Басилевс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Басилевс (грец. Βασιλεύς, також басилей, базилевс, василевс) — монарх зі спадковою владою в Давній Греції, а також титул візантійських імператорів.

У Мікенську епоху (XV-XI століттях до н. е.) слово «басилевс» (у той час — qa-si-re-u), судячи зі знайдених глиняних табличок, стосувалось вождя, голови спільноти, людини, яка мала владу нижче царської (для означення царя вживався титул «ванакс»).

Пізніше, за часів Гомера (до VII століття до н. е.), слово «ванакс» виходить із вжитку і для означення царя починають використовувати термін «басилевс». Басилевсом також називався військовий голова союзу племен. Гомер в Іліаді пише (II: 204-205, переклад Б. Тена):

Блага нема в многовладді, - один хай буде державець [koiranos, вождь];
Владар [basileus] один...

Цар-басилевс відрізняється від koiranos тим, що отримав владу спадково (Ptolemaeus, On the Difference of Words, 51.2). Хоча давньогрецький басилевс не завжди був полновладним правителем. Ключове значення для вживання титула має спадковість влади.

У античні часи термін басилевс почав означати правитель. В Афінах V століття до н. е. існувала виборна посада «басилевса», одного з 10 архонтів, який мав функції жреця і судді. Аристотель в «Афінській політиці» пише, що повада басилевса була успадкована афінянами в міфологічні часи, за часів перших легендарних царів. Тобто, термін має дуже давнє походження. Також голови філ (родів) у Афінах називались басилевсами. Арістотель дав визначення басилевсу як правителю, обраному народом або прийнятим народом добровільно, на відміну від правителя-тирана, який владу захопив силою (Арис., «Политика», кн.3). Так, наприклад спартанських царів Арістотель відніс до басилевсів, тому що вони мають владу, обмежену інститутом ефорів, і добровільно визнані народом.

Перського шаханшаха греки називали «великим басилевсом» (грец. Βασιλεὺς μέγας) або «басилевсом басилевсів» (калька з перського шаханшах — «цар царів»).

Александр Македонський і його діадохи в Єгипті, Азії і Македонії почали називатись басилевсами, успадкувавши цей титул від персидських царів.

Візантійська Суда (X століття) дає таке визначення басилевса (Суда; beta,144):

«Басилевс той, хто отримав владу в спадок від предків із певними обмеженнями, а тиран той, хто узурпував владу силою. Але вони [античні греки] використовують обидва терміни без розбору.»

Римські імператори також іменувались басилевсами, але неофіційно. З впровадженням християнства вживання титулу поширилось в основному в східній частині Римської імперії, де відчувався сильний вплив грецької культури. За часів візантійського імператора Іраклія (610641 рр.) титул василевс став офіційним титулом правителя Візантійської імперії.

У Візантії василевсами називались тільки константинопольські імператори — для західно-європейських королів використовувалось слово «регас» (грецький варіант лат. rex — король).


Acropolis of Athens 01361.JPG Це незавершена стаття про Стародавню Грецію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.