Кіровоградська операція: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
м категоризація, уточнення |
|||
Рядок 26: | Рядок 26: | ||
[[5 січня]] [[1944]] року війська [[другий Український фронт|2-го Українського фронту]] за авіаційної підтримки [[5-та повітряна армія (СРСР)|5-ї повітряної армії]] (командувач — генерал-лейтенант С.Горюнов) перейшли у наступ. Найбільшого успіху першого дня вони досягли півночі [[Кропивницький|Кіровограда]]. Для розвитку сюди був перегрупований [[8-й механізований корпус (СРСР)|8-й механізований корпус]] [[5-та гвардійська танкова армія (СРСР)|5-ї гвардійської танкової армії]]. З метою завершення прориву оборони противника на півдні Кіровограда у смузі [[7-ма гвардійська армія|7-ї гвардійської армії]] були введені в дію [[18-й танковий корпус (СРСР)|18-й]] та [[29-й танковий корпус (СРСР)|29-й танкові корпуси]] 5-ї гвардійської танкової армії. |
[[5 січня]] [[1944]] року війська [[другий Український фронт|2-го Українського фронту]] за авіаційної підтримки [[5-та повітряна армія (СРСР)|5-ї повітряної армії]] (командувач — генерал-лейтенант С.Горюнов) перейшли у наступ. Найбільшого успіху першого дня вони досягли півночі [[Кропивницький|Кіровограда]]. Для розвитку сюди був перегрупований [[8-й механізований корпус (СРСР)|8-й механізований корпус]] [[5-та гвардійська танкова армія (СРСР)|5-ї гвардійської танкової армії]]. З метою завершення прориву оборони противника на півдні Кіровограда у смузі [[7-ма гвардійська армія|7-ї гвардійської армії]] були введені в дію [[18-й танковий корпус (СРСР)|18-й]] та [[29-й танковий корпус (СРСР)|29-й танкові корпуси]] 5-ї гвардійської танкової армії. |
||
На ранок [[7 січня]] передові з'єднання фронту обійшли Кіровоград з півночі та півдня, перерізали основні шляхи відходу противника. 5 німецьких дивізій опинились в оточенні, |
На ранок [[7 січня]] передові з'єднання фронту обійшли Кіровоград з півночі та півдня, перерізали основні шляхи відходу противника. 5 німецьких дивізій опинились в оточенні, проте їм вдалось організувати відхід. [[8 січня]] радянські війська увійшли до Кіровограда, пізніше просунулись ще на 15-20 км. На уманському напрямку війська [[52-га армія (СРСР)|52-ї армії]] та [[4-та гвардійська армія|4-ї гвардійської армії]] до [[10 січня]] просунулись на 40 км, але були зупинені сильними контратаками противника, що перекинув сюди 3 танкові дивізії. [[16 січня]] наступ радянських військ був зупинений на рубежі [[Сміла]] — [[Грузьке (Кіровоградський район)|Грузьке]] — [[Новгородка]]. |
||
В ході операції були вигнані нацистські окупанти з Кіровограда та війська [[РСЧА]] просунулись на 40-50 км на захід. Сама операція пройшла невдало, поставлені завдання виконати не вдалось. Затримавшись у боях за Кіровоград, радянські війська [[14 січня]] 1944 року перебували за 120 км від [[умань|Умані]] та [[Христинівка|Христинівки]], де їх вже чекали війська [[перший Український фронт|1-го Українського фронту]]. У директиві [[Ставка Верховного Головнокомандування|Ставки]] від 16 січня 1944 року персональна відповідальність за невиконання завдань фронту покладалась на [[ |
В ході операції були вигнані нацистські окупанти з Кіровограда та війська [[РСЧА]] просунулись на 40-50 км на захід. Сама операція пройшла невдало, поставлені завдання виконати не вдалось. Затримавшись у боях за Кіровоград, радянські війська [[14 січня]] 1944 року перебували за 120 км від [[умань|Умані]] та [[Христинівка|Христинівки]], де їх вже чекали війська [[перший Український фронт|1-го Українського фронту]]. У директиві [[Ставка Верховного Головнокомандування|Ставки]] від 16 січня 1944 року персональна відповідальність за невиконання завдань фронту покладалась на [[Конєв Іван Степанович|І.Конєва]]. За цих умов Ставка ВГК уточнила завдання 1-го та 2-го Українських фронтів щодо знищення звенигородсько-миронівського угруповання противника зустрічними ударами на [[Шпола|Шполу]], що стало початком підготовки до проведення [[Корсунь-Шевченківська операція|Корсунь-Шевченківської операції]]. |
||
== Джерела та література == |
== Джерела та література == |
Версія за 13:33, 18 травня 2020
Кіровоградська операція | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Дніпровсько-Карпатська операція | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
СРСР | Третій Рейх | ||||||
Командувачі | |||||||
І. Конєв | Отто Велер | ||||||
Військові сили | |||||||
500 000 осіб 500 танків та артилерії 7 000 гармат та мінометів 500 літаків |
420 000 осіб 520 танків та артилерії 5 000 гармат та мінометів 500 літаків |
Кіровогра́дська наступа́льна опера́ція (5 — 16 січня 1944 року) — військова операція, яка була складовою частиною стратегічної наступальної операції Ставки ВГК із оволодіння в роки Другої світової війни Правобережною Україною від німецьких завойовників. Була проведена військами 2-го Українського фронту під командуванням генерала І.Конєва. Операція здійснювалась в комплексі з наступом 1-го Українського фронту на Житомирсько-Бердичівському напрямку 24 грудня 1943 — 14 січня 1944 року. Штучно виділена істориками в окрему військову операцію.
Підготовка
Планування й підготовка наступальної операції розпочались у Ставці ВГК ще в листопаді 1943 року. На першому етапі радянські війська мали розгромити основні сили 8-ї польової армії групи армій «Південь» та вийти на рубіж річки Південного Бугу. 2-й Український фронт повинен був завдати головний удар по ворожих військах в районі Кіровограду, а допоміжні частини — по Христинівці, назустріч військам 1-го Українського фронту. В планах було оточити й знищити великі ворожі угрупування в районі Канева, Умані та Сміли. Задум полягав у тому, щоб силами 53-ї армії (командувач — генерал-лейтенант І.Галанін), 5-ї гвардійської армії (командувач — генерал-лейтенант О. С. Жадов), 5-го гвардійського корпусу (командувач — генерал-майор Б. М. Скворцов) та 7-го механізованого корпусу (командувач — генерал-майор Ф.Катков) обійти Кіровоград з півночі, а силами 5-ї гвардійської танкової армії (командувач — генерал-полковник П.Ротмістров) та 7-ї гвардійської армії (командувач — генерал-полковник М.Шумілов) обійти місто з південного заходу й знищити кіровоградське угруповання противника, потім наступити на Первомайськ та вийти на рубіж річки Південний Буг. Удар по ворогові назустріч військам 1-го Українського фронту на правому крилі мали завдати 52-га армія (командувач — генерал-лейтенант К.Коротеєв) та 4-та гвардійська армія (командувач — генерал-майор О.Рижов). Регулярним військам мали сприяти 2 з'єднання, 36 партизанських загонів та 41 підпільно-диверсійна група, які діяли у ворожому тилу.
Хід операції
5 січня 1944 року війська 2-го Українського фронту за авіаційної підтримки 5-ї повітряної армії (командувач — генерал-лейтенант С.Горюнов) перейшли у наступ. Найбільшого успіху першого дня вони досягли півночі Кіровограда. Для розвитку сюди був перегрупований 8-й механізований корпус 5-ї гвардійської танкової армії. З метою завершення прориву оборони противника на півдні Кіровограда у смузі 7-ї гвардійської армії були введені в дію 18-й та 29-й танкові корпуси 5-ї гвардійської танкової армії.
На ранок 7 січня передові з'єднання фронту обійшли Кіровоград з півночі та півдня, перерізали основні шляхи відходу противника. 5 німецьких дивізій опинились в оточенні, проте їм вдалось організувати відхід. 8 січня радянські війська увійшли до Кіровограда, пізніше просунулись ще на 15-20 км. На уманському напрямку війська 52-ї армії та 4-ї гвардійської армії до 10 січня просунулись на 40 км, але були зупинені сильними контратаками противника, що перекинув сюди 3 танкові дивізії. 16 січня наступ радянських військ був зупинений на рубежі Сміла — Грузьке — Новгородка.
В ході операції були вигнані нацистські окупанти з Кіровограда та війська РСЧА просунулись на 40-50 км на захід. Сама операція пройшла невдало, поставлені завдання виконати не вдалось. Затримавшись у боях за Кіровоград, радянські війська 14 січня 1944 року перебували за 120 км від Умані та Христинівки, де їх вже чекали війська 1-го Українського фронту. У директиві Ставки від 16 січня 1944 року персональна відповідальність за невиконання завдань фронту покладалась на І.Конєва. За цих умов Ставка ВГК уточнила завдання 1-го та 2-го Українських фронтів щодо знищення звенигородсько-миронівського угруповання противника зустрічними ударами на Шполу, що стало початком підготовки до проведення Корсунь-Шевченківської операції.
Джерела та література
- В. М. Грицюк. Кіровоградська наступальна операція 1944 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 330. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Р. В. Пилипчук. Кіровоградська наступальна операція // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
Література
- Разгром немецко-фашистских войск на Правобережной Украине (24 января — 17 апреля 1944 года), кн. 1. М., 1957;
- Стратегический очерк Великой Отечественной войны 1941—1945 гг. М., 1961;
- Сборник документов Верховного Главнокомандования за период Великой Отечественной войны. Вып. 4 (январь 1944 года — август 1945 года). М.: Воениздат, 1968;
- Грылев А. Н. Днепр — Карпаты — Крым. М., 1970.;
- Ротмистров П. А. Стальная гвардия. М., 1984.;
- Конев И. С. Записки командующего фронтом. М., 1991;
- Стратегические решения и вооруженные силы, т. 1. М., 1995. В. М. Грицюк.
Посилання
Це незавершена стаття про Другу світову війну. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |