Фельд'єгерський корпус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фельд'єгерський корпус
Отдельный фельдъегерский корпус
Отдельный Фельдъегерский корпус Его Императорского Величества
Russian coa 1825.png
На службі 17 грудня 1796 — 2 травня 1918
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Належність Російська імператорська армія
Тип спеціальні війська
Роль кур'єрський зв'язок
Чисельність до 800 осіб
Гасло «Забаритися — значить втратити честь!»
Війни/битви Італійський похід Суворова (1799), Російсько-перська війна (1804—1813), Війна третьої коаліції (1805), Війна четвертої коаліції (1806—1807), Російсько-турецька війна (1806—1812) (1806—1812), Російсько-англійська війна (1807—1812), Російсько-шведська війна (1808—1809), Війна п'ятої коаліції (1809), Франко-російська війна (1812), Війна шостої коаліції (1813—1814), Взяття Парижа (1814), Російсько-перська війна 1826-1828, Російсько-турецька війна (1828—1829), Листопадове повстання (1830—1831), Кримська війна (1853—1856), Січневе повстання (1863), Російсько-турецька війна (1877—1878), Боксерське повстання (1899—1901), Російсько-японська війна (1905), Перша світова війна (1914—1918)
Командування
Визначні
командувачі
генерал-майор А. В. фон-Віт, підполковник Н. Є. Касторський

Фельд'єгерський корпус (рос. Фельдъегерский корпус) — формування (корпус, військова частина) спеціального призначення в Збройних Силах Російської імперії, в 1796—1918 роках.

Девіз — «забаритися — значить втратити честь!» (рос. Промедлить — значит потерять честь!). Штаб-квартира Окремої фельд'єгерського корпусу Його Імператорської Величності до 1918 року: Санкт-Петербург, Набережна річки Фонтанки, будинок № 90.

Історія[ред. | ред. код]

17 грудня 1796 р. імператор Павло I підписав Указ про створення окремого фельд'єгерського корпусу — спеціальної групи, призначеної для несення військово-кур'єрської служби зв'язку та виконання спеціальних доручень імператора, в складі одного офіцера і 13 фельд'єгерів, начальником (старшим) був призначений 10 грудня армійський капітан Шелганін (1796—1799 роки служби).

У 1904—1918 роки — штабс-капітан Пєшков Леонтій Миколайович був керівником цього підрозділу. Мав нагороди: орден св. Станіслава 3 ступеня з мечем і бантом фельд'єгерського корпусу; Французький кавалерський орден Чорної Зірки; орден Бухарської Золотої зірки 3 ступеня; ордена св. Анни 3 і 2 ступеня; орден св. рівноапостольного Володимира 4 ступеня.

Указом від 2 лютого 1797 р., у зв'язку з великим обсягом зайнятості із забезпечення доставки найважливіших урядових документів на теренах Російської імперії та за кордон, а також з-за виконання численних державних доручень імператора Росії, чисельність особового складу корпусу була збільшена, до двох офіцерів і 30 фельд'єгерів. Корпус був укомплектований завдяки відбору (вимагалося знання іноземних мов і т. ін.). Набір відбувався в основному з військовослужбовців переважно Кавалергардского полку, унтер-офіцерів лейб-гвардії Ізмайловського, Преображенського й Семенівського полків Російської імператорської армії.

У 1800 р. знову чисельність цього корпусу була збільшена вже до 4 офіцерів і 80 фельд'єгерів.

У корпусі фельд'єгерів у кожній з трьох рот було шість субалтерн-офіцерів на 80 кур'єрів[1].

Після Лютневої революції 6 березня 1917 р. фельд'єгерський корпус приніс присягу на вірність Тимчасовому урядові Росії. Він у повному обсязі продовжував виконувати всі свої обов'язки навіть після подій Жовтневого перевороту 1917 р. — аж до моменту його офіційного розформування в січні-травні 1918 р.. Звільнені за скороченням штатів його чини увійшли до складу Білої та Червоної армій, взявши участь у створенні фельд'єгерського зв'язку антибільшовицьких урядів та уряду більшовиків. Влітку 1918 р. на Надволжжі в складі Військового відомства уряду Комітету членів Установчих зборів був утворений Загін військових кур'єрів, які забезпечували військово-кур'єрський зв'язок уряду й сформованої ним Народної армії. Аналогічна структура у той же час була створена при штабі Сибірської армії Тимчасового Сибірського уряду. Фельд'єгерська служба була відтворена Верховним Правителем Росії адміралом О. В. Колчаком, перебуваючи в структурі штабу Східного фронту і ставки Верховного головнокомандувача, де забезпечувала зв'язок між урядом в місті Омськ і Діючою армією. Припинила існування разом із військовою поразкою Білого руху в 1922 році.

Призначення[ред. | ред. код]

Особовий склад фельд'єгерської корпусу (фельд'єгерського зв'язку) забезпечував надійність кур'єрського зв'язку імператора Росії, інших високопосадових осіб і урядових органів (доставку наказів, донесень, цінних паперів, посилок, перевезення золота, великих сум грошей, доставку трофейних прапорів, ключів від захоплених міст), а також супровід та охорону високопосадових осіб. Комплектувався корпус з чинів Російської імператорської гвардії.

У царювання імператора Миколи I на цей корпус було покладено обов'язок супроводжувати всіх особливо небезпечних державних злочинців до місця їх ув'язнення.

Служба[ред. | ред. код]

Пізніше, в Окремий фельд'єгерською корпус приймалися бажаючі з почесних громадян і купців, які закінчили курс навчального закладу 3-го розряду й знають одну іноземну мову, у віці від 18 до 25 років. Після 6 місяців випробування, під час служби, зараховувалися в молодші фельд'єгері, які користувалися правами нестройових військовослужбовців старшого розряду. Через рік служби, при гідному виконанні своїх обов'язків, могли бути призначені на посади старших фельд'єгерів (призначалися в старші фельд'єгері), які користувалися правами кандидатів на класну посаду. В офіцери окремого корпусу приводилися фельд'єгері після служіння не менш як 4 роки. Офіцери Окремого фельд'єгерського корпусу не могли переводитися у інші підрозділи. Шість років служби в корпусі давали право на звільнення з чином XIV класу й призначення на посаду у поштове відомство Російської імперії, а дев'ять років служби — на звільнення з чином XII класу.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Фельдъегерский корпус // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. XXXV. — С. 443—444. (рос.)
  • (рос.)Военный энциклопедический словарь (ВЭС), М., ВИ, 1984 г., 863 стр. с иллюстрациями, 30 листов;
  • (рос.)Большая советская энциклопедия (БСЭ), Третье издание, выпущенной издательством «Советская энциклопедия» в 1969—1978 годах в 30 томах;
  • (рос.)«Ташкент» — Ячейка стрелковая / [под общ. ред. А. А. Гречко]. — М.: Военное изд-во М-ва обороны СССР, 1976. — 690 с. — (Советская военная энциклопедия: [в 8 т.] ; 1976—1980, т. 8).