Поліська операція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Поліська операція
Дніпровсько-Карпатська операція
Дата: 15 березня - 5 квітня 1944
Місце: Ковель, Полісся
Результат: відносна перемога радянських військ
Сторони
Третій Рейх Третій Рейх Група армій «Центр» СРСР СРСР Західний фронт
Командувачі
Третій Рейх Третій Рейх СРСР СРСР
Військові формування
Третій Рейх Третій Рейх СРСР СРСР
Військові сили
197400 бійців, 4142 гармати, 191 літак, 181 танк дані відсутні
Втрати
11130, з них 2761 убитими до 10000 убитими та пораненими

Поліська операція відбувалася в березні-квітні 1944 року, здійснювалася силами Другого Білоруського фронту із головним завданням розбиття німецьких сил навколо Ковеля. Є складовою частиною Дніпровсько-Карпатської операції.

Передуючі обставини та планування радянського керівництва[ред. | ред. код]

На початку березня 1944 року Радянська армія поновлює наступ на теренах правобережної України проти сил групи армій «Північ».

Склад сил сторін[ред. | ред. код]

з радянського боку були залучені[ред. | ред. код]

Загалом нараховувалося 25 дивізій та 181 літак.

зі сторони Третього Рейху[ред. | ред. код]

з групи армій «Центр»

У тилу перебували 1-а, 9-а, 12-а, 19-а та 23-тя мадярські дивізії.

Підготовка до операції[ред. | ред. код]

У першій половині березня 1944 року радянські війська намагалися краще облаштувати позиції перед наступом, що готувався, та захоплювали плацдарми на річці Стохід. Другий Білоруський фронт не зміг повністю вигідно зосередити свої війська — на заваді цьому стали вкрай стислі терміни, відведені на підготовку, весняне бездоріжжя та брак розвинутої дорожньої мережі. До початку операції з 25 дивізій на позиціях розгорнутими були тільки 13.

Зі складу 6-ї повітряної армії до 18 березня на вихідні позиції зуміли перебазуватися 85 По-2, 18 Іл-2, 14 Як-9 та 5 Пе-2. На початок проведення операції в залучених частинах налічувалося 149 400 бійців, 3039 гармат, 122 літаки, 120 танків. За рахунок посилення ударних сил на час закінчення — незважаючи на втрати — у частинах, що наступали, налічувалося 197 400 військовиків, 4142 гармати, 191 танк та 181 літак. Проте це нарощування сил не вельми вплинуло на операцію — частини підходили розрізнено та неодночасно вступали у бій.

Перебіг бойових дій[ред. | ред. код]

15 березня 1944-го підрозділи 47-ї та 70-ї армій переходять до наступу наявними силами. 16 березня в наступ переходить 61-а армія. Наступ відбувався в умовах весняного бездоріжжя у лісовій та болотистій місцевості. До 18 березня підрозділи 47-ї армії змогли просунутися вглиб німецької оборони на 30-40 кілометрів та перетнути підступи до Ковеля. До 20 березня 70-та армія змогла просунутися вглиб до 60 кілометрів.

Німецьке військове керівництво, добре розуміючи небезпеку, яку створювало радянське угрупування при заходженні у фланг і тил групи армій «Центр», вжило відповідних заходів. На загрозливий напрямок було перекинуто 1 танкову та 78 піхотних дивізій. Додатково для поліпшення керування військовими формуваннями в напрямку Ковеля 28 березня перекидаються частини 4-ї танкової армії з підпорядкуванням 2-й польовій армії.

Після перекидання в напрямку Ковеля значних додаткових сил, 23 березня німецькі частини почали завдавати контрударів з метою деблокувати оточений міський гарнізон. Після десяти днів напружених боїв з істотними втратами підрозділи 47-ї та 70-ї армій відтіснені, Ковельський гарнізон деблокований. За дорученням ВГК під Ковель прибуває Костянтин Рокосовський. Він висловлює думку про недоцільність дальших наступальних дій. До 5 квітня німецько-радянська лінія фронту застигла східніше міст Ковель та Ратне.

Підрозділи 61-ї армії за 10 діб наступу змогли просунутися вглиб німецької оборони лише на 4-8 кілометрів по правому берегу річки Прип'ять східніше від Століна.

Втрати сторін та наслідки операції[ред. | ред. код]

Командувач Другого Білоруського фронту втратив час зі штурмом Ковеля (переоцінив сили гарнізону, що тримав оборону) й не було створено сильного зовнішнього фронту оточення.

По закінченні невдалої наступальної операції підрозділи Другого Білоруського фронту, що брали участь у операції, ліквідовано, підпорядковані сили передані до складу Першого Білоруського фронту.

За радянськими даними, втрати військ Другого Білоруського фронту становили 11 232 людей, з них вбитими 2761. Німецькі втрати радянське керівництво оцінило в 10000, до 100 гармат та мінометів, 50 танків, 36 літаків.

Наслідком здійснення Поліської операції стало втілення тільки найближчих завдань наступу — виходу на рубіж Любешів — Камінь-Каширський — Ковель. Німецькі сили змогли утримати під своїм контролем усі великі населені пункти при лінії бойових дій.

У споминах радянського генералітету в заслуги проведенню Поліської операції ставиться відволікання німецьких сил при проведенні Першим Українським фронтом удару в напрямку Чернівців.

Джерела та література[ред. | ред. код]