Олександр II (російський імператор)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр II Миколайович
Александр Николаевич Романов
Олександр II Миколайович
Фотопортрет Олександра ІІ
невідомий автор, 1878 або 1881
Прапор
12-й Імператор Всеросійський
18 лютого (2 березня) 1855 — 1 (13) березня 1881
Коронація: 26 серпня (7 вересня) 1856
Прем'єр-міністр: Олександр Іванович Чернишов (1856)
Олексій Федорович Орлов(1857-1861)
Дмитро Миколайович Блудов(1861-1864)
Павло Павлович Гагарін(1864-1872)
Павло Миколайович Ігнатьєв (1872-1879)
Петро Олександрович Валуєв (1879-1881)
Попередник: Микола I
Спадкоємець: Микола (до 1865);
Олександр III
Наступник: Олександр III
Прапор
3-й Цар Польський
18 лютого (2 березня) 1855 — 1 (13) березня 1881
Попередник: Микола I
Наступник: Олександр III
Прапор
3-й Великий Князь Фінляндський
Прапор
18 лютого (2 березня) 1855 — 1 (13) березня 1881
Попередник: Микола I
Наступник: Олександр III
 
Народження: 17 (29) квітня 1818(1818-04-29)
Москва
Смерть: 1 (13) березня 1881(1881-03-13) (62 роки)
Санкт-Петербург
Громадянство: Російська імперія
Віросповідання: православ'я
Династія: Романови
Батько: Микола I
Мати: Олександра Федорівна
У шлюбі з: Марія Олександрівна[1][2] і Catherine Dolgorukov[d]
Діти: Микола, Олександр, Володимир, Олексій, Сергій, Павло, Олександра, Марія
Автограф: SignatureAlexanderII.jpg
Нагороди:
орден Білого Орла орден Андрія Первозванного орден Святого Георгія IV ступеня орден Святого Володимира 1 ступеня орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня Knight Grand Cross of the Military Order of William Knight of the Order of the Holy Spirit Орден Золотого руна Knight of the Order of Saint-Michel Орден Святого Олександра Невського
Золота зброя «За хоробрість»

Медіафайли у Вікісховищі?

Олекса́ндр ІІ (17 [29] квітня 1818(18180429) — 1 [13] березня 1881) — російський імператор з 1855 до 1881 року. Старший син Миколи І.

Правління[ред. | ред. код]

Здійснив ряд реформ: військову, земську, судову, у 1861 скасував кріпосне право. Ця реформа, яку апологети самодержавства представляли як велике благодійництво, насправді була здійснена в максимальних інтересах землевласників і боляче вдарила по селянах. Класик української літератури Панас Мирний назвав її «Голодною волею»[3]. З 1863 року перейшов до ще більш реакційної внутрішньої політики, на його життя неодноразово відбувалися замахи, і в 1881 він був убитий терористичною групою народовольців, т. зв. нігілістами.

Поразка Російської імперії у Кримській війні 1853—1856, криза економічного розвитку країни, національно-визвольний рух поневолених народів, примусили Олександра ІІ провести ряд реформ: скасування кріпосного права 1861, земельна, судова, міська та ін. У листопаді 1866 року підписав указ про ліквідацію військово-кріпосницького режиму на Іжевському заводі. У зовнішній політиці Олександр ІІ дотримувався німецької орієнтації, особливу увагу приділяв т. зв. східному питанню, поневоливши гірські народи Кавказу, що яскраво описано Тарасом Шевченком у його програмній поемі.

Скасував кріпосне право, за що отримав у російській історіографії епітет Визволитель.

Александр II. Костянтин Маковський (1881)

У 1877—1878 роках прагнучи зміцнити позиції Російської імперії на Балканах, вів війну з Османською імперією.

За Олександра ІІ до Росії було приєднано Північний Кавказ, завойовано значну частину Середньої Азії. В 1863—1864 жорстоко придушив національно-визвольне повстання у Польщі.

Вбитий 1 березня 1881 у Петербурзі народовольцем І. Гриневицьким.

На його честь було названо багато вулиць у різних містах імперії, але з приходом до влади більшовиків ці вулиці було перейменовано, залишились тільки в Софії та Тампере.

Українське питання[ред. | ред. код]

Щодо України проводив агресивну шовіністичну політику (див. Валуєвський указ 1863, Емський акт 1876).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]