Отто Велер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Отто Велер
Otto Wöhler
Bundesarchiv Bild 183-2007-0313-500, Rumänien, Otto Wöhler bei Lagebesprechung.jpg
Народження 12 липня 1894(1894-07-12)
Німецька імперія Бургведель, Нижня Саксонія, Німецька імперія
Смерть 5 лютого 1987(1987-02-05) (92 роки)
ФРН Бургведель, Нижня Саксонія
Приналежність Імперська армія Німеччини Рейхсхеер
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 19131945
Звання General (Wehrmacht) 1.svg генерал від інфантерії
Командування 1-й армійський корпус
8-ма армія
Група армій «Південь»
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден дому Гогенцоллернів з мечами
За поранення (нагрудний знак)
Золотий німецький хрест
Орден дому Саксен-Ернестіне 2 класу з мечами
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Орден Михайла Хороброго
Отто Велер у Вікісховищі?

О́тто Ве́лер (нім. Otto Wöhler; нар. 12 липня 1894, Бургведель — пом. 5 лютого 1987, Бургведель) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал від інфантерії (1943) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста з Дубовим листям (1944).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 17 липня 1894 року в родині глави сільської громади Генріха Велера і виховувався без матері, яка померла в 1895 році.

Початок військової кар'єри[ред. | ред. код]

1 лютого 1913 року вступив фаненюнкером (кандидатом в офіцери) в 167-й (1-й Верхньо-Ельзаський) піхотний полк.

20 травня 1914 був проведений в лейтенанти.

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Командував піхотним взводом, потім ротою. З листопада 1918 року виконував обов'язки заступника командира полку. Неодноразово відзначився в боях, був тричі поранений і нагороджений п'ятьма орденами.

Між світовими війнами[ред. | ред. код]

Після війни залишився в армії, служив ад'ютантом командира 22-го полку рейхсверу в Касселі.

У 1926 році пройшов підготовку на курсах офіцерів Генерального штабу.

З 1938 року - полковник, офіцер Генерального штабу Академії Вермахту в Берліні.

У серпні 1939 року був призначений начальником оперативного відділу штабу 14-ї армії Вільгельма Ліста.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

З початку Другої світової війни брав участь в Польській кампанії.

З грудня 1939 року - начальник штабу 17-го армійського корпусу.

Брав участь у Французькій кампанії. З жовтня 1940 року - начальник штабу 11-ї армії.

З 22 червня 1941 року брав участь у війні проти СРСР на Україні і в Криму.

З квітня 1942 року - начальник штабу групи армій «Центр».

З квітня 1943 року - командувач 1-м армійським корпусом на північній ділянці Східного фронту. З червня - генерал піхоти.

У серпні 1943 року призначений командувачем 8-ю армією, що брала участь в боях на Україні.

У 1944 році брав участь в оборонних боях на території України, Молдавії, Румунії та Угорщини.

З грудня 1944 року призначений командувачем групою армій «Південь».

7 квітня 1945 року в зв'язку зі скасуванням групи армій «Південь», був переведений в командний резерв і після капітуляції Німеччини узятий в полон американськими військами.

Після війни[ред. | ред. код]

На 12-му процесі Американського військового трибуналу в Нюрнберзі у справі вищого командування вермахту 28 жовтня 1948 року визнаний винним у співпраці з айнзацгрупою під час перебування на посаді начальникв штабу 11-ї армії і засуджений до 8 років тюремного ув'язнення. Після звільнення з в'язниці в січні 1951 року проживав в рідному місті.

Помер в Бургведелі 5 лютого 1987 року у віці 92 років, заповівши частину свого спадку соціальній установі для надання допомоги нужденним. Похований поруч з могилою свого сина Герта - курсанта військово-морського училища, який загинув в 1944 році на кораблі у Фінській затоці.

Звання[ред. | ред. код]

  • Лейтенант — 20 травня1914
  • Обер-лейтенант — 1923
  • Гауптман (капітан) — 1 квітня 1925
  • Майор — 1 квітня 1932
  • Оберст-лейтенант (підполковник) — 1 червня 1935
  • Оберст (полковник) — 1 січня 1938
  • Генерал-майор — 1 січня 1942
  • Генерал-лейтенант — 1 жовтня 1942
  • Генерал піхоти — 1 чеврня 1943

Нагороди[ред. | ред. код]

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

  • Застібка до Залізного хреста 2-го класу (19 вересня 1939)
  • Застібка до Залізного хреста 1-го класу (4 жовтня 1939)
  • Німецький хрест в золоті (26 січня 1942) - як оберст і начальник штабу 11-ї армії
  • Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
  • Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
    • Хрест (14 серпня 1943) - як генерал піхоти і командир 1-го армійського корпусу
    • Дубове листя (№671; 28 листопада 1944) - як генерал піхоти і командувач 8-ї армії
  • Орден Михая Хороброго 3-го і 2-го класу (Румунія)
  • Тричі відзначений у Вермахтберіхті
    • «Під час третьої битви на південь від Ладозького озера німецькі війська під командуванням фельдмаршала Кюхлера, генерал-полковника Ліндеманна і генерала піхоти Велера, підтримувані підрозділами Люфтваффе під командуванням генерала Кортена, в період з 22 липня по 6 серпня, героїчно атакували 8-у і 76- ю радянські армії і запобігли прориу ворога.» (12 серпня 1943)
    • «Спроба прориву 20 піхотних і танкових дивізій більшовиків не вдалась через наполегливу і запеклу оборону німецьких і румунських військ під командуванням генерала піхоти Велера, які були підтримані зразково дружніми частинами німецьких та румунських ВПС.» (8 травня 1944)
    • «В районі Дебрецен німецькі та угорські війська під командуванням генерала піхоти Велера і генерала артилерії Фреттер-Піко розгромили сильні ворожі війська протяхом трьох тижнів боротьби і перешкодили запланованому оточенню німецьких і угорських підрозділів, дислокованих в південно-східній частині Угорщини.» (30 жовтня 1944)

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.420-421 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2.
  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives (in German). Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
генерал від інфантерії
Куно-Ганс фон Бот
командир 1-го армійського корпусу
1 жовтня — 15 серпня 1943
Наступник:
генерал від інфантерії
Мартин Грасе
Попередник:
генерал-полковник
Йоганес Бласковіц
командувач 8-ї армії
22 серпня 1943 — 22 грудня 1944
Наступник:
генерал танкових військ
Ульріх Кліман
Попередник:
генерал-полковник
Ганс Фріснер
командувач групи армій «Південь»
28 грудня 1944 — 6 квітня 1945
Наступник:
генерал-полковник
Лотар Рендуліч