Старобінське родовище
| Старобінське родовище біл. Старобінскае радовішча | ||||
 Міхаіл Блішч. «Капры Салігорска», пачатак 1960-х | ||||
| Тип | родовище | |||
|---|---|---|---|---|
| Континент | Європа | |||
| Входить до | Прип'ятський калієносний басейн | |||
| Країна |
 Білорусь | |||
| Регіон | Солігорський район | |||
| Відкрито | 1949[1] | |||
| Розробляється з | 1963[1] | |||
| Площа | 350 км²[1] | |||
| Надрокористувач | ВО «Бєларуськалій» | |||
|
| ||||
Старобі́нське родо́вище калійних солей (біл. Старобінскае радовішча) — родовище Прип'ятського калієносного басейну. Одне з найбільших у світі[2].
Історія[ред. | ред. код]
Утворилося близько 300 мільйонів років тому в кінці девонського періоду. На місці нинішнього Полісся перебувало мілководне море з великими лагунами. У результаті активних випарів та прогинів дна басейну, внаслідок вертикальних коливальних рухів формувалися відкладення солей натрію і калію, чергувалися з глинисто-карбонатними шарами.
Промислове освоєння почалось в 1959 р.[3]
В теперішній час родовище розробляється підприємством «Білоруськалій».
Поклади[ред. | ред. код]
Соленосна частина розрізу представлена кам'яною сіллю, сильвінітом і карналітом, які перешаровуються з мергелями, алевролітами, доломітами, пісковиками.
Встановлено чотири горизонти калійних солей, представлених сильвінітом потужністю 2,5-21 м. Глибина залягання покрівлі горизонтів від 350 (перший горизонт) до 950 м (четвертий горизонт). Вміст хлористого калію в сильвініті другого горизонту звичайний 25-33 % при кількості хлористого магнію 0,14 % і незначному вмісті нерозчинного залишку. Третій горизонт менш багатий хлористим калієм (20-22 %), більш забруднений глинистим матеріалом, в зв'язку з чим середній вміст нерозчинного залишку становить 6,5 %. Середній вміст хлористого магнію по горизонту 0,6 %.
Промислові запаси 4,1 млрд т.[3]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Высоцкі Э.А. Старобінскае радовішча калійных і каменнай солей // Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 15: Следавікі — Трыо — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя імя Петруся Броўкі, 2002. — 552 с. — ISBN 985-11-0251-2
- ↑ Офіційний сайт «Білоруськалій»
- ↑ а б Гірнича енциклопедія. — М.: Радянська енциклопедія. Під редакцією Є. А. Козловского. 1984—1991.
Джерела[ред. | ред. код]
- Володимир Білецький, доктор технічних наук, професор, автор проекту "Гірнича енциклопедія" Мінеральні ресурси та добувна промисловість країн світу: Бєларусь (PDF)
- Гірнича енциклопедія. — М.: Радянська енциклопедія. Під редакцією Є. А. Козловского. 1984—1991.
- http://www.kali.by/ Офіційний сайт «Білоруськалій»
