Бібоп: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Dexbot (обговорення | внесок)
м Removing Link FA template (handled by wikidata)
мНемає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
'''Бібоп''', '''Бі-боп''', або просто '''боп''' ({{lang-en|bebop}}) — [[джаз]]овий [[Музичний стиль|стиль]], що розвинувся на початку 1940-х. Він відкриває період сучасного джазу і докорінно відрізняється від попередніх стилів. Для бібопу характерне унісонне проведення теми на початку і в кінці п'єси. Як теми для [[Імпровізація (музика)|імпровізацій]] використовувались популярні пісні 1920-30х років, вірніше їхні гармонічні схеми, на які нашаровувались нові мелодії.
'''Бібоп''', '''Бі-боп''', або просто '''боп''' ({{lang-en|bebop}}) — [[джаз]]овий [[Музичний стиль|стиль]], що розвинувся на початку 1940-х. Він відкриває період сучасного джазу і докорінно відрізняється від попередніх стилів. Для бібопу характерне унісонне проведення теми на початку і в кінці п'єси. Як теми для [[Імпровізація (музика)|імпровізацій]] використовувались популярні пісні 1920-30х років, вірніше їхні гармонічні схеми, на які нашаровувались нові мелодії.


Пізніше почали створювати оригінальні композиції. Їхні мелодії відзначалися складними фігураціями, стрибками, незвичним ритмічним поділом та акцентуванням. Сольні імпровізації характеризуються бурхливим, дещо нервовим фразуванням, складними технічними пасажами, сухим штриховим малюнком і безперервним веденням мелодії при переході від одного голосу до іншого. Гармонія ґрунтується на [[альтерація|альтерованих]] акордах та [[політональність|політональних структурах]].
Пізніше почали створювати оригінальні композиції. Їхні мелодії відзначалися складними фігураціями, стрибками, незвичним ритмічним поділом та акцентуванням. Сольні імпровізації характеризуються бурхливим, дещо нервовим фразуванням, складними технічними пасажами, сухим штриховим малюнком і безперервним веденням мелодії при переході від одного голосу до іншого. Гармонія ґрунтується на [[альтерація|альтерованих]] акордах та [[політональність|політональних структурах]].


На відміну від попередніх стилів в бібопі змінились функції інструментів ритмічної групи. які поряд з духовими стали повноправними солістами ансамблю. Докорінно змінилась і роль [[ударні інструменти|ударних інструментів]]. Якщо в традиційному джазі і [[свінг|свінгу]] носієм [[ритм|ритму]] був [[великий барабан]], то в бібопі основну ритмо-ударну роль виконують [[тарілки (музичний інструмент)|тарілки]], а пізніше [[хай-хет]]. [[Том-том]], великий і малий барабани використовуються для акцентування окремих звуків і фраз імпровізації соліста.
На відміну від попередніх стилів в бібопі змінились функції інструментів ритмічної групи. які поряд з духовими стали повноправними солістами ансамблю. Докорінно змінилась і роль [[ударні інструменти|ударних інструментів]]. Якщо в традиційному джазі і [[свінг]]у носієм [[ритм]]у був [[великий барабан]], то в бібопі основну ритмо-ударну роль виконують [[тарілки (музичний інструмент)|тарілки]], а пізніше [[хай-хет]]. [[Том-том]], великий і малий барабани використовуються для акцентування окремих звуків і фраз імпровізації соліста.


Бібоп як стиль почався з записів на платівки, що їх здійснив ансамбль [[Чарлі Паркер|Чарлі Паркера]] — [[Діззі Гіллеспі]] на початку 1945, а склад цього колективу ([[саксофон]], [[труба (музика)|труба]] і [[ритмічна група]]) став характерним для цього стилю. Значний внесок в формування нового джазового мислення внесли саксофоніст [[Джон Колтрейн]], піаніст [[Телоніус Монк]], сурмач [[Майлс Девіс]].
Бібоп як стиль почався з записів на платівки, що їх здійснив ансамбль [[Чарлі Паркер]]а — [[Діззі Гіллеспі]] на початку 1945, а склад цього колективу ([[саксофон]], [[труба (музика)|труба]] і [[ритмічна група]]) став характерним для цього стилю. Значний внесок в формування нового джазового мислення внесли саксофоніст [[Джон Колтрейн]], піаніст [[Телоніус Монк]], сурмач [[Майлс Девіс]].


Бібоп є основною течією джазу від другої половини 20 століття.
Бібоп є основною течією джазу від другої половини 20 століття.


== Аудіоприклади ==
== Аудіоприклади ==
*{{audio||"Bird of Paradise"}}, [[Чарлі Паркер]]
* {{audio||"Bird of Paradise"}}, [[Чарлі Паркер]]


==Відео==
== Відео ==
* [http://www.youtube.com/watch?v=wkvCDCOGzGc Charlie Parker and Dizzy Gillespie]
* [http://www.youtube.com/watch?v=wkvCDCOGzGc Charlie Parker and Dizzy Gillespie]
* [http://www.youtube.com/watch?v=UtCvyVVIV3A Thelonius Monk]
* [http://www.youtube.com/watch?v=UtCvyVVIV3A Thelonius Monk]
Рядок 18: Рядок 18:


== Джерело ==
== Джерело ==
* І.Гобарт, І.Вассербергер. Основи джазрової імпровізації (переклад зі словацької) / К.,"Музична Україна" 1980
* І.Гобарт, І.Вассербергер. Основи джазової імпровізації (переклад зі словацької) / К., «Музична Україна» 1980

{{Шаблон:Джаз}}
{{Джаз}}

[[Категорія:Джаз]]
[[Категорія:Джаз]]
[[Категорія:Музичні напрямки]]
[[Категорія:Музичні напрямки]]

Версія за 09:57, 29 серпня 2015

Бібоп, Бі-боп, або просто боп (англ. bebop) — джазовий стиль, що розвинувся на початку 1940-х. Він відкриває період сучасного джазу і докорінно відрізняється від попередніх стилів. Для бібопу характерне унісонне проведення теми на початку і в кінці п'єси. Як теми для імпровізацій використовувались популярні пісні 1920-30х років, вірніше їхні гармонічні схеми, на які нашаровувались нові мелодії.

Пізніше почали створювати оригінальні композиції. Їхні мелодії відзначалися складними фігураціями, стрибками, незвичним ритмічним поділом та акцентуванням. Сольні імпровізації характеризуються бурхливим, дещо нервовим фразуванням, складними технічними пасажами, сухим штриховим малюнком і безперервним веденням мелодії при переході від одного голосу до іншого. Гармонія ґрунтується на альтерованих акордах та політональних структурах.

На відміну від попередніх стилів в бібопі змінились функції інструментів ритмічної групи. які поряд з духовими стали повноправними солістами ансамблю. Докорінно змінилась і роль ударних інструментів. Якщо в традиційному джазі і свінгу носієм ритму був великий барабан, то в бібопі основну ритмо-ударну роль виконують тарілки, а пізніше хай-хет. Том-том, великий і малий барабани використовуються для акцентування окремих звуків і фраз імпровізації соліста.

Бібоп як стиль почався з записів на платівки, що їх здійснив ансамбль Чарлі Паркера — Діззі Гіллеспі на початку 1945, а склад цього колективу (саксофон, труба і ритмічна група) став характерним для цього стилю. Значний внесок в формування нового джазового мислення внесли саксофоніст Джон Колтрейн, піаніст Телоніус Монк, сурмач Майлс Девіс.

Бібоп є основною течією джазу від другої половини 20 століття.

Аудіоприклади

Відео

Джерело

  • І.Гобарт, І.Вассербергер. Основи джазової імпровізації (переклад зі словацької) / К., «Музична Україна» 1980