Діодор Сицилійський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Діодор)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Діодор Сицилійський
Diodoro siculo - storico di Agira.jpg
Народився бл. 90 до н. е.
Аджира, Провінція Енна, Сицилія, Італія
Помер бл. 30 до н. е.
Діяльність історик, письменник, міфограф
Володіє мовами давньогрецька
Magnum opus Історична бібліотека
Bibliotheca historica, 1746

Діодор Сицилійський (грец. Διόδωρος Σικελιώτης, лат. Diodorus Siculus; близько 90 до н. е. — 30 до н. е.) — давньогрецький історик родом з Агіріума на Сицилії.

Діодор присвятив 30 років створенню своїх історичних збірників (Bibliotheca Historia) і зробив для цього цілу низку подорожей. В 50-х роках до н. е. він відвідав птолемеївський Єгипет, де став свідком жорстокої розправи натовпу над якимось римським громадянином, який випадково вбив святу для цієї країни тварину — кішку. Тільки через 25 років, вже після смерті Діодора, Октавіан перетворить Єгипет у римську провінцію. Практично одночасно з Діодором, який писав грецькою мовою і головним чином про греків, створював історію свого народу римлянин Лівій.

«Історична бібліотека» Діодора складалася з 40 книг, поділених на 3 частини:

  • Перші 6 книг оглядові, описують географію, культуру та історію стародавніх держав: Єгипту (книга I); Месопотамії, Індії, Скіфії (книга II); Північної Африки (книга III); Греції та Європи (книга IV—VI).
  • У наступній частині (книги VII—XVII) Діодор викладає історію світу від Троянської війни до смерті Олександра Великого.
  • Остання частина має справу з епохою діадохів (книги XVIII—XX) і до галльської війни Юлія Цезаря, тобто до подій, очевидцем яких був сам Діодор.

Діодор збирав відомості від багатьох авторів, відомі Гекатей Мілетський, Геродот, Діонісій Галікарнаський, Ефор, Феопомп, Гієронім з Кардії, Полібій, Посидоній тощо. У своєму творі він не дуже переймався аналізом, скоріш монотонно перераховував послідовність подій, вставляючи цілі фрагменти оригінальних авторів. Але «Історична бібліотека» не є твором компілятивного характеру. Під час вивчення праць Діодора було доведено, що в більшості випадків отриманий з оригінальних джерел матеріал піддавався літературній обробці.

Діодор виступає неоціненним джерелом відомостей про значні за часом історичні періоди, де він є єдиним джерелом, и може бути гарним доповненням до періодів, описаних іншими авторами. Епоха діадохів у нього відображена найбільш повно, як і історія Стародавньої Греції після перських воєн до Пелопонеської війни. Діодор припускається помилок у римській хронології, що не дивно для людини, для якої латина не рідна мова.

«Історія» Діодора вціліла частково, повністю дійшли до нашого часу книги I—V і з XI по XX, а також фрагментарно книги IX і X. Остання повна збірка творів зникла, коли турки захопили та пограбували візантійський Константинополь у 1453 р. Інші книги відомі за фрагментами, які цитували в своїх працях візантійські автори. Європа відкрила для себе Діодора в середині XVI ст., коли у Швейцарії надрукували книги, що вціліли, на оригінальній грецькій мові.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]