Список особистого персоналу Адольфа Гітлера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гітлер позує зі своїми співробітниками, 1940 рік

Адольф Гітлер, диктатор Німеччини з 1933 по 1945 рік, протягом усієї своєї політичної кар'єри мав особистий штат, який представляв різні галузі та відомства. Він утримував групу ад'ютантів, серед яких були молодший брат Мартіна Бормана Альберт з Націонал-соціалістичного автомобільного корпусу (НСМК), Фрідріх Госсбах з Вермахту, якого було звільнено за неналежну поведінку, та Фріц Даргес з Шуцштафеля (СС), якого також було звільнено за неналежну поведінку. Спочатку ад'ютант СС, Отто Гюнше перебував на Східному фронті з серпня 1943 року по лютий 1944 року й у Франції до березня 1944 року, поки його не призначили одним з особистих ад'ютантів Гітлера.

Серед інших — камердинери Ганс-Герман Юнге, Карл Вільгельм Краузе та його найдовший камердинер Гайнц Лінге. Вони супроводжували його в подорожах і відповідали за розпорядок дня Гітлера: будили його, приносили газети та повідомлення, визначали щоденне меню/їжу і гардероб. Протягом багатьох років він наймав чотирьох шоферів, серед яких був частково єврей Еміль Моріс і член-засновник Штурмового загону (SA) Юліус Шрек. Серед жінок, які працювали на нього, були секретарки Кріста Шредер, його головна і найдовша секретарка Йоганна Вольф і наймолодша — Траудль Юнге. Гітлер не любив кадрових змін і хотів, щоб навколо нього були люди, до яких він звик і які знали його звички. Особисті співробітники Гітлера щодня контактували з ним і багато з них були присутні під час його останніх днів у фюрербункері наприкінці Другої світової війни в Європі.

Персонал[ред. | ред. код]

В алфавітному порядку за християнським ім'ям
Ім'я Посада (філія) Роки роботи Примітки Зображення Пос.
Альберт Борман Ад'ютант

(НСМК)
1931–45 Брат особистого секретаря Гітлера Мартіна Бормана. Гітлер любив Бормана і вважав його надійною людиною.
Альвін-Бродер Альбрехт Ад'ютант

(НСМК)
1938–45 Спочатку був морським ад'ютантом. Став предметом суперечок через одруження з жінкою з поганою репутацією. 1 липня 1939 року призначений ад'ютантом НСМК.
Анна Дьорінґ Кухар

(Берггоф )
1938–45 Особистий кухар Гітлера, одружена з Гербертом Дьорінгом, начальником усього цивільного персоналу в будинку Гітлера.
Кріста Шредер Секретар 1933–45 Почала працювати на Гітлера у 1943 році. Пізніше написала мемуари про те, як була однією з його секретарок.
Констанція Манціарлі Кухар/Дієтолог

(Бeрггоф)
1943–45 Почав працювати на Гітлера з 1943 року і був присутній у фюрербункері під час останніх днів диктатора.
Еміль Моріс Водій

(СС)
1925[a] Ранній член Нацистської партії та співзасновник СС, незважаючи на єврейське походження.
Еріх Кемпка Водій

(СС)
1934–45 Особистий шофер Гітлера з 1934 по квітень 1945 року.
Фрідріх Госсбах Ад'ютант

(Вермахт)
1934–38 Звільнений з посади ад'ютанта у 1938 році за негідну поведінку. Його найважливіший внесок в історію - створення Меморандуму Госсбаха.[1] [1]
Фріц Даргес Ад'ютант

(СС)
1943–44 Спочатку він був ад'ютантом Мартіна Бормана. Звільнений у 1944 році за неналежну поведінку, Даргес продовжив командувати 5-м танковим полком СС дивізії СС "Вікінг". Нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста.
Герда Крістіан Секретар 1937–43; 1943–45 Заручена з Еріхом Кемпкою, згодом вийшла заміж за Екгарда Крістіана.
Гергард Енгель Ад'ютант

(Сухопутні війська Третього Рейху)
1941–43 Призначений армійським ад'ютантом у 1941 році. За власним бажанням у 1943 році перевівся на Західний фронт. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.
Георг Бец Другий пілот

(СС)
1932–45 Колишній капітан авіакомпанії "Люфтганза" до того, як приєднався до шуцштаффеля (СС). Пізніше загинув під час битви за Берлін.
Ганс Баур Пілот

(НСРПН)
1932–45 Особистий пілот і близький соратник Гітлера з часів політичних кампаній початку 1930-х років.
Ганс-Герман Юнге Ад'ютант та камердинер

(СС)
1940–43 Одружений з Траудл Гумпс. Переведений на дійсну службу в липні 1943 року і загинув через рік під час авіанальоту у Франції.
Гайнц Лінге Камердинер

(СС)
1935–45 Найдовший камердинер Гітлера. Будив Гітлера і забезпечував його письмовим приладдям та окулярами.[2] [2]
Генріх Боргманн Ад'ютант

