Стефан Вітвіцький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стефан Вітвіцький
Народився13 вересня 1801(1801-09-13)[1][2][3]
Янів, Калинівський район, Україна
Помер15 квітня 1847(1847-04-15)[2][3] (45 років)
Рим, Папська держава
ПохованняКампо Верано
КраїнаКоролівство Польське
Діяльністьпоет, письменник

CMNS: Стефан Вітвіцький у Вікісховищі
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Стефан Вітвіцький (пол. Stefan Witwicki; нар. 13 вересня 1801, Іванів — пом. 15 квітня 1847, Рим) — польський поет, публіцист.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 13 вересня 1801 року у селі Іванів, що нa Поділлі (на той час — Подільська губернія Російської імперії, нині — Вінницька область).

Закінчив Волинський ліцей. З 1822 року жив у Варшаві. Тут почав свою кар'єру в Урядовій комісії віросповідань і громадської освіти. Завдяки протекції дядька Йосипа Липинського, молодий здібний поет і критик охоче був прийнятий до салонів Королівства. Дружив з молодими артистами: Фридериком Шопеном, Мауріцієм Мохнацьким, Антонієм Едвардом Одинцем. Його статті привернули увагу самого Міцкевича, який писав про нього в Санкт-Петербурзі в листі до Одинця в липні 1828 р.:

Вітвіцький нас дуже здивував. Стаття про репутацію (письменника) - відмінна! Стиль загалом не варшавський, бо чистий, ясний і сильний. Вітвіцький міг би зробити літературі неабияку послугу, займаючись історією літератури і критикою
Оригінальний текст (пол.)
Witwicki bardzo nas zadziwił. Artykuł o reputacjach [pisarzy] wyborny! stylem wcale nie warszawskim, bo czystym, jasnym i mocnym. Witwicki mógłby wielką zrobić literaturze przysługę, zajmując się historią literatury i krytyką [...].

Зважаючи на слабке здоров'я, не брав безпосередньої участі у листопадовому повстанні, але написав кілька патріотичних віршів, які принесли йому популярність (зокрема, парафраз на  «Мазурке Домбровского»).

Творчість

[ред. | ред. код]

Дебютував двома збірками Балад і Романсів (Варшава 1824—1825). Опублікував, зокрема, драму «Едмунд» (1829), том віршів «Сільські пісні» (1830), що набули особливої популярності після того, як їх поклали на музику Фридерік Шопен та Станіслав Монюшко, парафраз «Вірші з біблії» (1830), щоденник часів повстання «Москалі в Польщі» (1833), збірку віршів молитовних «Польський Вівтар», високо оцінені моралістичні публікації «Вечори паломника» (1837—1845), «Листи з-за кордону» (1842).

Адам Міцкевич в Описах до IV Книги Містера Тадеуша згадував: «О. IV. 981—982: (…) Nb. Деякі місця в пісні четвертій належать перу Стефана Вітвіцького.»

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б International Music Score Library Project — 2006.
  3. а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny

Посилання

[ред. | ред. код]