Титулована шляхта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Титулована шляхта Речі Посполитої 1576–1586
Титулована шляхта Речі Посполитої 1697–1795

Титуло́вана шля́хта — особлива привілейована група шляхти (дворянства), що має спадкові титули (князь, герцог, граф, барон тощо). Титули передавалися від чоловіків передавалися дружинам; титулована шляхтянка у шлюбі з нетитулованою особою втрачала свій титул і не могла передати його дітям.

Опис[ред.ред. код]

Ти́тулом називалось почесне родове або ж дароване монархом звання.

Князі[ред.ред. код]

У середньовіччі князями називалося багато стародавніх феодалів  — великих землевласників, титул цей переходив у спадок. З початку XVIII століття титул князя став присвоюватися імператором за особисті заслуги. Вищим титулом був ясновельможний (найясніший) князь. В Росії до князів зверталися «Ваша світлість» (светлость, сиятельство) за німецьким і польським зразком. Дружина князя називалася княгиня, дочка — князівна, син князя — теж князем, княжичем. До XIX століття багато князівських родини збідніли.

Граф[ред.ред. код]

Запозичений зі Священної Римської імперії. В Росії запроваджений 1706 році. Дружина і дочка графа — графиня, син — граф.

Барон[ред.ред. код]

Нижчий шляхетський титул. Жінка барона — баронеса. У баронів формули титулування не було, зверталися до них просто словами «пан барон». До кінця XVIII століття в Росії стали з'являтися російські барони  — Строганови, Скарятіни, Черкасови та інші.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. — Київ: Наукова думка, 1993. — 416 с. (вид. 2-ге, переглянуте і виправлене) Київ: Критика, 2008. — 472 с. ISBN 966-8978-14-5