(Сухопутні війська Третього Рейху)
1943–45 Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям за дії на обох фронтах. У жовтні 1943 року призначений армійським ад'ютантом. Був важко поранений під час змови 20 липня.
Герберт Дьорінг Адміністратор

(Берггоф)
1936–43 Адміністратор всього цивільного персоналу в гірській резиденції Гітлера.
Гуго Блашке Дантист

(СС)
1933–45 Був особистим стоматологом Генріха Гіммлера, перш ніж стати стоматологом Гітлера.
Йоганна Вольф Секретар 1929–45 Головний та найдовший секретар Гітлера.
Йозеф Дітріх Водій

(СС)
1928–29 Ранній член Нацистської партії та СС. Один з найдовіреніших охоронців Гітлера та командирів шуцштаффеля (СС).
Юліус Шауб Ад'ютант

(НСРПН)
1925–45 Найдовший ад'ютант Гітлера. Перевозив гроші для особистого користування Гітлера, дбав про його подорожі, виконував обов'язки секретаря та охоронця.
Юліус Шауб Водій

(Штурмові Загони)
1926–36 Ранній член нацистської партії та співзасновник "Штурмової групи" (SA).
Карл-Єско фон Путткамер Ад'ютант

(Військово-морські сили Третього Рейху)
1939–45 Переведений на дійсну службу в 1938 році. Потім повернувся на посаду морського ад'ютанта, а у вересні 1943 року отримав звання контр-адмірала. [3]
Карл Вільгельм Краузе Камердинер

(СС)
1934–39 Допомагав Гітлеру в його повсякденних справах, а також служив охоронцем. Звільнений у середині вересня 1939 року за невиконання наказу.
Вільгельм Арндт Камердинер

(СС — Гауптшарфюрер)
?-45 Вбитий 21 квітня 1945 р. див. статтю Щоденники Гітлера
Людвіг Штумпфеггер Хірург

(СС)
1944–45 Став особистим хірургом Гітлера за рекомендацією керівника шуцштабу (СС) Генріха Гіммлера.
Мартін Борман Приватний Секретар

(НСРПН)
1943–45 Видатний чиновник у нацистській Німеччині. Він здобув величезну владу, використовуючи свою посаду особистого секретаря Гітлера для контролю потоку інформації та доступу до фюрера.
Макс Вюнше Ад'ютант

(СС)
1938–41 Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям. Спочатку був призначений ад'ютантом Йозефа Дітріха у 1941 році.
Ніколаус фон Белов Ад'ютант

(Повітряні сили Третього Рейху)
1937–45 Один з небагатьох людей з аристократичним походженням, які входили до найближчого оточення Гітлера. З роками став тісно пов'язаний з фюрером.
Отто Гюнше Ад'ютант

(СС)
1940–41; 1943; 1944–45 Спочатку був ад'ютантом Шуцштафеля (СС). З серпня 1943 року по 5 лютого 1944 року воював на Східному фронті та у Франції до березня 1944 року, коли його знову призначили особистим ад'ютантом.
Ріхард Шульце-Коссенс Ад'ютант/ад'ютантка

(СС)
1941-44 Служив офіцером-сапером та ад'ютантом СС у різні періоди. Також був членом Лейбштандарту СС Адольфа Гітлера та Фюрербеглейткоманди (ФБК), обох охоронних підрозділів безпеки Гітлера.
Рудольф Шмундт Ад'ютант

(Вермахт)
1938–44 Став начальником відділу кадрів німецької армії. Помер від поранень, отриманих після змови 20 липня.
Теодор Морелль Лікар

(НСРПН)
1936–45 Особистий лікар Гітлера і став суперечливою фігурою через свої неортодоксальні методи лікування.
Траудль Юнге Секретар 1942–45 Наймолодша секретарка Гітлера. Пізніше написала мемуари про час, проведений з Гітлером.
Вернер Гаазе Лікар

(СС)
1935–45 Особистий лікар та хірург Гітлера
Вільгельм Брюкнер Ад'ютант

(НСРПН)
1930–40 До свого звільнення він керував усіма особистими слугами фюрера, камердинерами, охоронцями та ад'ютантами.
Вільгельм Бургдорф Ад'ютант

(Сухопутні війська Третього Рейху)
1944–45 У жовтні 1944 року його призначили начальником Управління особового складу армії та головним ад'ютантом.
Віллі Йоганнмеєр Ад'ютант

(Сухопутні війська Третього Рейху)
1945 Заступник Генріха Боргмана. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Невідомо, коли Моріс був звільнений з посади шофера Гітлера; ні історики Ян Кершоу, ні Хайке Гьортемакер не згадують про це у своїх роботах.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Internet Archive (1960). The Rise and Fall of the Third Reich: A History of Nazi Germany. Simon and Schuster.
  2. а б Internet Archive (2009). With Hitler to the end. Skyhorse Pub. ISBN 978-1-60239-804-7.
  3. Internet Archive (2002). The case for Auschwitz. Indiana University Press. ISBN 978-0-253-34016-0.

Джерела[ред. | ред. код]