Асен Траянов
 | Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробила користувачка Ата (внесок, журнали) о 14:56 UTC (4301579 хвилин тому). |
| Асен Траянов | |
|---|---|
| болг. Асен Траянов | |
| Народження |
1885 Сливен |
| Смерть |
2 серпня 1940 Софія |
| Країна |
 Болгарія |
| Освіта | Національний військовий університет Васила Левскі |
| Звання | лейтенант, Перший лейтенант, капітан і майор |
| Війни / битви | Балканські війни, Перша Балканська війна, Друга Балканська війна і Перша світова війна |
Асен Василев Траянов (болг. Асен Василев Траянов; 7 серпня 1885, Сливен — 2 серпня 1940, Софія) — болгарський військовий інженер (майор болгарської армії) і картограф, що вивчав маловідомі і малодосліджені гірські райониВенесуели.
Біографія
Народився 7 серпня 1885 року у Сливені. Батьки — суддя й учителька[1], вихідці з Вардарської Македонії[2]. Брат -' поет Теодор Траянов (1882—1945)[3]. Закінчив військове училище, 19 вересня 1906 отримав звання підпоручика. Починав службу в 1-й інженерно-саперній дружині[4], 22 вересня 1909 став поручиком. Як військовий інженер брав участь у бойових діях в Першій та Другій Балканських війнах у 1912—1913 роках, отримав звання капітана. З 1915 року на фронті Першої світової війни[3], служив у Варненському укріпленому районі у складї 8-ї саперної дружини.
16 вересня 1917 Траянов став майором, а через рік після закінчення війни -- звільнений з армії у цьому чині. Пізніше емігрував у Венесуелу, змінивши прізвище на Траханес (ісп. Trajanes)[3], і пішов на службу місцевому уряду, де отримав розпорядження — укласти топографічну карту південного сходу країни[3]. Організував декілька експедицій у тропічні гори поблизу річки Оріноко й частково в Гвіанське нагір'я, дослідив столову гору Рорайма («диявольську гору»)[3].
У 1938 році повернувся в Софію, залишивши у Венесуелі свою дружину і дочку Лідію[3]. Траянов планував організувати нову експедицію у Венесуелу, однак всьому завадив початок Другої світової війни. 2 серпня 1940 Траянов помер в Софії[3].
Примітки
Джерели
- Руменин, Румен (1996). Офицерският корпус в България 1878 – 1944 г. Т. 5 и 6. София: Издателство на Министерството на отбраната „Св. Георги Победоносец“.
- Албум-алманах „Македония“. София, 1931. (2. фототип. изд., Фондация ВМРО, Варна-София, 2008, с. 855 ISBN 978-954-92064-1-8)
- Александрова, Мария. България и Венецуела – 30 години дипломатически отношения. // Сдружението на испаноговорящите журналисти в България (www.hispanoperiodistas.com). 08.2004. Посетен на 25 март 2010.
- Попов, Георги. Във виенско кафене ли Теодор Траянов получи шахматна закалка? // Сега. 22.09.2006. Посетен на 25 март 2010.
- Манев, Владимир. Един българин из джунглата. София, Медицина и физкултура, 1977, 147 с.