Таргітай
| Таргітай | |
|---|---|
| Посада | король Скитіїd |
| Батько | Зевс |
| Мати | донька Бористенаd або Бористена |
| Діти | Колаксай, Ліпоксай і Арпоксай |
Таргіта́й (грец. Ταργιτάος) — у скіфській міфології першолюдина, пращур скіфів-сколотів, син бога Папая та дочки ріки Борисфен, батько Ліпоксая, Арпоксая та Колаксая.[1]
За інтерпретаціями Геродота та, ймовірно, традицією припонтійських іонійців, Таргітаю відповідає Геракл еллінів.
Писемні згадки[ред. | ред. код]
У описі скіфського пантеону у Геродота «Геракла скіфів» названо у загальному переліку богів. Діодор, наводячи свій варіант етнічного міфу скіфів, повідомляє, що усі скіфи походять від героя-епоніма Скіфа, який у цьому разі відповідає Таргітаю.[2] Власне, й Геродот обмовляється, що назва сколоти походить від імені царя. Тому можливо припустити, що Таргітай мав друге ім'я — Скула (скіф. *Skul(a), грец. Σκύλης).[3] Серед епіграфічних пам'яток Ольвії відоме графіті першої половини VI ст. до н. е., яке пов'язують з сином Анахірса, у якому згадано антропонім Сколот, а саме:
грец. "Άναγέρρης Άναχυρςő Σκ[ο]λότη[ς] Άπ[ό]λλωνι Βορῆι μέλι πατρ[ώιον άνέθηκεν]" —
укр. "Анагерр(Анаперр) Анахірсів Сколот Аполону Борею мед батьківський посв’ятив".[4]
Етимологія[ред. | ред. код]
Наразі переконливої етимології немає, але з іменем Таргітай можна пов'язати паралель з міфології хетів, а саме:
«…коли мова йде про перемогу Бога Грози над Драконом, вжито дієслово tarḫ(u) — укр. "перемагати" від якого, мабуть, утворено й саме згадане вище ім'я бога Грози в анатолійських мовах… Характерно, що теж дієслово у ведійській та авестійській виступає у зв'язку з ім'ям Врітри…".[5]
Отже, враховуючи означене припущення, саме́ ім'я Таргітай можливо реконструювати таким чином:
грец. Ταργιτάος < скіф. *Tarḫ(u)-tavah- < авест. taurv-tavah — укр. "звитяжець/переможець могутній".[6]
Інший варіант:
грец. Ταργιτάος < скіф. *Targī-tavah- — укр. "володар міці (сили) Тарги".[7]
Паралелі Таргітай — Траетаона[ред. | ред. код]
Російський археолог Дмитро Раєвський вбачав у Таргітаєві аналог іранського Траетони. На його думку, обидва герої належать до групи персонажів арійських народів, які є молодшими з трьох синів і проходять ритуальне випробування, щоб отримати царську владу. Образ Таргітая реконструюється таким чином: народжений від шлюбу Папая та Апі, тобто від шлюбу Неба та Землі, Таргітай — перша людина скіфської міфології. Як культурний герой він здійснює низку подвигів, в тому числі перемагає різних чудовиськ, породжених хтонічною стихією і стає батьком трьох (двох) синів. Геродот згадує грецького Геракла як героя скіфської легенди, і називає його серед семи богів скіфського пантеону. Якщо наявність у скіфській міфології образу першої людини, культурного героя знаходить найширші аналогії в інших релігійно-міфологічних системах, то залучення цього персонажа до богів — риса незвичайна. Образ першолюдини, як правило, чітко відмежовується від пантеону, в чому не виняток й еллінський аналог скіфського героя — Геракл, відомий як пращур дорійців. Хоча, згідно з традицією, він і отримав безсмертя після завершення земного життя, він все ж сприймався древніми не як бог, а як герой. Тому, якщо Геродот зараховує скіфського Геракла-Таргітая до богів, суть персонажа не повинна обмежуватися функціями першолюдини та культурного героя[8].
| Сколоти/ Скіфія Європейська | Авеста |
|---|---|
| Паралати |
Парадата |
| Таргітай (Геродот, IV, 101) |
праведний Траетаона (Відевдат, 1, 17) |
| здолав ? (етимологія імені) |
здолав Ажи-Дахаку (Відевдат, 1, 17) |
| Чотирикутна Скіфія — батьківщина Таргітая (Геродот, IV, 101) |
Варна чотирикутна, батьківщина праведного Траетаони (Відевдат, 1, 17)[9] |
| Три сини Таргітая | Три сини Траетаони |
| Таргітай — син німфи Борисфену | Траетаона — син водяника |
Інші паралелі[ред. | ред. код]
- Тарга (грец. Ταργα) — теонім, відомий з низки графіті, знайдених на залишках св'ятилища в урочищі Джангуль на півострові Тарханкут, яке датоване II ст. до н. е.[10][7]
Родовід[ред. | ред. код]
| Тапаті Скитською: Tāpayantī | Бористен Скитською: Baurastān | ||||||||||||||||||||||||||||
| Папай Скитською: Pāpaya | Апі Скитською: Api | Річковий бог | |||||||||||||||||||||||||||
| Аргімпаса | Таргитай Скитською: Targī̆tavah | Змієнога Богиня | |||||||||||||||||||||||||||
| Ліпоксай Скитською: Lipoxšaya | Арпоксай Скитською: R̥buxšaya | Колаксай Скитською: Kolaxšaya | |||||||||||||||||||||||||||
| Три сини | |||||||||||||||||||||||||||||
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки. Джерела. Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ (укр.)Геродот, Мельпомена, 5-7 [Архівовано 2011-09-07 у Wayback Machine.] (гр.)Ήρόδοτος Ἁλικαρνησσέος (ἱστορίης, IV, 5-7)
- ↑ (рос.)Историческая Библиотека, ІІ, XLIII (гр.) Diodorus Siculus, Bibliotheca Historica, ІІ, XLIII
- ↑ (рос.)Тохтасьев С. Р. Проблема скифского языка в современной науке. Ethnic Contacts and Cultural Exchanges North and West of the Black Sea from the Greek Colonization to the Ottoman Conquest. Edited by Victor Cojocaru. Iani, 2005.
- ↑ (рос.) Виноградов Ю. Г., Русяева А. С. Граффити из святилища Аполлона на Западном теменосе Ольвии. Херсонесский сборник. 2001. № 11. C. 136; заг. — 134—142. — http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/172823
- ↑ (рос.)В. В. Иванов, В. Н. Топоров. Исследования в области славянских древностей. Москва. Наука. 1974. ст.ст. 123, 134. Взагалі, у зазначеній роботі автори визначають слова з корнем *tar- як терміни, що належать до кола бога Грози.
- ↑ друга частина імені *tavah- з безсумнівною етимологією: (рос.)Бессонова С. С. Религиозные представления скифов. Киев, Наукова Думка. 1983.
- ↑ а б (рос.) Тохтасьев С. Р. Из ономастики Северного Причерноморья. XXI. TRAKANA. ВДИ № 1. 2013
- ↑ Раевский, Д. С. (2006). Мир скифской культуры. Языки славянских культур.
- ↑ (рос.) Авеста. СПб., Изд. Политехнического ун-та. 2008
- ↑ (рос.) Щеглов А. Н. Большой Кастель и святилище II в. до н.э. в урочище Джангуль. Проблемы античной культуры (тез. докл.). Симферополь, 1988.
Додатково[ред. | ред. код]
- Фіалко О. Є. Таргітай // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 32. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.