Готська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Готська мова
𐌲𐌿𐍄𐌰𐍂𐌰𐌶𐌳𐌰, Gutarazda
Поширена в: Іберія (сучасна Іспанія),

Дакія ( сучасна Румунія), Іллірик ( сучасні Словенія, Хорватія, Угорщина), Північне Причорномор'я та Крим (сучасна Україна).

Регіон: Європа
Класифікація: Індоєвропейська
 Германська
  Східногерманська
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-1 немає
ISO 639-2 got
ISO 639-3 got

Готська мова (гот. 𐌲𐌿𐍄𐌰𐍂𐌰𐌶𐌳𐌰, Gutarazda) — мертва мова, якою розмовляли готи. Належить до східногерманської групи мов (індоєвропейська родина).

Назва[ред.ред. код]

Найменування мови пов'язано з племенною назвою готів та трансформацією цього етноніму в пізньоантичних та ранньосередньовічних джерелах. Самоназва готів *gut- відновлюється за засвідченим у готському церковному календарі слову gutthiuda «країна готів». В пізніших джерелах була прийнята форма Gothi, від якої і походить назва мови.

Класифікація[ред.ред. код]

Це єдина східногерманська мова, яку сьогодні можна відтворити, оскільки інші — зокрема вандальська та бургундська — відомі лише у власних назвах, зафіксованих у історичних хроніках. Назва групи була дана за територіальною ознакою: в останні століття до н. е. та в перші століття н. е. готи и близькі до них племена (гепіди, вандали, бургунди, руги, скири) розташовувались на схід від місць поселення інших германських племен. В середині VI століття готська мова почала занепадати. До VIII століття вона збереглася на Піренейському півострові, а до IX — в гірських районах Криму (кримськоготська мова). Сьогодні готська мова є важливою насамперед для порівняльної лінгвістики.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Сторінка біблії готською мовою

Готська — найраніше засвідчена з-поміж усіх германських мов (найдавніші документи цією мовою відносять до IV століття), проте до нашого часу дійшла незначна кількість документів готською мовою. Відома мова, головним чином, завдяки копії готського перекладу Біблії, який, вважається, виконав вестготський єпископ Ульфіла.

Також представлена перекладними письмовими пам'ятками 4-6 ст.., Створення та функціонування яких було пов'язано з богослужбовою практикою готської аріанської громади. Мова готських текстів служила також як койне для інших германців-аріан і повпливала на формування нової сакральної лексики інших германських мов. Є достатні підстави припускати двомовність (володіння готською та латиною) або навіть поліглоссію (володіння готською, латиною та грецькою) більшості готів, що розселилися на території Східної Римської імперії, у варварських королівствах і на території Криму.

Найбільш значні пам'ятники готської мови — уривки перекладу Євангелія, апостольських Послань і Старого Заповіту, рукописи яких походять з Італії, — відносяться в основному до 6 ст., Але, очевидно, являють собою пізні списки і варіанти текстів, створених в 4-5 ст. До дрібних пам'ятників відносяться уривки готського церковного календаря, уривок аріанского догматичного коментаря до Євангелія від Іоанна (Skeireins; назва означає «Пояснення» і дано перше видавцем рукопису К. Ф. Массманом), готський алфавіт і окремі словосполучення з перекладу Євангелія, що збереглися в Зальцбурзько-Віденському (Алкуїновому) рукописі кінця 9 ст., готські підписи до латинських купчих (6 ст.) і окремі глоси до латинського тексту аріанського єпископа Максиміна (6 ст.). Є старорунічні пам'ятки — напис на золотому перстні з П'єтро[а]си, напис на наконечнику списа з Ковеля і на прясельце з Лецкан, за певними фонетичним ознаками визначеними як готські або східногерманські, хоча питання це відноситься до числа дискусійних.

Характеристика[ред.ред. код]

Діалекти[ред.ред. код]

Готська мова характеризується однаковістю форм і обмеженою кількістю фонетичних, морфологічних і лексичних коливань. Проблема діалектного членування готської мови — окреме питання в дискусії про діалекти східногерманській групі мов. Обмеженість готського і убогість сукупного східногерманського матеріалу не дозволяє прийти до остаточних висновків; найбільш доведеними є положення про певну специфіку остготського і кримсько-готського діалектів в порівнянні з вестготським.

Codex Ambrosianus B

Фонетика[ред.ред. код]

Фонологічна система готської мови, відновлювана для епохи створення готської писемності (4 ст.), Характеризується архаїчністю системи голосних, позиційним чергуванням дзвінких проривних і дзвінких спірантів, збереженням лабіовелярних hw і kw, вкрай обмеженою кількістю комбінаторних змін голосних. Готська орфографія не дає послідовного розрізнення довготи і стислості голосних і ніяк не виділяє наголошені склади. Тому особливості готського короткого і довгого вокалізму і наголоси встановлюються на підставі даних самої готської мови із залученням порівняльного матеріалу інших давньогерманських мов. Для готської мови реконструюється сильний динамічний наголос на першому складі. В цілому фонологічна система готської мови близька до загальногерманській.

