Станіслав Россовський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станіслав Россовський
пол. Stanisław Rossowski
Stanisław Rossowski 1.JPG
Народився 3 травня 1861(1861-05-03)
м. Монастириська
Помер 26 лютого 1940(1940-02-26) (78 років)
м. Варшава, Польща
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Польща Польща
Діяльність поет, драматург, прозаїк, журналіст
Мова творів польська
Напрямок вірші, дитяча література
Нагороди Срібний Академічний лавр

CMNS: Станіслав Россовський у Вікісховищі

Станіслав Россовський (пол. Stanisław Rossowski; 3 травня 1861, м. Монастириська — 26 лютого 1940, м. Варшава) — польський поет, драматург, прозаїк і журналіст і головний редактор часописів «Słowo Polskie», «Gazeta Lwowska»[1]. Почесний член Товариства польських журналістів у Львові (1925). Лауреат літературної премії міста Львова (1927). Відзначений Срібним Академічний лавром (1936).

Життєпис[ред. | ред. код]

Станіслав Россовський народився 3 травня 1861 року в м. Монастириськах, центрі Монастириського повіту Королівства Галичини та Володимирії, Австрійська імперія (нині — Чортківського району Тернопільської области, Україна).

Навчався в Бучацькій цісарсько-королівській гімназії, у Кракові, 3-й міській гімназії імені Цісаря Франца-Йосифа I у Львові (18741875) та від 1878 року у Станиславові, де в 1880 році отримав атестат зрілості. Того ж року вступив на філософський факультет Львівського університету і після закінчення вишу був призваний на однорічну службу до австрійського війська, яку проходив у Відні. Після демобілізації з військової служби оселився у Львові в будинку на вул. Набєляка, 16 (нині — вул. Котляревського)[2].

Професійно займався журналістикою та літературною творчістю, зокрема, писав вірші та драми. Дебютував віршами, надрукованими 1878 року в літературно-театральному часописі «Tygodniu Literackim, Artystycznym, Naukowym i Społecznym». Того ж року розпочав листування з Юзефом Крашевським, в якому просив Крашевського посприяти публікації своїх творів на шпальтах часопису. Писав про це у львівській, краківській та варшавській пресі. Россовський був надто плідним, критики підкреслювали його «феноменальну легкість написання», зокрема, публіцист Антоній Холоневський[pl]. Завдяки легкості віршування Россовський прославився як автор епізодичних творів декламованих під час різних урочистостей та рекламованих у різних видавництвах. Лише частину власних віршів опублікував у збірках поезії — «Poezje» (1886), «Poezje. Seria 2» (1892), «Tempi passati. Wiersze różne» (1892), «Psyche: poezye» (1899). Обрані вірші, що були написані після 1899 року, опублікував 1923 року у збірці «Chwile. Wybór poezyj».

Ще більше визнання дістали мініатюри та ескізи С. Россовського надруковані у збірках: «Ze ścieźek źycia. Wraźenia i obserwacje» (1891, чеський переклад — 1897), «Z teki impresjonisty» (1893), «W półceniu» (1900), «Obrazki familijne» (1903), основної тематикою цих творів було повсякденне життя простих людей. До цієї теми він повернувся, зокрема, у повісті «Moja córka» (1898).

Він був автором декількох п'єс. Першою була п'єса «Świeźe powietrze» у трьох актах прем'єра якої відбулося 1893 року у Львівській опері, основана на фоні життя пацієнтів у модній галицькій здравниці; у драматичній п'єсі «Circe» на 5 актів з прологом, введена постать античної чародійки в контексті міського життя кінця XIX століття. П'єса «Circe» отримала відзнаку на IV Конкурсі Галицького Крайового відділу у 1900 році, але до її прем'єри на театральній сцені не була допущена австрійською цензурою через погляди моралі. Фрагменти п'єси автор друкував у різних друкованих виданнях, а повна версія п'єси побачила світ у німецькому перекладі А. Зіппера лише 1905 року у Львові. Найбільшого театрального успіху досягла, основана на популярній легенді про дівчину-студентку Краківського університету — комедія утрьох актах «Nawojka», прем'єра якої відбулася у 1901 році на сцені Львівської опери з Іреною Сольською у головній ролі. Пізніше прем'єра комедії відбулася на сцені театру імені Юліуша Словацького у Кракові. А ось п'єси «Za siódmą górą, za siódmą rzeką», на біблійну тематику (прем'єра відбулася у Львівській опері 20 грудня 1901 року), «Zuzanna w kąpieli» (прем'єра відбулася у Львівській опері 30 жовтня 1903 року) та «Dymisja» (прем'єра відбулася у Львівській опері 15 січня 1904 року), не мали такого успіху, як комедія «Nawojka».

