Сунгир

Сунгир
Країна	Росія
Адміністративна одиниця	Владимир
Входить до складу списку пам'яток культури	Q117310188?
Статус спадщини	об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd
Вказівки, як дістатися	восточная окраина города, 2 км западнее р.п. Боголюбово, левый берег р. Клязьма
Сунгир у Вікісховищі

Мапа палеолітичної стоянки (рос.)

Сунги́р — палеолітична стоянка в межах сучасного міста Владимир, село Боголюбове (Росія) біля впадіння Сунгиру до Клязьми. Знайдена при побудові заводу у 1955 році. Знахідки палеолітичної стоянки датуються 24 000 — 22 000 роками до нашої ери й належить до епохи брянського потепління, що тривало 30 000 — 24 000 років тому. Знахідки належать до стрілецької культури людей з південних гір.

Також на території 70 гектарів перебувають 4 пам'ятки:

• палеолітичний Сунгир,
• слов'янське городище,
• мерянське селище й могильник.

Історія дослідження

Розкопки почалися ще в 1950-х роках Отто Миколаєвичем Бадером (1903—1979). У 1964 році вдалося знайти поховання. Тут дуже добре були помітні сліди сильного похолодання і заледеніння у Східній Європі. Палеолітичний горизонт був перекритий 4-метровим шаром глини.

Розкопки 2006 року у шарах на глибині 5 м, що має вік 70 000 років, знайдена кість мамута, що зазнала людської обробки. Результати розкопок потребують подальшого вивчення.

Поховання

Сунгир відома своїми похованнями:

• 40-50-річного чоловіка (так званий Сунгир-1);
• хлопчиків 12-14 років (Сунгир-2) та 9-10 років (Сунгир-3, який спочатку вважався дівчинкою), що лежали головами один до одного.

Сунгир 1

Знайдений представник Homo sapiens, європеоїд, з деякими монголоїдними рисами, віком 55 — 57 років. Зріст 176 — 177 см. Мав підборіддя сучасної людини. Чоловік мав широкі плечі, арктичний тип будови тіла, та разом з тим пропорції фігури мешканця півдня, через що дослідники зробили висновок — люди, що жили на Сунгирській стоянці, прийшли з південних гір. Був фізично розвинений, мав добру мускулатуру, всі зуби цілі. Всі груди похованого вкриті гірляндами із тисяч щільно спресованих одна до одної пласких намистин. Деякі намистини більші (діаметром до 1 см). На руках ряди браслетів теж з бивня мамута. Широкі пластини обіймають усю руку. На правій ледве вище ліктя три ряди браслетів, ліворуч — 2 ряди. На ногах теж браслети з бивня мамута. Праворуч і ліворуч густі смуги вохри: у ніг, біля стегна (вочевидь, накопичилась у складках одягу). Між ніг і стегон ряди намиста з бивня мамута вказують на сліди одягу. Нарости на черепі, після ретельних досліджень, виявилися прикрасами головного убору — ряди просвердлених іклів оперізують череп зверху.

Сунгир 2 та 3

У 1969 році на стоянці виявлені ще поховання. В одному з них поховані лежали головами один до одного, а ногами в протилежні сторони. Крім прикрас, у могилу їм були покладені списи (довжиною 1,7 і 1,1 м), вирізані із цільного бивня мамута. Одяг підлітків був обшитий намистом з кістки мамута (до 10 тисяч штук), що дозволило реконструювати їх одяг (він виявився схожим на вбрання сучасних північних народів); крім того, в могилах були браслети та інші прикраси з мамутової кістки. Поховання були присипані вохрою.

Наукові дослідження

Дієта тогочасної людини не лімітувалась тільки м'ясом, але навпаки була досить різноманітною. Головним заняттям сунгирців було полювання на мамутів, північних оленів, бізонів, коней, вовків і росомах. Чоловік і двоє дітей, що знайдені на стоянці виявились родичами. Усього знайдено шість кістяків.

Література

1. (рос.) Бадер О. Н., Бадер Н. О. Homo Sungirensis. Верхнепалеолитический человек: экологические и эволюционные аспекты исследования. — М.: Научный мир, 2000.
2. (рос.) Лазуков Г. И., Гвоздовер М. Д., Рогинский Я. Я. Природа и древний человек. Издательство «Мысль», 1981.
3. (рос.) Сукачев В. Н. , Громов В. И. , Бадер О. Н. Верхнепалеолитическая стоянка Сунгирь. — М., 1966.

Посилання

• Найповніше дослідження по Сунгиру [Архівовано 27 березня 2009 у Wayback Machine.]. (англ.)
• Сунгирцы: предки из верхнего палеолита, «В мире науки» № 3 березня 2005. (рос.)
• Сунгирь. Тайны пра-Клязьмы^{[недоступне посилання з травня 2019]}, «Владимир Мой Город» № 52 червня 2007. (рос.)
• Todeskampf der Flachköpfe, Der Spiegel № 2/2000. (нім.)