Ставка Верховного головнокомандувача (Російська імперія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ставка Верховного головнокомандувача
рос. Ставка Верховного главнокомандующего,
СВГ, Ставка, Царская ставка.
Stavka January 1915 generals.jpg
Генерали Ставки ВГК. Зима 1915 року
На службі липень 1914 року — 16 березня 1918
Країна  Російська імперія
Вид Російська імператорська армія
Тип Головнокомандування
Роль стратегічне керівництво армією та флотом Російської імперії
Війни/битви Перша світова війна

Commons-logo.svg Ставка Верховного головнокомандувача (Російська імперія) у Вікісховищі
Не варто плутати зі Ставкою Верховного Головнокомандування — орган вищого військового управління, що здійснював в роки німецько-радянської війни стратегічне керівництво Збройними силами Радянського Союзу.

Ставка Верховного головнокомандувача (рос. Ставка Верховного главнокомандующего) — орган вищого польового управління військами (силами) і місце перебування Верховного головнокомандувача Російської імператорської армії на театрі військових дій (діючою армією і флотом) під час Першої світової війни.

З початку війни перебувала в Барановичах, з 8 серпня 1915 року — в Могильові.

Зміст[ред. | ред. код]

З моменту відмобілізування Російської імператорської армії в готовності до воєнних дій на Східному фронті був розгорнутий штаб Верховного головнокомандувача, який спочатку складався з п'яти управлінь:

  • управління генерал-квартирмейстера, що відав оперативними питаннями;
  • управління чергового генерала, у віданні якого перебували питання чисельності та укомплектування збройних сил, забезпечення їх головними видами постачання, а також призначення на посади командного складу;
  • управління начальника військових сполучень;
  • військово-морське управління;
  • управління коменданта головної квартири, що відав усіма розташованими в районі Ставки військовослужбовцями, а також установами зв'язку.

На початку війни у Ставці перебувало 9 генералів, 36 офіцерів, 12 військових чиновників і 125 солдатів. У ході війни склад Ставки значно розширився, і до 1 (14) листопада 1917 року до її складу вже входило 15 управлінь, 3 канцелярії і 2 комітети (всього понад 2 000 генералів, офіцерів, чиновників і солдатів).

20 листопада (3 грудня) 1917 Ставка була зайнята революційними військами на чолі з Н. Криленко, який вступив на посаду Верховного головнокомандувача. Начальником штабу Ставки став генерал М. Д. Бонч-Бруєвич. При Ставці були створені органи революційної влади (Військово-революційний комітет, перейменований пізніше в Цекодарф, Революційний польовий штаб тощо).

26 лютого 1918 року у зв'язку з наступом австро-німецьких військ Ставка була переміщена в Орел, а 16 березня після укладення Берестейського миру була розформована, оскільки з припиненням військових дій і демобілізацією старої армії її роль як органу вищого польового управління відпала. У Червоній армії були створені нові вищі органи управління.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]