Стельмах Ярослав Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ярослав Михайлович Стельмах
Стельмах Я.jpg
Народження 30 листопада 1949(1949-11-30)
  Київ
Смерть 4 серпня 2001(2001-08-04) (51 рік)
  м. Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство Україна Україна
Мова творів Українська
Рід діяльності дитячий письменник

Яросла́в Миха́йлович Сте́льмах (30 листопада 1949, Київ — 4 серпня 2001) — український дитячий письменник, драматург, кіносценарист, перекладач. Син письменника Михайла Стельмаха.  

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 30 листопада 1949 року у Києві. В 1971 році закінчив Київський педагогічний інститут іноземних мов, у 1981 році — Вищі літературні курси в Москві, потім аспірантуру .Працював у вищих навчальних закладах перекладачем.

Літератор Абрам Кацнельсон згадував часи, коли він підтримав на Всесоюзному семінарі молодих письменників молодого українського драматурга Ярослава Стельмаха, порекомендувавши його п'єси знаменитому тоді Панасу Салинському — голові ради з драматургії Союзу письменників СРСР, що формував репертуар усіх театрів по країні. Ярослав Салинському дуже припав по душі і своїми талановитими творами і, головне, скромністю. У бесідах він жодного разу не згадав, що є сином класика української літератури, лауреата всіх існуючих тоді премій, Михайла Стельмаха.

Могила Ярослава Стельмаха

Мешкав у Києві на Печерському узвозі, 8. Загинув 4 серпня 2001 року в автомобільній катастрофі. На Бориспільській трасі старенький автомобіль «Жигулі», в якому Стельмах їхав до себе на дачу, раптово втратив керування, врізався в автобус «Ікарус», вилетів на узбіччя і загорівся[1](51 рік) . Похований в Києві на Байковому кладовищі поруч з батьком (ділянка № 2).

Творчість[ред.ред. код]

Ярослав Стельмах відомий насамперед як драматург. П'єси «Привіт, Синичко!» та «Запитай колись у трав» входили до репертуару багатьох театрів колишнього СРСР. Також широкої популярності набули п'єси «Гра на клавесині», «Провінціалки», «Синій автомобіль», «Драма в учительській». Серед його п'єс є твори для дітей: «Шкільна драма», «Вікентій Прерозумний» та інші.

Кіносценарії: «Циганка Аза», (1987), «Провінціалки» (1990), «Кіценька» (1995) (в складі серіалу «Острів любові»).

Він також писав оповідання, повісті для дітей: «Митькозавр із Юрківки», «Вікентій Премудрий» «Голодний, Злий і Дуже Небезпечний», «Химера лісового озера, або Митькозавр із Юрківки», «Якось у чужому лісі», «Найкращий намет» та інших. Твори Стельмаха відзначаються захопливим сюжетом, тонким гумором, яскраво змальованими постатями маленьких героїв.

Повість «Химера лісового озера, або Митькозавр із Юрківки» розповідає про веселі, незвичайні, таємничі пригоди Сергія та Митька. Історія розпочинається з того, що учні п'ятого класу отримали від учительки ботаніки завдання на літо — зібрати колекцію комах… а замість цього почали полювати на страшного Митькозавра. Наприкінці твору той виявився простим хлопцем Василем, який вирішив розіграти двох друзів. За веселим, пригодницьким характером оповіді і бажанням оспівати справжню дружбу ця повість нагадує трилогію Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки».

Перекладацтво[ред.ред. код]

Переклав українською низку популярних п'єс, які йшли на сценах Києва і Львова. Здійснив майже 50 перекладів драматичних творів.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

20 листопада 2011 року в Києві на будинку № 8 на Печерському узвозі, де з 1981 по 2001 рік жив і працював письменник, за сприянням меценатів В. С. Балуха та М. М. Поплавського встановлено бронзову меморіальну дошку (погруддя, скульптор А. Валієв)[2].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]