Морфологія[ред.ред. код]

Готська є мовою флективного типу (тобто граматичні значення виражаються в ньому засобами словозміни). Для системи відмінювання характерні: диференціація за типом основи залежно від основотворного суфікса, наявність трьох родів — чоловічого, жіночого і середнього, категорії числа — однини, множини і реліктів двоїни, чотирьох відмінків — називного, родового, давального, знахідного, а в однині також кличного. В системі імені прикметника є сліди диференціації за типом основи, сильний і слабкий тип відмінювання, три ступені порівняння; серед займенників є особові, присвійні, вказівні, відносні, питальні, невизначені. У системі дієслова за способом утворення граматичних форм розрізняються так звані сильні дієслова (де граматичні значення виражаються засобами «внутрішньої флексії», тобто чергувань голосного основи), слабкі (використовуються для цих цілей суфіксації), неправильні дієслова. Спеціальна форма майбутнього часу відсутня; до іменних форм відносяться інфінітив, дієприкметники теперішнього і минулого часу; відмінювання включає форму двоїни. Артикль в готській мові відсутній; артиклеподібне вживання вказівного займенника обумовлено орієнтацією готських текстів на грецькі зразки.

В цілому морфологічний лад готської мови характеризується значним архаїзмом. До консервативних особливостей готської мови відносяться: широке використання внутрішньої флексії, або аблаута, досить послідовне збереження структурної схеми давньогерманських типів відмінювання, нерозвиненість аналітичних конструкцій в системі дієслова, стійкість стародавньої категорії медіопасива, наявність особливого класу дієслів, що утворюють часові форми за допомогою редуплікації (подвоєння початкового складу кореня), збереження двоїни. Разом з тим у готській мові є й окремі індивідуальні новоутворення.

Словотворення в готській мові може здійснюватися за допомогою суфіксації, префіксації і внутрішньої флексії. Можливо одночасне використання різних способів словотворення.

Синтаксис[ред.ред. код]

Специфіка готського синтаксису в цілому обумовлена ​​перекладним характером текстів (орієнтацією перекладача на грецькі і латинські моделі). Разом з тим структура простого речення в готській в найважливіших ознаках збігається зі структурою пропозиції в інших германських мовах. У готській представлені двоскладні і односкладні пропозиції. Як підмет виступають іменник, займенник, субстантивовані прикметники і прислівники, інфінітив. Присудок у готській мові може бути простим і складеним (іменним або дієслівним). Порядок слів вільний. Синтаксис складнопідрядного речення представлений численними структурними зразками. Є абсолютні конструкції (які не завжди обумовлені грецьким оригіналом) — абсолютний давальний, абсолютний знахідний, абсолютний називний. Вельми уживаний синтаксичний оборот accusativus cum infinitivo.

Лексика[ред.ред. код]

Лексика готської мови зберігає близькість до загальногерманського словника, хоча в ряді випадків спостерігаються інновації, очевидно, обумовлені відокремленим становищем готської серед інших германських мов. Завдяки своїй консервативності матеріал готської мови має першорядне значення при побудові порівняльної граматики германських мов.

Контакти з іншими мовами[ред.ред. код]

Участь готської мови в мовних контактах простежується при наявності певного пласту лексичних запозичень з латини та грецької. Багато хто з цих запозичень проникли в готську мову ще в дописемну епоху (іноді, судячи з непрямих даних, через посередництво інших мов). До дописемної епохи відносяться і деякі запозичення з слов'янських мов. Запозичення з давньоєврейської мови належать епосі перекладу Біблії і проходили за посередництвом грецької та латинської мов. Поряд з іншими східногерманськими мовами готська послужила джерелом лексичних запозичень в слов'янські мови (давньоруські позначення зброї: мечь, шлѣмъ; терміни права: дългъ; побутова лексика: хлѣбъ, хлѣвъ та ін.).

Алфавіт[ред.ред. код]

Докладніше у статті Готська абетка

В основі письма лежить готська абетка. Виникнення готської писемності пов'язане з діяльністю вестготського аріанського єпископа Вульфіли (бл. 311 — бл. 383), за свідченнями древніх авторів створив готський алфавіт, переклад Біблії і літургійних текстів. Основою готського письма є грецький алфавіт, на що вказує форма букв та їх порядок; для деяких графем відзначається також вплив латинського алфавіту і рунічної традиції. Найбільш важливі готські рукописи — Codex Argenteus «Срібний кодекс» (5-6 ст.), Codex Carolinus «Каролінський кодекс» (5 ст., паралельний текст готською та латинською мовою), Codices Ambrosiani «Амброзіанські кодекси» (5-6 ст. ; уривки Євангелія, послань, фрагменти Старого Заповіту). У виданнях нового часу готські пам'ятки відтворюються в латинській транслітерації. Звукове значення ряду графем (ai, au та ін.) залишається дискусійним.

Приклад[ред.ред. код]

«Заповіт» Т. Шевченка ґотською мовою (переклав wiederda)

ANABUSNS

biþē swilta ik usfilhiþ
leik mein ana hlaina
þarei straujiþ weidaim haiþjōm
walisō Ukraina


ei gasaíƕan magjau hulmans
ibdaljans jah Danapr
ei gahausjau stainans griutan
waltjan strauma afar


ga-ba-rinnand af Ukrainai
du blēwamma saiwa
wargē ubilaizē blōþa
þan bileiþa hlaiwa


uz-uh-standa jah gasandja
mik in gudis halla
bidjands anst is aþþan airis
guþ ni kann faúr alla


mik usfilhiþ jah urreisiþ
kunawidōs skreitiþ
unsēljamma þaúrisblōþa
frijahals bismeitiþ


jah in heiwiskamma garda
þanei timreiþ frijai
waúrd gōþ izwar mis naúh laggō
du gamundai sijai

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]