Від 1884 року підставою утримання Россовського була журналістська праця. У 1898 році Антоній Холоневський написав про Россовського, що він був «взагалом універсальним редактором: редагував часописи політичні, літературні, урядові, для дітей, для жінок і так далі». Від травня 1890 року працював у редакції львівського часопису «Dziennik Polski», у 1893—1894 роках був редактором та видавцем двотижневика «Myśl», у 1892 році був секретарем редакції перенесеного з Кракова до Львова часопису «Świat». Від 1895 року редагував часопис «Słowo Polskie» (1902 року його на цій посаді змінив Зигмунт Василевський). У липні 1897 року брав участь у конгресі журналістів, що проходив у Стокгольмі. У лютому 1903 року розпочав роботу в урядовому часописі «Gazeta Lwowska», де згодом обійняв посаду керівника політичного відділу часопису. У 1909 році очолив львівську філію офіціальної пресової агенції «Віденське кореспонденційне бюро». Від другої половини грудня 1918 року, після смерті Адама Креховецького, був редактором часопису «Gazeta Lwowska» до 1928 року (у 1919 році редагував також додаток до часопису — «Przewodnik Naukowy i Literacki»). Під час провадження журналістської праці, крім видання різних брошур, були надруковані його книги: «Wizerunki sejmowe: ludzie i sprawy: przyczynek do historii samorzadu galicyjskiego. Seria I» — 1913 року та «Lwów pod czas inwazji» (Львів під час російського вторгнення 1914—1915 років) — 1916 року.

Россовський займався також перекладами. Друкував у часописах переклади віршів німецьких поетів — Ричарда Демеля, Генріха Гейне, Альберта Гофманна, А. фон Платена, Л. Уланда та багатьох інших, а також угорського поета Шандора Петефі. Особисто видав у 1889 році переклад драми Генріка Ібсена «Наречена моря», шкіц «Про Польщу» Генріха Гейне; дві повісті Френка Геллера — «Пригоди Філіппа Колліна» (1918) та «Фінанси великого герцога» (1919), а також три драми Вільяма Шекспіра — «Зимова казка» (1895), «Цимбелін» (1897) та «Троїла та Крессіди» (1897).

Також Станіслав Россовський писав для дітей. Співпрацював з часописом «Mały Światek» (від 1889 року був фактично його видавцем), особисто оголосив про віршовані томи «Czarodziejskej ksiąźeczki», виданих у Львові 1893 року спільно з Владиславом Белзою та видав декілька ескізів для аматорських колективів. У 1902/1903 та 1903/1904 навчальних роках як заступник вчителя навчав дітей польській мові у 4-й державній гімназії м. Львова. Був також співавтором декількох підручників:

  • «Pierwsze czytania dla szkół powszechnych»: частина 1-2 — для 1—2 відділень, частина 3 — спільно з Зофією Пфауйовною (1921, Львів);
  • «Pierwsze czytania dla szkół powszechnych»: частина 3 — для четвертого відділу, спільно з Яніною Поразіньською (1927, Львів).

Багато його віршованих творів увійшло до інших підручників з польської мови, зокрема, «Czytania polskie» М. Рейтера. 1929 року у Львові видав об'ємну (понад 540 сторінок) книжку для вчителів «Pan Tadeusz. Rozbiór szczegółowy». Після виходу на пенсію у 1928 році Россовський очолив літературну редакцію львівського видавництва шкільних підручників Казимира Станіслава Якубовського.

Цікавився також й музикою, склав кілька творів, написав і переклав оперні лібрето. Автор слів до пісень: «Do pracy» (автор музики Владислав Желенський), «Piosneczka z ogródka» (автора музики Ян Кароль Галл, Станіслав Нев'ядомський), «Trup armaty»[3]. Спільно з Генріком Опеньським опрацював популярну книжку «Ignacy Jan Poderewski. Zarys charakterystyki». Потім певний час займався спіритизмом та планував видавати часопис, присвячений цій тематиці.

16 травня 1925 року С. Россовському присвоїли звання почесного члена Товариства польських журналістів у Львові[4]. 1927 року був лауреатом літературної премії міста Львова[5]. У березні 1936 року С. Россовський відсвяткував 50-ліття своєї літературної та публіцистичної діяльності[6]. 7 листопада 1936 року, за популяризацію польської літератури, відзначений Срібним Академічним лавром[7].

