Стефан Вітвіцький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стефан Вітвіцький
Stefan Witwicki.jpg
Народився 13 вересня 1801(1801-09-13)[1][2]
Іванів, Калинівський район, Україна
Помер 15 квітня 1847(1847-04-15)[2] (45 років)
Рим, Папська держава
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність поет, письменник
Мова творів польська[1]

Стефан Вітвіцький у Вікісховищі?
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Стефан Вітвіцький (пол. Stefan Witwicki, 13 вересня 1801, Іванів — 15 квітня 1847, Рим) — польський поет, публіцист.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 13 вересня 1801 року у селі Іванів, що нa Поділлі (на той час — Подільська губернія Російської імперії, нині — Вінницька область).

Закінчив Волинський ліцей. З 1822 року жив у Варшаві. Тут почав свою кар'єру в Урядовій комісії віросповідань і громадської освіти. Завдяки протекції дядька Йосипа Липинського, молодий здібний поет і критик охоче був прийнятий до салонів Королівства. Дружив з молодими артистами: Фридериком Шопеном, Mауріцієм Мохнацьким, Антонієм Едвардом Одинцем. Його статті привернули увагу самого Міцкевича, який писав про нього в Санкт-Петербурзі в листі до Одинця в липні 1828 р.:

Вітвіцький нас дуже здивував. Стаття про репутацію (письменника) - відмінна! Стиль загалом не варшавський, бо чистий, ясний і сильний. Вітвіцький міг би зробити літературі неабияку послугу, займаючись історією літератури і критикою
Оригінальний текст(пол.)
Witwicki bardzo nas zadziwił. Artykuł o reputacjach [pisarzy] wyborny! stylem wcale nie warszawskim, bo czystym, jasnym i mocnym. Witwicki mógłby wielką zrobić literaturze przysługę, zajmując się historią literatury i krytyką [...].

Зважаючи на слабке здоров'я, не брав безпосередньої участі у листопадовому повстанні, але написав кілька патріотичних віршів, які принесли йому популярність (зокрема, парафраз на  «Мазуркe Домбровского»).

Творчість[ред. | ред. код]

Дебютував двома збірками Балад і Романсів (Варшава 1824—1825). Опублікував, зокрема, драму" Едмунд" (1829), том віршів «Сільські пісні»  (1830), що набули особливої популярності після того, як їх поклали на музику Фридерік Шопен та Станіслав Монюшко, парафраз " Вірші з біблії «(1830), щоденник часів повстання» Москалі в Польщі "(1833), збірку віршів молитовних «Польський Вівтар», високо оцінені моралістичні публікації «Вечори паломника» (1837—1845), «Листи з-за кордону» (1842).

Адам Міцкевич в Описах до IV Книги Містера Тадеуша згадував: «О. IV. 981—982: (…) Nb. Деякі місця в пісні четвертій належать перу Стефана Вітвіцького.»

Бібліографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б International Music Score Library Project — 2006.

Посилання[ред. | ред. код]