Гаштольд Альбрехт Мартинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Альбрехт Гаштовт
Albert Gaštold. Альбэрт Гаштольд.jpg
Інші імена Ольбрахт (Альберт) Гоштовт
Народився 1455(1455)
Вільнюс, Віленське воєводство, Велике князівство Литовське
Помер 1539(1539)
Вільнюс, Віленське воєводство, Велике князівство Литовське
Поховання Кафедральний собор Св. Станіслава і Св. Владислава
Громадянство (підданство) Велике князівство Литовське
Національність литвин
Діяльність політик
Посада маршал, великий канцлер литовський, віленський воєвода
Звання генерал
Термін 1477-1489, 1517.
Батько Мартин Гаштовт
Мати Марина Трабська
Родичі Барбара Радзивілл (невістка)
Брати, сестри Q28913207?
Дружина Софія Верейська
Діти Станіслав
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

А́льбрехт Гашто́льд (також Альберт, О́льбрахт; варіант прізвища — Гошто́вт, вересень 1455 — грудень 1539) — державний діяч Великого князіства Литовського, один з найвпливовіших людей свого часу. Представник роду Гаштовтів гербу Абданк.

В 1501 році дворянин великого литовського князя Александра, намісник новогрудський (1503—1506), підчаший великий литовський (1505—1509), воєвода новогрудський (1508—1513), полоцький (1513—1519), троцький (1519—1522) и віленський (с 1522), великий канцлер литовський з (p 1522). З 1513 староста більський, 1514 — мозирський, до 1533 — гродненський,[1] прибл. з 1522 — остерський.[2]

Біографія[ред.ред. код]

Albert Gaštold. Альбэрт Гаштольд (1840).jpg

Рано втратив батьків. Близько 1492 р. вчився у Краківському університеті. 1503 р. брав участь в успішному поході на кримських татар. У 1505 році обороняв від татар Новогрудок. В 1507 р. під час війни з Великим князівством Московським, очолив оборону Смоленська, брав участь в боях під Оршою[1].

Не підтримав заколот Глинських, але опинився за ґратами в лютому 1509[3] через інтриги Миколи Радзивілла «amor Poloniae». Був випущений в 1511 році. Супроводжував короля Сигізмунда І Старого на Віденський конгрес (1515). Брав участь в війні проти Московії 1512—1522, 29 липня 1518 р. полоцьке військо под його командуванням розбило воєвод великого князя московського Васілія III біля Полоцька[1].

З початку 1520-х рр. займав вищі державні посади, що поянюється смертю його ворога Миколи Радзивилла. Виступав проти унії Великого князівства Литовського з Королівством Польським, в 1522 р. підтримав план королеви і великої княгині Бони Сфорци коронації Сигізмунда Августа за життя його батька. Потім ворогував з Боною, яка хотіла забрати його помістя, гетьманом Констянтином Острозьким — прибічником унії з Польщею[1]. В 1525 р. у листі до королеви оскаржував позиції Костянтина Острозького, що не зіпсуло взаємин останнього з Боною.[4]

Підтримував добрі стосунки з герцогом Прусії Альбрехтом Гогенцоллерном, переписувався з ним про Франциска Скорину. В 1529 р. одержав від папи римського графський титул, у 1530 р. — титул «графа на Мурованих Гераненах» від імператора Карла V[1].

Брав участь в створенні Першого литовського статуту 1529 р., зокрема, вніс в текст документу положення, за яким іноземцям заборонялось одержувати посади і купувати землі у Великому князівстві Литовському[5]. Зібрав велику бібліотеку, в якій, крім кириличних рукописів, зберігались книги польською, латиною та чеською мовами. Як Остерський староста сприяв будівництву в місті замку у 1538 р.

Одружився із Софією — єдиною дочкою князя Василя Верейського. В них з'явився син Станіслав[1] — перший чоловік майбутньої королеви Польщі Барбари Радзивілл.[6]

Від бабусі (по-матері) — княгині Марини, вдови князя Гольшанського-Трабського і дочки князя Дмитрія Друцького-Зубровицького, до 1495 года одержав землі останнього: Бихів і Тойманов на Дніпрі, Добосню в Бобруйському староствіволості бобруйській), маєтки на Київщині, можливо також Шклов[5]. Шлюб приніс йому замок Любеч, Воложин в Ошмянському повіті, Койданов, Радошковичі і Усу в Мінському повіті. Альбрехт купив, і одержав ще багато інших маєтків[1][5].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж Пазднякоў В. Гаштольд Албрэхт // Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя у 3 т. — Мн. : Беларуская Энцыклапедыя імя П. Броўкі, 2005. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — С. 517. — ISBN 985-11-0314-4.
  2. Ostr // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1886. — T. VII : Netrebka — Perepiat. (пол.). — S. 668
  3. Ostr // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1886. — T. VII : Netrebka — Perepiat. (пол.). — S. 669
  4. Zbysław Wojtkowiak. Ostrogski Konstanty Iwanowicz książę (ok. 1460—1530) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979. — Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXIV/3, zeszyt 102. — S. 488. (пол.)
  5. а б в Нарбут А. М. Гаштольды // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. — Т. 2: Беліцк — Гімн / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: Б. І. Сачанка (гал. рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — БелЭн, 1994. — С. 500.
  6. Gasztołdowie (01) (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.