцям. Пробувши в полоні 9 місяців і 23 дні, він втік звідти, за що був нагороджений Знаком відзнаки Військового Ордена.
У 1849 році Кочетков зі своїм полком був в Угорщині, в справі при Дебрецені, беручи участь у бойових діях проти бунтівників ( придушенні угорського повстання ). Повернувшись з походу, він за вислугою років здав іспит і був проведений в підпоручики, але від звання відмовився. Отримав на рукав мундира срібний шеврон, офіцерський темляк на шаблю і право на отримання 2/3 окладу підпоручика.
У 1850 році він переведений в штаб кавказького корпусу жандармів і в наступному 1851, після 40 років дійсної служби, у віці 66 років вийшов у відставку.
Цим закінчився перший період його військової служби.
Через два роки після його виходу у відставку в 1853 році почалася Кримська війна, і Кочетков знову вступив на дійсну службу за призовом для захисту Севастополя в Казанський єгерський полк[ru], і тут провів два роки, беручи участь у вилазках добровольців, причому на корніловському бастіоні бомбою, що розірвалася "закиданий землею і дрібними осколками і камінням, що пошкодили йому спину" . У 1856 році, особисто покійним Государем Імператором Олександром II, він був переведений до лейб-гвардії драгунського полку[ru], а потім, в 1862 році, зарахований до почесної роти палацових гренадерів[ru], і тут підвищений до унтер-офіцера.
В 1869 році "по поданій ним доповідній записці Государю Імператору" був посланий на театр військових дій в Середню Азію, де і зарахований в Туркестанську кінно-артилерійську бригаду гірських гармат фейерверкером 1 класу, причому, при від'їзді, Государ Імператор особисто подарував йому п'ятдесят рублів. Тут Кочетков брав участь у взятті Туркестану і Самарканду в 1870 році, а в 1874 перейшов піщаний степ, і в складі військ під начальством генерал-ад'ютанта Кауфман[ru] брав участь у Хівинскому поході і взятті Хіви. Цим він закінчив свою службу в Азії і в тому ж 1874 році, за височайшим повелінням, призначений знову на службу в жандармський корпус, до складу конвойних Імператорського потягу на курсько-київській залізниці .
Але в 1876 році на Балканах проти турецького ярма повстали Сербія і Чорногорія. Кочетков за пропозицією Великого Князя Миколи Миколайовича Старшого поступає в сербську армію волонтером. І в складі п'ятитисячного загону російських добровольців відправився на допомогу слов'янським братам.
З початком російсько-турецької війни зарахований в останню східну війну до складу діючої армії в 19-ту кінно-артилерійську бригаду. Особливо запеклі бої зав'язалися в обороні Шипки, і саме там Василь Кочетков від вибуху бомби втратив ліву ногу.
Закінчивши війну, Кочетков знову повернувся до роти палацових гренадерів, прослужив у ній ще 13 років, а потім вирішив повернутися в рідні краї. Але, як сказано в "Віснику військового духовенства", "смерть застала бідолаху-солдатика абсолютно несподівано, в той час, коли він, отримавши звільнення у відставку, повертався на батьківщину", 30 травня 1892 року. Тобто було йому 107 років. З них більше 80-ти в армії.
Нескінченно довгий ряд подвигів являє собою служба цього доблесного воїна, який служив при трьох імператорах, в 12 військових частинах, трьох родах зброї (піхоти, кавалерії і артилерії), що брав участь в десяти кампаніях і був шість разів поранений. Мундир його представляв рідкісне явище, будучи прикрашений на погонах з'єднаними вензелями трьох в Бозі спочиваючих імператорів: Олександра I, Миколи I і Олександра II, а на лівому рукаві вісьмома рядами нашивок із золотого і срібного галуну і тасьми; на шиї ж і на грудях Кочеткова висіло 23 хрести і медалі.
Петербурзький художник П.Ф. Борель зробив гравюру з фотографічного портрету Кочеткова. Знятий Василь Миколайович за 11 днів до кончини. Сидить столітній воїн в гвардійському мундирі, упершись правою рукою в коліно, зі спокійним достоїнством. Між пальців лівої руки стирчить самокрутка.
Увіковічення пам'яті
З ініціативою увіковічення імені Василя Кочеткова, простого солдата, уродженця Симбірської губернії, що провів 60 років свого життя у військових боях, виступив губернатор Ульяновської області Сергій Морозов.
5 вересня 2012 року минуло засідання президії містобудівної ради, на якому розглядалося питання встановлення в Ульяновську пам'ятника російському солдатові Василю Миколайовичу Кочеткову
У конкурсі на розробку композиції «Пам'ятник російському солдату» прийняло участь 5 скульпторів з Ульяновська, Москви і Санкт-Петербурга, двоє з них підготували два варіанти пам'ятника. Вартість виготовлення монумента варіюється від 2,5 до 6 мільйонів рублів, терміни виготовлення - від трьох до шести місяців.
Члени містобудівної ради Ульяновської області зійшлися на тій думці, що скульптура повинна бути лаконічною і носити камерний характер. Перевагу віддано ескізу, виготовленому зі старовинної гравюри, на якій зображено портрет солдата.
Найбільш підхожим місцем встановлення пам'ятника членами президії була названа кругла клумба, розташована поруч з сільгоспакадемією, на бульварі Новий Вінець.
Члени президії містобудівної ради висловили кілька зауважень щодо підготовлених проектів. Авторам скульптурних композицій буде запропоновано переробити їх таким чином, щоб фігура солдата уособлювала мужність, доблесть і гордість за перемогу.
Див. також
Джерела, Посилання
- «Правительственный Вестник» № 192 за 2 вересня 1892
- [] помилка: {{lang-xx}}: немає тексту (допомога) Солдат Империи
- [] помилка: {{lang-xx}}: немає тексту (допомога) Солдат трех императоров. Герои империи
- [] помилка: {{lang-xx}}: немає тексту (допомога) Згадка прийняття рішення про встановлення пам'ятника
- [] помилка: {{lang-xx}}: немає тексту (допомога) Згадка прийняття рішення про встановлення пам'ятника
- [] помилка: {{lang-xx}}: немає тексту (допомога) Проекти пам'ятника
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |