Новгородка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Новгородка
Nowhorodka Coat of Arms.png Novgorodka kyr prapor.png
Герб Новгородки Прапор Новгородки
Новгородка
Novgorodkivskyi.jpg
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район/міськрада Новгородківський район
Рада Новгородківська селищна рада
Код КОАТУУ: 3523455100
Основні дані
Перша згадка 1768
Статус з 1965 року
Площа  км²
Населення 5 760 (01.01.2016)[1]
Поштовий індекс 28200
Телефонний код +380 5241
Географічні координати 48°21′20″ пн. ш. 32°38′59″ сх. д. / 48.35556° пн. ш. 32.64972° сх. д. / 48.35556; 32.64972Координати: 48°21′20″ пн. ш. 32°38′59″ сх. д. / 48.35556° пн. ш. 32.64972° сх. д. / 48.35556; 32.64972
Водойма р. Кам'янка
Відстань
Найближча залізнична станція: Куцівка
До станції: 13 км
Селищна влада
Адреса 28200, смт. Новгородка, вул. Радянська, 11
Голова селищної ради Мазур Валентина Яківна
Карта
Новгородка is located in Україна
Новгородка
Новгородка
Новгородка is located in Кіровоградська область
Новгородка
Новгородка

Commons-logo.svg Новгородка у Вікісховищі

Новгоро́дка — селище міського типу в Україні, центр Новгородківського району Кіровоградської області. Населення 5,8 тисяч осіб.

Географія[ред.ред. код]

У географічному відношенні селище міського типу Новгородка відноситься до Придніпровської височини і являє собою денудировану рівнину.

Новгородка розташована в долині річки Кам'янки.

Селище лежить за 37 км на південний схід від обласного центру — міста Кропивницького, і за 13 км від залізничної станції Куцівка.

Населення[ред.ред. код]

Рідна мова населення Новгородки за даними перепису 2001 року

У селищі проживає близько 6100 чоловік, переважно українці. Відсоток інших національних груп в загальній кількості населення незначний, проте є представники таких національностей як росіяни, білоруси, молдовани, вірмени, грузини та інші.

Історія[ред.ред. код]

Землі Куцівки (Новгородки) входили до складу Запорозької Січі. Після ліквідації Запорозької Січі Куцівка стала державним поселенням.

Історична хронологія селища починається з 1768 року. Тоді цей населений пункт був зимівником Куцівкой, заснований запорізьким полковником Бугогардівської паланки Афанасієм (Панасом) Івановичем Куцим. Перші мешканці — запорозькі козаки Дядьківського куреня, згодом також переселялися вихідці з Полтавської губернії.

З 1821 року Куцівка — військове поселення, центр округу. У 1822 року Куцівка перейменована на село Новгородку на честь Новгородського полку, що тут квартирував.

Після ліквідації військових поселень Новгородка — державне село, яке в 1860 року отримало статус містечка і стало центром волості. Східну околицю Новгородки, де розташовувався Новгородський полк, жителі селища і тепер називають «штабом», а заглибину річки Кам'янки, де стояла лазня для військових — «банею».

На початок XIX століття Новгородка була вже великим поселенням, що розміщувалося на берегах річки Кам'янки та на схилах балок Тернової та Котенкової. Простягалася Новгородка на 10 верств у довжину. Містечко було волосним центром. Хати здебільшого глиняні, вкриті соломою або очеретом. Лише наприкінці дев'яностих років сюди прибув фельдшер, почала працювати аптека, а в 1909 році — лікарня на 20 ліжок. Серед селян лютували хвороби. Так під час епідемії шигельозу (цю хворобу тоді називали дизентерією) і скарлатини в 1899 року загинуло 11 % населення, з кожних 100 новонароджених помирало 40. У 1873 році відкрилася земська школа, згодом — 2 церковно-парафіяльні школи. З 6129 жителів у 1886 році грамоту знало 463, з них — 42 жінки.

Станом на 1886 рік у містечку, центрі Новгородківської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкало 4928 осіб, налічувалось 819 дворових господарств, існувала православна церква — Церква Святої Трійці, єврейський молитовний будинок, школа, 17 лавок, винний склад, постоялий двір, винний склад, відбувались 4 ярмарки на рік: Олексіївська 17 березня, Вознесенська, Іллінська 20 липня та 8 листопада, базари по п'ятницях та неділях[2].

На початок ХХ століття в містечку діяло 3 церкви — Святої Трійці (з 1779 р.), Успенська та Архістрато-Михайлівська (на 1910 рік).

У 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки визвольних змагань на початку лютого 1918 року в містечку встановлено радянську владу. Почалася чорна смуга в історії села і її жителів — репресії 1918—1921, голод 1921—1922, знищення церкви і земської освіти, розкуркулення і колективізація 1929—1931, Голодомор 1932—1933, репресії 1937—1938, ІІ Світова війна 1941—1944, репресії 1944—1952, голод 1946—1947 років… Після такого геноциду українського народу, населення Новгородки зменшилось в рази.

7 серпня 1941 року німецькі війська захопили Новгородку. Німці розстріляли 32 радянських активістів, вивезли до Німеччини понад 400 юнаків і дівчат, грабували населення. Під час боїв за Новгородку з боку Червоної Армії загинули 1720 радянських бійців і офіцерів. 10 березня 1944 року в Новгородці відновлено радянську владу. Під час ІІ Світової війни були знищені школи, громадські будівлі, приміщення сільськогосподарського технікуму, житлові будинки, міст на шляху Кропивницький — Кривий Ріг. У таких важких умовах починалася відбудова села. Будувалися заклади освіти, культури. Було побудовано молокозавод, завод мінеральних вод, будувалися житлові будинки. Значна увага приділялася розвитку сільського господарства.

З 1991 року районний центр Новгородка в складі незалежної України. Побудована нова церква.

Економіка[ред.ред. код]

Головним напрямком розвитку економіки в селищі є сільське господарство з провідною галуззю — рослинництво.

Основним підприємством на території селища є агрофірма «Мюннт», основними видами діяльності якої є торгово-посередницька діяльність. Підприємство засноване 12 січня 1994 року. Основними видами продукції є хлібобулочні вироби, борошно, крупи, м'ясо. Підприємство підтримує економічні зв'язки з такими великими містами України як Київ, Донецьк, Одеса, Івано-Франківськ, Дніпропетровськ.

У селищі Новгородка налічується близько 14 новостворених підприємств, найбільшими з яких є агрофірма «Перспектива» та ТОВ «Прогрес», що утворені в результаті реформування аграрного сектора економіки.

Транспорт[ред.ред. код]

У селищі діє автобусний парк, що забезпечує зв'язок з обласним центром та населеними пунктами району.

Новгородка розташована на трасі державного значення Н23. Завдяки транзитному автобусному сполученню вона має зручний зв'язок з такими містами як Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Вінниця, Умань, Котовськ, Ялта.

Освіта[ред.ред. код]

Рівень освіти в селищі забезпечують 3 навчальні заклади, із них Новгородківський НВК, одна школа І-ІІІ ступенів та одна — І-ІІ ступенів, а також державне професійно-технічне училище № 36, в якому навчається 285 учнів.

Медичне обслуговування[ред.ред. код]

На сьогодні в Новгородці діє центральна районна лікарня на 100 ліжок, де працює 150 медичних та технічних працівників.

Культура та спорт[ред.ред. код]

У селищі функціонує 5 бібліотек, 2 будинки культури, 1 кінотеатр, 3 банки та 2 готелі. При школах та ПТУ селища діють 4 спортивних зали.

Пам'ятки[ред.ред. код]

На території Новгородківського району досліджено пам'ятку скіфського часу (Таранова могила поблизу села Інгуло-Кам'янка). Всього на державному обліку знаходиться 93 археологічні пам'ятки, одна з яких має статус національної (Курган 1, с. Козирівка).

Серед архітектурних пам'яток на території селища розташована пам'ятка місцевого значення — навчальний корпус державного професійно-технічного училища № 36.

У селищі є пам'ятники воякам Червоної Армії, що загинули в 19431944 роках під час ІІ світової війни.

Експонати з історії селища зберігаються в Новгородківському районному краєзнавчому музеї.

На південь від Новгородки знаходиться заповідне урочище місцевого значення Терник, біля західної околиці селища — ботанічний заказник місцевого значення Квітуча балка.

Відомі люди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2016 року (PDF(zip))
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

Література[ред.ред. код]

  • В. Цубенко «Документи з історії військових поселень в Україні». Харків, 2010.
  • Б. Кузик, В. Білошапка. Кіровоградщина: історія та сучасність Центру України. Т.1. Дніпропетровськ, 2005.
  • Г. П. Міщенко. Кіровоградська область. Київ, 1961. С. 67.
  • Григорій Гусейнов. Легенди та перекази Криворіжжя. На землі на рідній. — Дніпропетровськ: 2005.
  • Гусейнов Григорій Джамалович. Господні зерна. Книги 1-8. Кривий Ріг, 2000—2004.
  • Історія міст і сіл Української РСР. Кіровоградська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972.
  • Сердюк В. А. Полковний Куций і поселення Куцівка/Інгульський Степ, альманах. К. 2016 — [1]
  • Сердюк Н. П. Записки Сердюка Николая Павловича. — Київ : Аграр Медіа Груп, 2011. — 384 с. — (Родовід Сердюків). — 100 прим. — ISBN 978-617-646-165-4.

Посилання[ред.ред. код]