Тарнавський Олександр Георгійович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Keneris (обговорення | внесок) Скасування редагування № 42261031 користувача Марта Іванова (обговорення) необхідно прикласти джерела-примітки, які підтверджують цю інформацію Мітка: Скасування |
Додано біографічні відомості. Дані щодо дати та місця народження й навчання особи, етапів кар'єрного зростання як військового керівника. Правила Вікіпедії не вимагають доводити, коли і де людина народилася та які заклади вищої освіти закінчила. Прошу зупинити необгрунтовані видалення цієї інформації. Також додано дані щодо посад військового офіцера: у випадку, якщо людина раніше не була публічною, немає джерел - окрім конфіденційних особистих документів - стосовно місць служби. |
||
Рядок 31: | Рядок 31: | ||
== Життєпис == |
== Життєпис == |
||
Олександр Георгійович Тарнавський народився 12 травня 1970 року в місті [[Дніпро (місто)|Дніпро]] у родині лікарів. У 1991 році закінчив [https://web.kpi.kharkov.ua/vitv/ Харківське вище гвардійське училище танкових військ]. |
|||
Протягом 1991 - 1997 р.р. Олександр Тарнавський проходив службу на посадах командира танкового взводу, командира танкової роти, начальника штабу танкового батальону. |
|||
У 1999 році закінчив [[Національний університет оборони України|Національну академію оборони України]] (оперативно-тактичний рівень). |
|||
У 2011-2015 командував [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ю окремою танковою бригадою]].<ref>{{Cite web|title=Про відзначення державними нагородами України|url=https://zakon.rada.gov.ua/go/683/2012|website=Офіційний вебпортал парламенту України|accessdate=2024-02-17|language=uk}}</ref> |
У 2011-2015 командував [[17-та окрема танкова бригада (Україна)|17-ю окремою танковою бригадою]].<ref>{{Cite web|title=Про відзначення державними нагородами України|url=https://zakon.rada.gov.ua/go/683/2012|website=Офіційний вебпортал парламенту України|accessdate=2024-02-17|language=uk}}</ref> |
||
У 2018 закінчив [[Національний університет оборони України|Національний університет оборони України імені Івана Черняховського]] (стратегічний рівень). |
|||
У травні 2012 був присутнім на освяченні храму [[УПЦ (МП)]], що був розміщений на території танкової частини.<ref>{{Cite web|title=К празднику Великой Победы в Кривом Роге освятили новый храм и наградили орденами его благотворителей|url=https://www.0564.ua/news/143705/k-prazdniku-velikoj-pobedy-v-krivom-roge-osvatili-novyj-hram-i-nagradili-ordenami-ego-blagotvoritelej|website=0564.ua - Сайт міста Кривого Рогу|accessdate=2024-02-18|language=uk}}</ref><ref>{{Cite web|title=ХРАМ ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ГЕОРГИЯ ПОБЕДОНОСЦА|url=https://church-site.kiev.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=3875:2012-05-11-09-14-06&catid=95:2010-12-28-20-15-40&Itemid=90|website=church-site.kiev.ua|accessdate=2024-02-18}}</ref> |
У травні 2012 був присутнім на освяченні храму [[УПЦ (МП)]], що був розміщений на території танкової частини.<ref>{{Cite web|title=К празднику Великой Победы в Кривом Роге освятили новый храм и наградили орденами его благотворителей|url=https://www.0564.ua/news/143705/k-prazdniku-velikoj-pobedy-v-krivom-roge-osvatili-novyj-hram-i-nagradili-ordenami-ego-blagotvoritelej|website=0564.ua - Сайт міста Кривого Рогу|accessdate=2024-02-18|language=uk}}</ref><ref>{{Cite web|title=ХРАМ ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ГЕОРГИЯ ПОБЕДОНОСЦА|url=https://church-site.kiev.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=3875:2012-05-11-09-14-06&catid=95:2010-12-28-20-15-40&Itemid=90|website=church-site.kiev.ua|accessdate=2024-02-18}}</ref> |
Версія за 07:18, 5 квітня 2024
Олександр Тарнавський Олександр Георгійович Тарнавський | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Бригадний генерал | |||||||||
Загальна інформація | |||||||||
Народження |
12 травня 1970 (54 роки) Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР | ||||||||
Національність | українець | ||||||||
Військова служба | |||||||||
Приналежність | Україна | ||||||||
Вид ЗС | Збройні сили | ||||||||
Війни / битви | Російсько-українська війна | ||||||||
Командування | |||||||||
| |||||||||
Нагороди та відзнаки | |||||||||
Тарнавський Олександр Георгійович у Вікісховищі |
Олекса́ндр Гео́ргійович Тарна́вський — український військовослужбовець, воєначальник, бригадний генерал, учасник російсько-української війни, командувач оперативно-стратегічного угруповання військ «Таврія»[1] Сил оборони України (раніше «Херсон»[2]), керівник контрнаступу українських військ на півдні України 2022 року. Колишній командувач ОСУВ «Слобода». Лицар всіх ступенів ордена Богдана Хмельницького.