Близько 1936 року переїхав до сина - лікаря в Жовкві, згодом замешкав у Рибнику, пізніше у Варшаві.

Станіслав Россовський відійшов у засвіти 26 лютого 1940 року. Похований на Повонзківському цвинтарі у Варшаві (поле 284b).

Відзнаки, нагороди[ред. | ред. код]

  • 1925 — звання почесного члена Товариства польських журналістів у Львові[4];
  • 1927 — лауреат літературної премії міста Львова[5];
  • 1936 — Срібний Академічний лавр[7].

Творчість[ред. | ред. код]

Драми[ред. | ред. код]

  • 1893: «Świeźe powietrze».
  • 1901: «Nawojka». Прем'єра відбулася у Львівській опері 12 лютого 1901 року[8].
  • 1901: «Circe».
  • 1901: «Za siódmą górą, za siódmą rzeką». Прем'єра відбулася у Львівській опері 20 грудня 1901 року[9].
  • 1903: «Zuzanna w kąpieli». Прем'єра відбулася у Львівській опері 30 жовтня 1903 року[10]. Надрукована у Золочеві у 1905 році.
  • 1904: «Dymisja». Прем'єра відбулася у Львівській опері 15 січня 1904 року[11].

Поезія[ред. | ред. код]

  • 1886: «Poezje». — Lwów: Gubrynowicz i Schmidt, 1886. — 128 s.
  • 1892: «Poezje. Seria 2». — Lwów: H. Altenberg, 1892.
  • 1892: «Tempi passati. Wiersze różne». — Lwów: H. Altenberg, 1892. — 80 s.
  • 1899: «Psyche: poezye». — Lwów: nakł. Księgarni Gubrynowicza i Schmidta, 1899.
  • 1923: «Chwile. Wybór poezyj». — Lwów, Nakładem autora, 1923.

Новелістика, проза[ред. | ред. код]

Журналістика, навчальні роботи[ред. | ред. код]

Пісні[ред. | ред. код]

Переклади[ред. | ред. код]

Россовський самостійно досконало оволодів багатьма мовами. Йому належать численні переклади польською мовою видатних творів світової літератури, зокрема:

Родина[ред. | ред. код]

1890 року одружився з Бертою Пфістерер. У шлюбі народилося п'ятеро дітей. Брат — відомий польський художник Владислав Россовський (1857—1923).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Gazeta Lwowska. jbc.bj.uj.edu.pl (pl). Ja­giel­loń­ska Bi­blio­te­ka Cy­fro­wa. Процитовано 16 грудня 2020. 
  2. Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów : Centrum Europy, 2003. — S. 123. — ISBN 966-7022-26-9.(пол.)
  3. Rossowski, Stanisław. bibliotekapiosenki.pl (pl). Biblioteka Polskiej piosenki. Процитовано 24 грудня 2020. 
  4. а б Z Tow. Dziennikarzy Polskich // Gazeta Lwowska. — № 114. — 1925. — 19 maja. — S. 2. (пол.)
  5. а б Jubileusz literata i dziennikarza // Wschód. — № 5. — 1936. — 10 marca. — S. 1. (пол.)
  6. W. Jampolski O Stanisławie Rossowskim // Gazeta Lwowska. — № 55. — 1936. — 7 marca. — S. 1. (пол.)
  7. а б Zarządzenie Ministra Wyznań Religijnych i Oświecenia Publicznego z dnia 7 listopada 1936 r.. sejm.gov.pl (pl). Сейм Республіки Польща. Процитовано 24 грудня 2020. 
  8. Stanisław Rossowski «Nawojka». encyklopediateatru.pl (pl). Encyklopedia teatru polskiego. Процитовано 18 грудня 2020. 
  9. Stanisław Rossowski «Za siódmą górą, za siódmą rzeką». encyklopediateatru.pl (pl). Encyklopedia teatru polskiego. Процитовано 18 грудня 2020. 
  10. Stanisław Rossowski «Zuzanna w kąpieli». encyklopediateatru.pl (pl). Encyklopedia teatru polskiego. Процитовано 18 грудня 2020. 
  11. Stanisław Rossowski «Dymisja». encyklopediateatru.pl (pl). Encyklopedia teatru polskiego. Процитовано 18 грудня 2020. 
  12. Stanisław Rossowski. polskiszekspir.uw.edu.pl (pl). Polski Szekspir. Процитовано 16 грудня 2020. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]