Новгородка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Новгородка
Nowhorodka Coat of Arms.png Novgorodka kyr prapor.png
Герб Новгородки Прапор Новгородки
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район/міськрада Новгородківський район
Рада Новгородківська селищна рада
Код КОАТУУ: 3523455100
Основні дані
Перша згадка 1768
Статус з 1965 року
Площа  км²
Населення 5 760 (01.01.2016)[1]
Поштовий індекс 28200
Телефонний код +380 5241
Географічні координати 48°21′20″ пн. ш. 32°38′59″ сх. д. / 48.35556° пн. ш. 32.64972° сх. д. / 48.35556; 32.64972Координати: 48°21′20″ пн. ш. 32°38′59″ сх. д. / 48.35556° пн. ш. 32.64972° сх. д. / 48.35556; 32.64972
Водойма р. Кам'янка
Відстань
Найближча залізнична станція: Куцівка
До станції: 13 км
Селищна влада
Адреса 28200, смт. Новгородка, вул. Радянська, 11
Голова селищної ради Мазур Валентина Яківна
Карта
Новгородка. Карта розташування: Україна
Новгородка
Новгородка
Новгородка. Карта розташування: Кіровоградська область
Новгородка
Новгородка

Commons-logo.svg Новгородка у Вікісховищі

Новгоро́дка — селище міського типу в Україні, центр Новгородківського району Кіровоградської області. Населення 5,8 тисяч осіб.

Географія[ред. | ред. код]

У географічному відношенні селище міського типу Новгородка відноситься до Придніпровської височини і являє собою денудировану рівнину.

Новгородка розташована в долині річки Кам'янки.

Селище лежить за 37 км на південний схід від обласного центру — міста Кропивницького, і за 13 км від залізничної станції Куцівка.

Населення[ред. | ред. код]

Рідна мова населення Новгородки за даними перепису 2001 року

У селищі проживає близько 6100 чоловік, переважно українці. Відсоток інших національних груп в загальній кількості населення незначний, проте є представники таких національностей як росіяни, білоруси, молдовани, вірмени, грузини та інші.

Історія[ред. | ред. код]

Землі Куцівки (Новгородки) входили до складу Запорозької Січі. Після ліквідації Запорозької Січі Куцівка стала державним поселенням.

Історична хронологія селища починається з 1768 року. Тоді цей населений пункт був запорозькою слободою Куцівкою, заснований запорізьким полковником Бугогардівської паланки Афанасієм (Панасом) Івановичем Куцим. Перші мешканці — запорозькі козаки Дядьківського куреня, згодом також переселялися вихідці з Полтавської губернії.

З 1821 року Куцівка — військове поселення, центр округу. У 1822 року Куцівка перейменована на село Новгородку на честь Новгородського полку, що тут квартирував.

Після ліквідації військових поселень Новгородка — державне село, яке в 1860 року отримало статус містечка і стало центром волості. Східну околицю Новгородки, де розташовувався Новгородський полк, жителі селища і тепер називають «штабом», а заглибину річки Кам'янки, де стояла лазня для військових — «банею».

На початок XIX століття Новгородка була вже великим поселенням, що розміщувалося на берегах річки Кам'янки та на схилах балок Тернової та Котенкової. Простягалася Новгородка на 10 верств у довжину. Містечко було волосним центром. Хати здебільшого глиняні, вкриті соломою або очеретом. Лише наприкінці дев'яностих років сюди прибув фельдшер, почала працювати аптека, а в 1909 році — лікарня на 20 ліжок. Серед селян лютували хвороби. Так під час епідемії шигельозу (цю хворобу тоді називали дизентерією) і скарлатини в 1899 року загинуло 11 % населення, з кожних 100 новонароджених помирало 40. У 1873 році відкрилася земська школа, згодом — 2 церковно-парафіяльні школи. З 6129 жителів у 1886 році грамоту знало 463, з них — 42 жінки.

Станом на 1886 рік у містечку, центрі Новгородківської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкало 4928 осіб, налічувалось 819 дворових господарств, існувала православна церква — Церква Святої Трійці, єврейський молитовний будинок, школа, 17 лавок, винний склад, постоялий двір, винний склад, відбувались 4 ярмарки на рік: Олексіївська 17 березня, Вознесенська, Іллінська 20 липня та 8 листопада, базари по п'ятницях та неділях[2].

На початок ХХ століття в містечку діяло 3 церкви — Святої Трійці (з 1779 р.), Успенська та Архістрато-Михайлівська (на 1910 рік).

У 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки визвольних змагань на початку лютого 1918 року в містечку встановлено радянську владу. Почалася чорна смуга в історії села і її жителів — репресії 1918—1921, голод 1921—1922, знищення церкви і земської освіти, розкуркулення і колективізація 1929—1931, Голодомор 1932—1933, репресії 1937—1938, ІІ Світова війна 1941—1944, репресії 1944—1952, голод 1946—1947 років… Після такого геноциду українського народу, населення Новгородки зменшилось в рази.

7 серпня 1941 року німецькі війська захопили Новгородку. Німці розстріляли 32 радянських активістів, вивезли до Німеччини понад 400 юнаків і дівчат, грабували населення. Під час боїв за Новгородку з боку Червоної Армії загинули 1720 радянських бійців і офіцерів. 10 березня 1944 року в Новгородці відновлено радянську владу. Під час ІІ Світової війни були знищені школи, громадські будівлі, приміщення сільськогосподарського технікуму, житлові будинки, міст на шляху Кропивницький — Кривий Ріг. У таких важких умовах починалася відбудова села. Будувалися заклади освіти, культури. Було побудовано молокозавод, завод мінеральних вод, будувалися житлові будинки. Значна увага приділялася розвитку сільського господарства.

З 1991 року районний центр Новгородка в складі незалежної України. Побудована нова церква.

Економіка[ред. | ред. код]

Головним напрямком розвитку економіки в селищі є сільське господарство з провідною галуззю — рослинництво.

Основним підприємством на території селища є агрофірма «Мюннт», основними видами діяльності якої є торгово-посередницька діяльність. Підприємство засноване 12 січня 1994 року. Основними видами продукції є хлібобулочні вироби, борошно, крупи, м'ясо. Підприємство підтримує економічні зв'язки з такими великими містами України як Київ, Донецьк, Одеса, Івано-Франківськ, Дніпропетровськ.

У селищі Новгородка налічується близько 14 новостворених підприємств, найбільшими з яких є агрофірма «Перспектива» та ТОВ «Прогрес», що утворені в результаті реформування аграрного сектора економіки.

Транспорт[ред. | ред. код]

У селищі діє автобусний парк, що забезпечує зв'язок з обласним центром та населеними пунктами району.

Новгородка розташована на трасі державного значення Н23. Завдяки транзитному автобусному сполученню вона має зручний зв'язок з такими містами як Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Вінниця, Умань, Котовськ, Ялта.

Освіта[ред. | ред. код]

Рівень освіти в селищі забезпечують 3 навчальні заклади, із них Новгородківський НВК, одна школа І-ІІІ ступенів та одна — І-ІІ ступенів, а також державне професійно-технічне училище № 36, в якому навчається 285 учнів.

Медичне обслуговування[ред. | ред. код]

На сьогодні в Новгородці діє центральна районна лікарня на 100 ліжок, де працює 150 медичних та технічних працівників.

Культура та спорт[ред. | ред. код]

У селищі функціонує 5 бібліотек, 2 будинки культури, 1 кінотеатр, 3 банки та 2 готелі. При школах та ПТУ селища діють 4 спортивних зали.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

На території Новгородківського району досліджено пам'ятку скіфського часу (Таранова могила поблизу села Інгуло-Кам'янка). Всього на державному обліку знаходиться 93 археологічні пам'ятки, одна з яких має статус національної (Курган 1, с. Козирівка).

Серед архітектурних пам'яток на території селища розташована пам'ятка місцевого значення — навчальний корпус державного професійно-технічного училища № 36.

У селищі є пам'ятники воякам Червоної Армії, що загинули в 19431944 роках під час ІІ світової війни.

Експонати з історії селища зберігаються в Новгородківському районному краєзнавчому музеї.

На південь від Новгородки знаходиться заповідне урочище місцевого значення Терник, біля західної околиці селища — ботанічний заказник місцевого значення Квітуча балка.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2016 року (PDF(zip))
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

Література[ред. | ред. код]

  • В. Цубенко «Документи з історії військових поселень в Україні». Харків, 2010.
  • Б. Кузик, В. Білошапка. Кіровоградщина: історія та сучасність Центру України. Т.1. Дніпропетровськ, 2005.
  • Г. П. Міщенко. Кіровоградська область. Київ, 1961. С. 67.
  • Григорій Гусейнов. Легенди та перекази Криворіжжя. На землі на рідній. — Дніпропетровськ: 2005.
  • Гусейнов Григорій Джамалович. Господні зерна. Книги 1-8. Кривий Ріг, 2000—2004.
  • Історія міст і сіл Української РСР. Кіровоградська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972.
  • Сердюк В. А. Полковний Куций і поселення Куцівка/Інгульський Степ, альманах. К. 2016 — [1]
  • Сердюк Н. П. Записки Сердюка Николая Павловича. — Київ : Аграр Медіа Груп, 2011. — 384 с. — (Родовід Сердюків) — 100 прим. — ISBN 978-617-646-165-4.

Посилання[ред. | ред. код]