Тайфунник галапагоський
| Тайфунник галапагоський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pterodroma phaeopygia (Salvin, 1876) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Oestrelata phaeopygia | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тайфу́нник галапагоський[2] (Pterodroma phaeopygia) — вид буревісникоподібних птахів родини буревісникових (Procellariidae)[3]. Мешкає на сході Тихого океану, гніздовий ендемік Галапагоських островів[4][5]. Раніше вважався конспецифічним з гавайським тайфунником[6].
Опис[ред. | ред. код]
Галапагоський тайфунник — великий морський птах, середня довжина якого становить 43 см, вага 420 г. Верхня частина голови і обличчя навколо очей у нього чорнувато-коричневі, лоб, обличчя і решта голови білі. Верхня частина тіла і хвіст темно-сірувато-коричневі, на надхвісті з боків є білі смуги. Нижня частина тіла біла, на грудях з боків сірувато-коричневі плями. Нижня сторона крил біла з чорними краями і кінчиками, від згину крила до його центра ідуть темні смуги. Дзьоб чорний, лапи рожеві, знизу чорні. Загалом забарвлення птаха є майже ідентичним до забарвлення гавайського тайфунника, однак вирізняється наявністю на лобі кількох чорних плям ті дещо довшими крилами, лапами і дзьобом.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Галапагоські тайфунники гніздяться на островах Галапагоського архіпелагу, утворюють гніздові колонії на островах Сан-Крістобаль, Санта-Крус, Сантьяґо, Флореана та Ісабела, можливо, також на інших островах. Вони зустрічаються переважно у водах Галапагоського морського заповідника, однак під час негніздового періоду вони широко зустрічаються в тропічних водах на сході Тихого океану, від Мексики до Перу[7][8].
Галапагоські тайфунники ведуть пелагічний спосіб життя, живляться кальмарами, рибою і ракоподібними. Птахи шукають їжу переважно вночі[9][10]. Сезон розмноження в різних гніздових колоніях триває у різний час — на островах Санта-Крус і Сантьяґо він триває з березня по січень, на Ісабелі з кінця квітня по січень, на Флореані з жовтня по серпень, на острові Сан-Кристобаль з травня по жовтень[11]. На початку сезону розмноження галапагоські тайфунники повертаються до місць гніздування — вулканічних плато, розташованих на висоті від 300 до 900 м над рівнем моря, порослих папоротями і міконіями (Miconia), до вони риють нори в ґрунті або гніздяться в тріщинах серед скель. Перед відкладанням яйця пара птахів відлітає в море, де активно шукають їжу, готуючись до насиджування. В кладці 1 біле яйце овальної форми, інкубаційний період триває 90 днів. Насиджують і самиці, і самці, підміняючи один одного кожні 12 днів.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває на межі зникнення. За оцінками дослідників, станом на 2008 рік загальна популяція галапагоських тайфунників становила від 10 до 20 тисяч птахів. Їм загрожує хижацтво з боку інтродукованих хижих ссавців, зокрема щурів, кішок і свиней.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Pterodroma phaeopygia: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 22 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Petrels, albatrosses. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 вересня 2022.
- ↑ Handbook of the birds of the world. Hoyo, Josep del., Elliott, Andrew., Sargatal, Jordi., Cabot, José. Barcelona: Lynx Edicions. 1992. ISBN 8487334105. OCLC 861071869.
- ↑ Galápagos Petrel. American Bird Conservancy (англ.). Процитовано 13 жовтня 2019.
- ↑ Browne, Robert A.; Anderson, David J.; Houser, Jeffrey N.; Cruz, Felipe; Glasgow, Kevin J.; Hodges, Cathleen Natividad; Massey, Greg (1997). Genetic Diversity and Divergence of Endangered Galápagos and Hawaiian Petrel Populations. The Condor. 99 (3): 812—815. doi:10.2307/1370494. ISSN 0010-5422. JSTOR 1370494.
- ↑ Seventh Meeting of the Advisory Committee, Ecuador (2013). The Galápagos Petrel, Pterodroma phaeopygia. Agreement on the Conservation of Albatrosses and Petrels.
- ↑ Tomkins (1991). Differences among Dark-rumped Petrel ( Pterodroma phaeopygia ) populations within the Galapagos archipelago. Notornis. 38 (1): 1—35. Архів оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 27 вересня 2022.
- ↑ Harris, Michael P. (1970). The biology of an endangered species, the Dark-rumped petrel (Pterodroma phaeopygia), in the Galapagos islands (PDF). The Condor. 72 (1): 76—84. doi:10.2307/1366477. JSTOR 1366477.
- ↑ Imber, M. J.; Cruz, J. B.; Grove, J. S.; Lavenberg, R. J.; Swift, C. C.; Cruz, F. (1992). Feeding ecology of the Dark-rumped petrel in the Galapagos islands (PDF). The Condor. 94: 437—447. doi:10.2307/1369216. JSTOR 1369216 — через SORA.
- ↑ Harris, M. P. (1 жовтня 1969). Breeding seasons of sea‐birds in the Galapagos Islands. Journal of Zoology (англ.). 159 (2): 145—165. doi:10.1111/j.1469-7998.1969.tb03076.x. ISSN 1469-7998.
Джерела[ред. | ред. код]
- Brooke, M. (2004): Albatrosses and Petrels Across the World. Oxford University Press, Oxford, UK. ISBN 0-19-850125-0
- Onley, Derek and Paul Scofield (2007) Albatrosses, Petrels and Shearwaters of the World Helm Field Guides ISBN 978-971-36-4332-9
- Harrison, Peter. Seabirds of the World: A Photographic Guide. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 1987, ISBN 0-691-01551-1
Посилання[ред. | ред. код]
- Cruz, Justine B.; Cruz, Felipe (1987). "Conservation of the dark-rumped petrel Pterodroma phaeopygia in the Galapagos Islands, Ecuador". Biological Conservation. 42 (4): 303–311. doi:10.1016/0006-3207(87)90074-7. ISSN 0006-3207.
- Cruz-Delgado, Francisco (2009). "Assessing the potential impact of wind turbines on the endangered Galapagos Petrel Pterodroma phaeopygia at San Cristóbal Island, Galapagos". Biodiversity and Conservation. 19: 679 – via Springer Netherlands.
- Riofrío-Lazo, Marjorie; Páez-Rosas, Diego (2015). "Feeding habits of the introduced black rats, Rattus rattus, in nesting colonies of Galapagos petrel on San Cristobal island, Galapagos". PLOS ONE. 10: e0127901 – via Semantic Scholar.
- Patiño, L.; Cruz, M.; Martínez, P.; Cedeño-Escobar, V. (2013-10-18). "Using PCR-RFLP for sexing of the endangered Galápagos petrel (Pterodroma phaeopygia)". Genetics and molecular research: GMR. 12 (4): 4760–4767. doi:10.4238/2013.October.18.13. ISSN 1676-5680. PMID 24222251 – via PubMed.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |