Титуловане дворянство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ти́тулом називалось почесне родове або ж дароване (рос.жалованное) государем звання. Найдавнішим дворянським титулом на Русі був Князь. Князями називалося багато стародавніх феодалів  — великих землевласників, титул цей переходив у спадок. З початку XVIII століття титул князя став присвоюватися імператором за особисті заслуги. Вищим, але досить рідкісним титулом був ясновельможний (рос.светлейший) князь. Першим ясновельможним князем був сподвижник Петра I О. Д. Меншиков. Серед героїв російської літератури ясновельможні князі виведені тільки як реально існуючі історичні особи. Це Потьомкін в «Ночі перед Різдвом» Гоголя і Кутузов в «Війні і мирі» Л. Толстого. «Ваша світлість» — так належало звертатися до ясновельможним князям.

Дружина князя називалася Княгиня, дочка — Княжна, син князя — теж Князем, хоча в давнину молоді сини князя іменувалися княжичі. До XIX століття багато князівських родини збідніли — згадаймо героя роману Достоєвського «Ідіот» князя Мишкіна, вимушеного шукати в Петербурзі місце простого писаря.

Третім дворянським титулом був Граф. Запозичений на Заході, він був введений в Росії Петром I в 1706 році. Першим російським графом став полководець Б. П. Шереметєв. Дружина і дочка графа іменувалися — Графиня, син — теж Граф. Юну Наташу Ростову у «Війні і мирі» Л. Толстой називає «графинечка», але це суто неофіційне слово.

Князів і графів титулували «сіятельствами» (рос.сиятельствами).

Нижчим дворянським титулом в Росії був Барон (для жінки  — Баронеса), введений теж Петром I спочатку для вищого дворянства в Прибалтиці. Тому після титулу «барон» або «баронеса» ми звикли чути німецьке прізвище; серед літературних героїв не випадкові баронеса Штраль («Маскарад» Лермонтова), барон фон Клоц  — тесть грибоєдовського Репетілова, барон Муффель в «Рудині» Тургенєва, барон Тузенбах в «Трьох сестрах» Чехова.

У баронів формули титулування не було, зверталися до них просто словами «пан барон» (рос.господин барон).

До кінця XVIII століття, особливо за Павла I, в Росії стали з'являтися російські барони  — Строганови, Скарятіни, Черкасови та інші.

Дворянські титули від чоловіків передавалися дружинам. Але якщо жінка, уроджена княжна або графиня, виходила заміж за некнязя і неграфа, то втрачала свій родовий титул. Або ж набувала титул чоловіка. В оповіданні Чехова «Княгиня» героїня говорить архімандриту: «Ви знаєте, я заміж вийшла … з графині стала княгинею». Могло бути і навпаки. Але якщо у чоловіка титулу не було, то і дружина ставала нетитулованою. Анна Кареніна, уроджена княжна Облонська, вийшовши заміж за нетитулованого Кареніна, перестала бути княжною. До нового прізвища їй дозволялося додавати в документах «уроджена княжна Облонська», то ж писати на візитній картці, але не більше. «Її сіятельство»(рос.Её сиятельство) Анну Кареніну вже не титулували.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • «Что непонятно у классиков, или Энциклопедия русского быта XIX века.» Ю. А. Федосюк. 1989.