Життєпис
Олександр Георгійович Тарнавський народився 12 травня 1970 року в місті Дніпро у родині лікарів. У 1991 році закінчив Харківське вище гвардійське училище танкових військ.
Протягом 1991 - 1997 р.р. Олександр Тарнавський проходив службу на посадах командира танкового взводу, командира танкової роти, начальника штабу танкового батальону.
У 1999 році закінчив Національну академію оборони України (оперативно-тактичний рівень).
У 2011-2015 командував 17-ю окремою танковою бригадою.[3]
У 2018 закінчив Національний університет оборони України імені Івана Черняховського (стратегічний рівень).
У травні 2012 був присутнім на освяченні храму УПЦ (МП), що був розміщений на території танкової частини.[4][5]
У грудні 2014 увійшов до складу громадської ради Кривого Рогу із підтримки Олександра Вілкула.[6]
У 2015 році балотувався у міську раду Кривого Рогу за списками проросійської політичної партії "Наш Край".[7]
2022 року проходив військову службу на посаді начальника штабу — заступника командувача військ ОК «Схід»[8].
Згодом був призначений на посаду командира оперативного угруповання військ «Слобода»[9].
Восени 2022 року командував контрнаступом українських військ на півдні Україні[10][11] як командувач оперативно-стратегічного угруповання військ «Херсон»[2].
10 грудня 2021 Олександру Тарнавському надане військове звання бригадний генерал[12].
Станом на 15 червня 2023 року — командувач Оперативно-стратегічного угруповання військ «Таврія»[13].
З 2024 року – по т.ч. командувач Командування підготовки Сухопутних військ Збройних Сил України.[джерело?]
Нагороди
- орден Богдана Хмельницького I ступеня (14 листопада 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[14];
- орден Богдана Хмельницького II ступеня (24 квітня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[15];
- орден Богдана Хмельницького III ступеня (29 березня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[16];
- Лицарська почесна відзнака «Орден Звитяги» (1 серпня 2022) — за особисту мужність і відвагу, високий професіоналізм у війні з росією 2014—2022 рр[17].
Примітки
- ↑ Найкраща оборона — це ведення наступальних дій — бригадний генерал Олександр Тарнавський
- ↑ а б Володимир Зеленський провів нараду щодо стабілізаційних заходів на деокупованій Херсонщині — Офіційне інтернет-представництво Президента України.
- ↑ Про відзначення державними нагородами України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 17 лютого 2024.
- ↑ К празднику Великой Победы в Кривом Роге освятили новый храм и наградили орденами его благотворителей. 0564.ua - Сайт міста Кривого Рогу (укр.). Процитовано 18 лютого 2024.
- ↑ ХРАМ ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ГЕОРГИЯ ПОБЕДОНОСЦА. church-site.kiev.ua. Процитовано 18 лютого 2024.
- ↑ Криворожане создали общественный совет в поддержку мэра Юрия Вилкула. Gorod.dp.ua. Процитовано 17 лютого 2024.
- ↑ Кандидаты Кривой Рог | Депутат.дп.юа. web.archive.org. 4 квітня 2022. Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 17 лютого 2024.
- ↑ Бригадний генерал Олександр Тарнавський: на таких людях тримається військо – Головнокомандувач ЗСУ. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 1 квітня 2024.
- ↑ У Міноборони показали генералів ЗСУ, які командують звільненням півдня України. ФОТО. Вечірній Київ (укр.). Процитовано 7 квітня 2023.
- ↑ Названо імена командуючих контрнаступом на півдні. ua.korrespondent.net. Процитовано 12 листопада 2022.
- ↑ Скоро прокоментує сам. Подоляк назвав керівника операції зі звільнення правобережжя Херсонщини. nv.ua (укр.). Процитовано 12 листопада 2022.
- ↑ Указ Президента України від 10 грудня 2021 року № 631/2021 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Таврійський напрямок. Окупанти втратили вертоліт Ка-52 та понад чотири роти солдатів. 15.06.2023, 15:06
- ↑ Указ Президента України від 14 листопада 2022 року № 768/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 24 квітня 2022 року № 272/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 29 березня 2022 року № 187/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Наказ № 2 нагородної комісії по «Ордену Звитяги» від 01.08.2022, ГС «Асоціація сприяння територіальній обороні України»
Посилання
- Бригадний генерал Олександр Тарнавський: на таких людях тримається військо — Головнокомандувач ЗСУ // АрміяInform. — 2022. — 16 травня.
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Бригадні генерали (Україна)
- Народились 12 травня
- Народились 1970
- Уродженці Дніпра
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького I ступеня
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького II ступеня
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)
- Список лідерів України УП-100