Гаштольд Альбрехт Мартинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Альбрехт Гаштольд
Albert Gaštold. Альбэрт Гаштольд.jpg
Інші імена Ольбрахт (Альберт) Гоштовт (Ґоштовт)
Народився 1455
Помер 1539

Поховання Кафедральний собор Св. Станіслава і Св. Владислава
Громадянство Польща
Національність литвин, німець
Діяльність політик
Посада маршал, великий канцлер литовський, віленський воєвода
Звання генерал
Термін 1477-1489, 1517.
Батько Мартин Гаштольд
Матір Марина Трабська
Родичі Барбара Радзивілл (невістка)
Дружина Софія Верейська
Діти Станіслав
POL COA Abdank alt.svg
варіація гербу «Абданк»

А́льбрехт Гашто́льд (також Альберт, О́льбрахт; варіант прізвища - Гошто́вт, * вересень 1455 — грудень 1539) — державний діяч Великого князіства Литовського, один з найвпливовіших людей свого часу. Представник роду Гаштольдів гербу Абданк.

В 1501 році дворянин великого литовського князя Александра, намісник новогрудський (1503–1506), підчаший великий литовський (1505–1509), воєвода новогрудський (1508–1513), полоцький (1513–1519), троцький (1519–1522) и віленський (с 1522), великий канцлер литовський з (p 1522). З 1513 староста більський, 1514 — мозирський, до 1533 — гродненський,[1] прибл. з 1522 — остерський.[2]

Біографія[ред.ред. код]

Albert Gaštold. Альбэрт Гаштольд (1840).jpg

Рано втратив батьків. Біля 1492 р. вчився у Краківському університеті. В 1503 р. брав участь в успішному поході на кримських татар. У 1505 році обороняв від татар Новогрудок. В 1507 р. під час війни з Великим князівством Московським, очолив оборону Смоленська, брав участь в боях під Оршою[1].

Не підтримав заколот Глинських, але опинився за ґратами в лютому 1509[3] через інтриги Миколи Радзивілла «amor Poloniae». Був випущений в 1511 році. Супроводжував короля Сигізмунда І Старого на Віденський конгрес (1515). Брав участь в війні проти Московії 1512–1522, 29 липня 1518 р. полоцьке військо под його командуванням розбило воєвод великого князя московського Васілія III біля Полоцька[1].

З початку 1520-х рр. займав вищі державні посади, що поянюється смертю його ворога Миколи Радзивилла. Виступав проти унії Великого князівства Литовського з Королівством Польським, в 1522 р. підтримав план королеви і великої княгині Бони Сфорци коронації Сигізмунда Августа за життя його батька. Потім ворогував з Боною, яка хотіла забрати його помістя, гетьманом Констянтином Острозьким — прибічником унії з Польщею[1]. В 1525 р. у листі до королеви оскаржував позиції Костянтина Острозького, що не зіпсуло взаємин останнього з Боною.[4]

Підтримував добрі стосунки з герцогом Прусії Альбрехтом Гогенцоллерном, переписувався з ним про Франциска Скорину. В 1529 р. одержав від папи римського графський титул, у 1530 р. — титул «графа на Мурованих Гераненах» від імператора Карла V[1].

Брав участь в створенні 1 Литовського статуту 1529 р., зокрема, вніс в текст документу положення, за яким іноземцям заборонялось одержувати посади і купувати землі у Великому князівстві Литовському[5]. Зібрав велику бібліотеку, в якій, крім кириличних рукописів, зберігались книги польською, латиною та чеською мовами. Як Остерський староста сприяв будівництву в місті замку у 1538 р.

Одружився із Софією — єдиною дочкою князя Василя Верейського. В них з'явився син Станіслав[1] — перший чоловік майбутньої королеви Польщі Барбари Радзивілл.[6]

Від бабусі (по-матері) — княгині Марини, вдови князя Гольшанського-Трабського і дочки князя Дмитрія Друцького-Зубровицького, до 1495 года одержав землі останнього: Бихов і Тойманов на Дніпрі, Добосню в Бобруйському староствіволості бобруйській), маєтки на Київщині, можливо також Шклов[5]. Шлюб приніс йому замок Любеч, Воложин в Ошмянському повіті, Койданов, Радошковичі і Усу в Мінському повіті. Альбрехт купив, і одержав ще багато інших маєтків[1][5].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж Пазднякоў В. Гаштольд Албрэхт // Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя у 3 т. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя імя П. Броўкі, 2005. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — С. 517. — 684 с. — ISBN 985—11—0314—4
  2. Ostr // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa: Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1886. — T. VII (Netrebka — Perepiat). — S. 668
  3. Ostr // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa: Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1886. — T. VII (Netrebka — Perepiat). — S. 669
  4. Zbysław Wojtkowiak. Ostrogski Konstanty Iwanowicz książę (ok. 1460–1530) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979. — Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXIV/3, zeszyt 102. — S. 488. (пол.)
  5. а б в Нарбут А. М. Гаштольды // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. — Т. 2: Беліцк — Гімн / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: Б. І. Сачанка (гал. рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — БелЭн, 1994. — С. 500.
  6. Gasztołdowie (01) (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Kuźmińska M. Olbracht Marcinowicz Gasztołd // Ateneum wilenskie. — 1928. — R. V. — S. 120–174. (пол.)
  • «Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя». 2-е выданне / Рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), Т. У. Бялова і інш.; Маст. З. Э. Герасімович — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 2005–2010 гг. — Т. 1-3. — ISBN 978-985-11-0392-4. (біл.)

Посилання[ред.ред. код]