Дехристиянізація (Французька революція)
Дехристиянізація (Французька революція) - політичний курс (1789-1801) взятий діячами французької революції на позбавлення церкви монополії в різних сферах життя людей, відсторонення її від державних справ та спроба замінити християнство, як панівну релігію, на Культ Верховного Створіння (фр. Culte de l'Être suprême) або Культ Розуму (фр. Culte de la Raison). Результатами такої політики стала приватизація майна церкви, закриття, знесення або переоблаштування церков, введення замість грегоріанського календаря нового республіканського, переслідування священного сану та їх примус до складання присяги перед Республікою, заміна церковних назв та свят на світські. Найбільшими активістами та прихильниками Дехристиянізація були Жозеф Фуше та П'єр Гаспар Шомет.
Хронологія подій
Предтечією політики дехристиянізації можна вважати курс на секуляризацію, тобто відділення церкви від держави, позбавлення католицизму статусу державної релігії та заперечення святості влади монарха. Так Декларація прав людини і громадянина (фр. Déclaration des Droits de l'Homme et du Citoyen), прийнята 1789 року французькими національними зборами затверджує свободу віросповідування для усіх існуючих релігій (стаття 10).
1790 року Талейран, один з авторів Декларації прав людини і громадянина,эпископ Отенський та депутат Національних зборів обраний від духівництва вносить пропозицію про приватизацію церковного майна.
« Le clergé n'est pas propriétaire à l'instar des autres propriétaires puisque les biens dont il jouit et dont il ne peut disposer ont été donnés non pour l'intérêt des personnes mais pour le service des fonctions. » Частина духівництва вважає такі пропозиції Талейрана зрадницькими, але Національні збори підтримують пропозицію Талейрана.
Піля прийняття постанови про націоналізацію церковного майна та розпуск чернечих орденів постає питання про реорганізацію церкви, її урегулювання її відносин з державою та запровадження виплат на утримання церкви, що раніше покривалось десятиною, скасованою 1789 року та за рахунок майна відібраного у церкви. І 1790 приймається постанова, розроблена духовною комісією про Цивільний устрій духовенства. Ця постанова після довгих вагань була підтримана Людовіком XVI 24 серпня 1790.
Згідно з цим документом: зменшувалась кількість єпархій, представники духівництва обирались народом, затвердження папи ставало необов'язковим, а також запроваджувались виплати представникам духівництва. Але найбільш суперечною частиною нового документу став пункт про принесення присяги новому устрою духовенства. І після того як 20 березня 1791 папа Пій VI засуджує новий устрій духівництва, між священнослужителями Франції відбувається розкол на тих, хто дав присягу Цивільному устрою духовенства, і на тих що ні.
Вандалізм
2 листопада 1789 Національні збори для того щоб наповнити спустошений бюджет приймають постанову про передачу церковної власності у розпорядження народу, взамін на це держава брала на себе зобов'язання з виплати грошей священникам та інші витрати.
Наслідком цієї постанови став продаж церковних будівель, які пізніше були частково або повністю зруйновані, зокрема задля отримання будівельного матеріалу. Яскравим прикладом такої долі може послужити нині зруйнована церква церква Сен-Жак-ла-Бушер, що знаходилась в IV окрузі Парижа неподалік від Отель-де-Віль. 1793 готична церква 16 століття була розібрана на будівельне каміння, зберіглась лише її вежа. Іншим церквам вдалось уникнути руйнування завдяки зміні їх призначення: деякі церкви стали використовуватись як місце зібрань прихильників нових культів, так Собор Паризької Богоматері (фр. Notre Dame de Paris), починаючи з 1793, було перетворено на собор Культу Розуму; деякі були переоблаштовані під складові приміщення; інші як-от наприклад церква Сен-Мартен-де-Шан стала будівлею Музею мистецтв і ремесел (Париж), а церква святої Женев'єви стала Пантеоном, некрополем для видатних особистостей Франції
Постанова від 2 брюмера другого року республіки (23 жовтня 1793) Паризької комуни:
«Збори вважають своїм обов'язком знищити усі пам'ятки, що наштовхують на релігійні пересуди та виявляють мерзенну пам'ять монархії.»
Ця постанова спричинила до знищення різних релігійних культурних цінностей. Різні реліквії виготовленні з срібла переплавляли на монети, а ті що були з бронзи на гарматні ядра. Одна з найважливіших католицьких реліквій Франції Свята ампула (фр. SainteAmpoule), всередині якої зберігалась священна олія, що використовувалась для хрещення Хлодвіга 7 жовтня 1793 була розбита в Реймсі, металічне оздоблення
Рішення Національної Асамблеї підтримати пропозицію Бертрана Барера 31 липня 1793:
«Комітет з громадського порятунку вирішив, що з нагоди святкування повстання 10 серпня, коли було розгромлено трон, треба знищити помпезні мавзолеї абатства Сен-Дені.»