Станіслав Гаштольд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станіслав Гаштольд
Народився 1507(1507)
Вільнюс, Велике князівство Литовське
Помер 18 грудня 1542(1542-12-18)
Гераньони[d], Ів'євський район, Барановицька область, Білоруська РСР
Громадянство
(підданство)
Велике князівство Литовське
Титул граф, шляхтич
Посада воєвода новогрудський[d] і воєвода троцький[d]
Рід Гаштольди
Батько Гаштольд Альбрехт Мартинович
Мати Софія Василівна[d]
Родичі Юрій Радзивілл-«Геркулес»
У шлюбі з Барбара Радзивілл
Герб

гербу Абданк

Станіслав Гаштольд[1] також Станіслав Гоштовт(пол. Stanisław Gasztołd, біл. Станіслаў Гаштольд[1]; близько 1507[2] — 18 грудня 1542[3]) — урядник Великого князіства Литовського. Представник литовського роду Гаштольдів гербу Абданк.

Життєпис[ред. | ред. код]

Син одного з найвпливовіших людей свого часу у ВКЛ Альбрехта Гаштовта та його дружини — княжни Софії Верейської.

Мав посади воєвод новогрудського (у 1530 р.), троцького (у 1542 р.), старости упитського.[4].

18 травня 1537 р.[3] одружився з Варварою Радзивілл — майбутньою королевою Польщі, донькою Юрія Радзивілла-«Геркулеса»; дітей у шлюбі не було. Посаг дружини (8000 кіп литовських) забезпечив на замку Сидорова та інших маєтках.[5]

Після його смерті без нащадків згідно тодішніх правил всі маєтки перейшли королю Сигізмунду І Старому, який у свою чергу подарував їх сину Сигізмунду Августу в 1543 році. Сигізмунд І залишив після смерті Станіслава його матері право дожиттєвого посідання маєтків, які належали її чоловіку Ольбрахту.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Грыцкевіч А. П. Гаштольды // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. Т. 2: Беліцк — Гімн / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: Б. І. Сачанка (гал. рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — Мн.: БелЭн, 1994. — 537 с., [8] к.: іл. ISBN 5-85700-142-0.
  2. Gasztołdowie (01) (пол.)
  3. а б Radziwiłł family 1 (пол.)
  4. Upita // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1892. — T. XII : Szlurpkiszki — Warłynka. (пол.) — S. 814. (пол.)
  5. Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 5. — S. 383.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]