Моріс Дюверже
Моріс Дюверже | |||
---|---|---|---|
Maurice Duverger | |||
Ім'я при народженні | фр. Maurice Louis Georges Duverger[1] | ||
Народився |
5 червня 1917 (106 років) Ангулем, Шаранта Франція | ||
Помер |
16 грудня 2014[1][2] (97 років) V округ Парижа, Париж[1] | ||
Громадянство | Франція | ||
Діяльність | правник, політик, політолог, викладач університету | ||
Галузь | політологія | ||
Alma mater | Університет Бордо[3] | ||
Науковий ступінь | доктор права та професор соціології | ||
Знання мов | французька[4][5] | ||
Заклад | Університет Пуатьє, Паризький університет[5] і Університет Бордо[5] | ||
Членство | Американська академія мистецтв і наук і Сербська академія наук і мистецтв | ||
Посада | директор[5] і Депутат Європейського парламенту[6] | ||
Партія | Італійська комуністична партія | ||
Нагороди |
| ||
|
Моріс Дюверже (фр. Maurice Duverger;*5 червня 1917 року, Ангулем, Франція) - французький соціолог, політолог, юрист, державознавець, міжнародний консультант із проблем конституційного права та виборчої боротьби, керівник Центру порівняльного аналізу політичних систем, член Академії наук і мистецтв (США), доктор права та професор соціології Паризького університету. [7]
Біографія
Народився в містечку Ангулем департаменту Шаранта. Закінчив факультет права в Бордо. У молодості деякий час був членом фашистської Французької народної партії, але до кінця Другої світової війни перейшов у опозицію. У 1955-1985 роках викладав у Парижі. Під час «Холодної війни» належав до числа вчених ліволіберальної спрямованості. Виступав проти ремілітаризації ФРН, колоніальних воєн і неофашизму.
Здобув свою популярність завдяки працям в галузі політичної науки. Роботи характеризують відхід від юридичного методу дослідження політичної організації суспільства до політичних інститутів і процесів. Основна увага приділялася соціології політичних партій і політичних режимів, загальної теорії політики, методам політичної науки. Погляди на сутність політичної влади, держави, демократії, хоча й містять ряд цікавих положень, все ж носять еклектичний характер. Так, стосовно епохи промислового капіталізму він визначає правильність марксистської характеристики буржуазної держави.
Викладав конституційне право та політичні науки в університетах Парижа, Женеви, Нью-Йорка, керував створеним ним Центром політичних досліджень, а згодом – Центром порівняльного аналізу політичних систем Сорбонни, працював політичним оглядачем газет «Монд» і «Нувель обсерватер», консультував уряди Франції, Мексики, Греції та інших держав з питань конституційного права та виборчих кампаній, був депутатом Європейського парламенту.
Почесні звання та нагороди
- Почесний член Американської та Фінляндської академій наук та мистецтв.
- Почесний доктор університетів Сієни, Женеви, Нью-Джерсі, Мілану, Барселони, Варшави, Софії, Праги, Афін.
- Великий офіцер ордену Почесного легіона.
- Командор національного Ордену «За заслуги».
Наукові праці
- Курс конституційного права / La participation des femmes à la vie politique (1946)
- Політичні партії / Les partis politiques (1951)
- Державні фінанси / Les finances publiques (1956)
- Методи політичної науки / Méthodes de la science politique (1959)
- Про диктатуру / De la dictature (1961)
- Методи соціальних наук / Méthodes des Sciences sociales (1961)
- Введення в політику / Introduction à la politique (1964)
- Соціологія політики / Sociologie politique (1966)
- Демократія без народу / La démocratie sans les peuples (1967)
- Конституційне право і політичні інститути / Institutions politiques et Droit constitutionnel (1970)
- Янус: два обличчя Заходу / Janus: les deux faces de l'Occident (1972)
- Соціологія політики / Sociologie de la politique (1973)
- Інша сторона речей / L'autre côté des choses (1977)
- Шах королю / King's Mate (1978)
- Апельсинові дерева з озера Балатон / Les orangers du lac Balaton (1980)
- Factors in a Two-Party and Multiparty System, in Party Politics and Pressure Groups (New York: Thomas Y. Crowell, 1972)
- Політичні партії:їх організація та діяльність у країні / Political Parties: Their Organization and Activity in the Modern State
- The Study of Politics
- Республіка громадян / La République des Citoyens (1982)
- Відкритий лист до соціалістів / Lettre Ouverte aux Socialistes (Collection Lettre ouverte)
- Сучасна демократія: Економічна потужність / Modern Democracies: Economic Power Versus Political Power
- La Cohabitation des Français
- Europe des Hommes: Une Métamorphose Inachevée (1994)
- Ідея Політика: влада в суспільстві / The Idea of Politics: the Uses of Power in Society
- Французька політична система / The French Political System
- L'Europe dans tous ses Etats (1995)
Примітки
- ↑ а б в г Fichier des personnes décédées
- ↑ а б Who's Who in France — Paris: 1953. — ISSN 0083-9531; 2275-0908
- ↑ Agence bibliographique de l'enseignement supérieur (France) Système universitaire de documentation — Montpellier: ABES, 2001.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France Record #11901480p // BnF catalogue général — Paris: BnF.
- ↑ http://www.europarl.europa.eu/meps/en/1015
- ↑ Maurice Duverger (1917-)(фр.)
Посилання
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
- Померли 16 грудня
- Померли 2014
- Померли в Парижі
- Випускники університету Бордо
- Науковці Сорбонни
- Члени Американської академії мистецтв і наук
- Академіки Сербської академії наук і мистецтв
- Члени Італійської комуністичної партії
- Великі офіцери ордена Почесного легіону
- Командори ордена «За заслуги» (Франція)
- Персоналії Дю
- Французькі політологи
- Народились 5 червня
- Народились 1917