Неофашизм

Неофашизм Основні принципи Націоналізм • Авторитаризм • Однопартійна система • Диктатура • Соціальний дарвінізм • Соціальний інтервенціонізм • Індоктринація • Пропаганда • Антиінтелектуалізм • Євгеніка • Мілітаризм • Економічне втручання • Релігійний екстремізм • Християнська ідентичність • Антикомунізм Варіації Неонацизм • Третя позиція • Білий націоналізм • Перевага білих • Перонізм • Пан'європейський націоналізм • Рашизм Походження Клерикальний фашизм • Фашизм • Італійський фашизм • Нацизм • Штрассеризм • Залізна гвардія • Фалангізм • Ісламофашизм Рухи Американська нацистська партія • Арійські нації • Британський рух • Британський національний фронт • Імперська партія • Forza Nuova • Fiamma Tricolore • Золотий світанок • Міжнародна третя позиція • Італійський соціальний рух • Національний альянс • Націонал-демократична партія Німеччини • Партія «Національне відродження» • Національний громадський фронт • Націонал-соціалістичний фронт • Національна соціалістична партія робітників і службовців Японії • Націонал-соціалістичний рух (США) • Націонал-соціалістична партія Америки • Noua Dreaptă • Товариство 9 листопада • Офіційний національний фронт • Народний союз за демократію • Російська національна єдність • Соціальна дія • Соціалістична партія рейху • SUMKA • Юніоністський рух • Всесвітній союз націонал-соціалістів Персоналії Хуан Домінго Перон • Георгіос Пападопулос • Джордж Роквелл • Алпарслан Тюркеш Організації Аргентинський антикомуністичний альянс • Болівійська соціалістична фаланга • Чорні полковники • Національно-визвольний рух • Національний фронт (Іран) • Сірі Вовки • Новий європейський порядок • Міжнародна третя позиція Історія Операція «Кондор» • Грецький переворот 1967 • Гватемальський переворот 1963 року • Неонацизм у США Додатково Ультраправі • Фашизм та ідеології • Ку-клукс-клан • Наци-панк • Неофашизм і релігія • Політичний солдат • Нацистське вітання • Арійський кулак • Веронський конгрес • НС-скінхеди

Неофаши́зм — поняття, яке об'єднує деякі сучасні праворадикальні рухи, що є ідейними і політичними правонаступниками розпущених після Другої світової війни фашистських організацій. Неофашисти виявляють схильність до політичного екстремізму, використовують терористичні види діяльності.

Відмінні риси

Дискредитація історичного фашизму нерідко спонукає неофашистів відмежовуватися від попередників. За влучним прогнозом сенатора Г'юї Лонга «Фашисти майбутнього будуть називати себе антифашистами». Проте риси подібності з формами фашизму, сформованими між двома світовими війнами, проявляються постійно. Умберто Еко в есе «Вічний фашизм» визначив 14 ознак фашизму:

1. Культ традиції.
2. Неприйняття модернізму.
3. Ірраціоналізм і підозрілість стосовно інтелектуального світу.
4. Незгода є зрадою.
5. Расизм.
6. Фашизм народжується з індивідуальної чи соціальної фрустрації.
7. Перейнятість ідеєю змови.
8. Вороги змальовуються, як занадто сильні і занадто слабкі одночасно.
9. Життя є станом постійної боротьби.
10. Плебейство на основі єдиної правлячої партії.
11. Культ геройства заради смерті.
12. Культ мачизму.
13. Культ вождизму на тлі безправ'я особи.
14. Примітивні гасла пропаганди з підміною понять для формування суспільної думки.
15. Шовінізм.

Радянська пропаганда вважала найважливішими відмінними рисами неофашистських структур — крайній націоналізм і шовінізм, правий популізм, орієнтація на корпоративні моделі суспільного устрою, антикомунізм, критика з ультраправих позицій парламентаризму і фінансового капіталу, застосування насильницьких, терористичних методів політичної боротьби.

У соціально-філософському плані неофашизм ворожий гуманізму, культивує ірраціоналізм, проповідує культ сили як універсальний метод вирішення суспільних проблем. Політична агітація ведеться в демонстративно агресивній, енергійній і наступальній манері. Часто використовується символіка та атрибутика історичного фашизму (чорний колір, фасції, модифіковані свастики та ін.) Важливе місце в неофашистській пропаганді займає популістська соціальна риторика, звернена до представників дрібного бізнесу, люмпен-верств, носіїв молодіжних субкультур. Для неофашизму характерні тісні зв'язки з криміналітетом. Соціальні концепції витримуються в руслі праворадикального солідаризму, що відповідає інтересам міжнародної оргзлочинності.

Стрижнем неофашистської ідеології є расизм як невід'ємна складова фашизму, яка модифікувала гітлерівський расизм з його тезою про перевагу власної нації над іншими народами.

Історія

Неофашизм як політична течія виник у 60-х роках XX ст.; тоді ж сформувались його ідеологія та організаційні структури.

З 70-х років ці організації проводять загальні зльоти.

80—90-ті роки позначені активними спробами неофашистів координувати свої дії в міжнародному масштабі.

Неофашистські організації діють в усіх країнах Європи, Америки, більшості країн Азії, в Австралії та країнах Африки.

З точки зору радянської пропаганди резиденція світового координаційного неофашистського центру — Всесвітнього союзу нацистів — знаходиться у США.

Після розпаду СРСР унаслідок реваншистських тенденцій у Російській Федерації неофашизм став основою державної політики. Викривлення реальності російською пропагандою, яка називає себе антифашистською, сама будучи фашистською за природою, Тімоті Снайдер називає «шизофашизмом».

Див. також

• Фашизм
• Націонал-соціалізм
• Неонацизм
• Соціал-націоналізм
• Нові праві
• Рашизм

Джерела

• Неофашизм // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Література

• Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х . :Право, 2015
• Бела Кёпеци. Неокосерватизм и «новые правые» / Пер. с венг. — Москва: Издательство политической литературы, 1986. — 144 с.(рос.)
• Владимир Чернышев. Призраки Долины павших. Неофашизм в Испании после Франко. — Москва: Мысль, 1983. — 320 с.(рос.)
• Anna Cento Bull, Italian Neofascism: The Strategy of Tension and the Politics of Nonreconciliation, Berghahn Books, 2007.(англ.)