Ставка Верховного головнокомандувача (Російська імперія)
| Ставка Верховного головнокомандувача | |
|---|---|
|
рос. Ставка Верховного главнокомандующего, СВГ, Ставка, Царская ставка. | |
 Генерали Ставки ВГК. Зима 1915 року | |
| На службі | липень 1914 року — 16 березня 1918 |
| Країна |
 Російська імперія |
| Вид | Російська імператорська армія |
| Тип | Головнокомандування |
| Роль | стратегічне керівництво армією та флотом Російської імперії |
| Війни/битви | Перша світова війна |
|
| |
Медіафайли на Вікісховищі | |
- Не варто плутати зі Ставкою Верховного Головнокомандування — орган вищого військового управління, що здійснював в роки німецько-радянської війни стратегічне керівництво Збройними силами Радянського Союзу.
Ставка Верховного головнокомандувача (рос. Ставка Верховного главнокомандующего) — орган вищого польового управління військами (силами) і місце перебування Верховного головнокомандувача Російської імператорської армії на театрі військових дій (діючою армією і флотом) під час Першої світової війни.
З початку війни перебувала в Барановичах, з 8 серпня 1915 року — в Могильові.
Зміст[ред. | ред. код]
З моменту відмобілізування Російської імператорської армії в готовності до воєнних дій на Східному фронті був розгорнутий штаб Верховного головнокомандувача, який спочатку складався з п'яти управлінь:
- управління генерал-квартирмейстера, що відав оперативними питаннями;
- управління чергового генерала, у віданні якого перебували питання чисельності та укомплектування збройних сил, забезпечення їх головними видами постачання, а також призначення на посади командного складу;
- управління начальника військових сполучень;
- військово-морське управління;
- управління коменданта головної квартири, що відав усіма розташованими в районі Ставки військовослужбовцями, а також установами зв'язку.
На початку війни у Ставці перебувало 9 генералів, 36 офіцерів, 12 військових чиновників і 125 солдатів. У ході війни склад Ставки значно розширився, і до 1 (14) листопада 1917 року до її складу вже входило 15 управлінь, 3 канцелярії і 2 комітети (всього понад 2 000 генералів, офіцерів, чиновників і солдатів).
20 листопада (3 грудня) 1917 Ставка була зайнята революційними військами на чолі з Миколою Криленком, який вступив на посаду Верховного головнокомандувача. Начальником штабу Ставки став генерал Михайло Бонч-Бруєвич. При Ставці були створені органи революційної влади (Військово-революційний комітет, перейменований пізніше в Цекодарф, Революційний польовий штаб тощо).
26 лютого 1918 року у зв'язку з наступом австро-німецьких військ Ставка була переміщена в Орел, а 16 березня після укладення Берестейського миру була розформована, оскільки з припиненням військових дій і демобілізацією старої армії її роль як органу вищого польового управління відпала. У Червоній армії були створені нові вищі органи управління.
Див. також[ред. | ред. код]
- Командування (орган управління)
- Організаційно-штатна структура військового формування
- Головнокомандування Збройних сил Франції (1914–1919)
- Начальник Генерального штабу (Російська імперія)
- Верховне командування Союзних експедиційних сил
Посилання[ред. | ред. код]
- Русская армия 1914—1918 гг. [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]
Література[ред. | ред. код]
- Залесский К. А. Кто был кто в Первой мировой войне. — М.: АСТ; Астрель, 2003. — 896 с. — 5000 экз. — ISBN 5-17-019670-9 (ACT); ISBN 5-271-06895-1 (Астрель). (рос.)
- Лемке М. К. 250 дней в царской ставке 1914–1915/М. К. Лемке. — Мн.: Харвест, 2003. — 448 с. (Воспоминания. Мемуары). Тираж 3000 экз. ISBN 985-13-0962-1.; Лемке М. К. 250 дней в царской ставке 1916/М. К. Лемке. [Архівовано 21 листопада 2018 у Wayback Machine.] — Мн.: Харвест, 2003. — 672 с. (Воспоминания. Мемуары). Тираж 3000 экз. ISBN 985-13-0963-Х.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
