Тихолоз Андрій Павлович

Зовнішні відеофайли
	"Герої не вмирають" (Андрій Тихолоз) на YouTube // Телеканал «Скіфія», 1 квітня 2016

Тихолоз Андрій Павлович;
	Майор
Загальна інформація
Народження	10 вересня 1979; Мар'янівка, Черкаська область
Смерть	13 червня 2014 (34 роки); Амвросіївка, Донецька область
Alma Mater	ХІВПС
Військова служба
Роки служби	2001—2011, 2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Армійська авіація
Формування	11 ОБрАА
Війни / битви	Українська миротворча місія в Ліберії; Місія ООН у Сьєрра-Леоне; Війна на сході України Визволення Слов'янська;
Нагороди та відзнаки

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тихолоз.

Андрі́й Па́влович Тихоло́з — український військовослужбовець, майор армійської авіації Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Біографія[ред. | ред. код]

Андрій Тихолоз народився 10 вересня 1979 року на Черкащині — в селі Веселий Кут Шполянського району. З 1986 по 1994 рік навчався у загальноосвітній школі сусіднього з Веселим Кутом села Ярославка, де закінчив 9 класів. 1996 закінчив загальноосвітню школу села Антонівка на Шполянщині.

1996 року вступив до Київського інституту Військово-Повітряних Сил, після розформування якого у 2000 році, продовжив навчання в Харківському інституті Військово-Повітряних Сил. Навчання закінчив у 2001 році за спеціалізацією «Літаки, вертольоти та авіаційні двигуни».

З 23 червня 2001 по 29 березня 2006 проходив військову службу на посаді бортового авіаційного техніка (вертольоту) вертолітної ланки (Мі-8, 9) вертолітної ескадрильї (Мі-8, 9) 2-ї бригади армійської авіації Одеського військового округу Збройних Сил України (з 2003 року — 11-й окремий полк армійської авіації), в/ч А1604, с. Чорнобаївка, Херсонська область.

З 29 березня 2006 по 7 вересня 2006 — старший авіаційний технік — бортовий авіаційний технік групи обслуговування та регламенту вертольота і двигуна інженерно-авіаційної служби 56-го окремого вертолітного загону Збройних Сил України Місії ООН у Ліберії, в/ч А2623, міжнародний аеропорт Робертса, м. Монровія, Ліберія.

З 7 вересня 2006 по 22 червня 2011 — бортовий авіаційний технік вертолітної ланки (Мі-8) вертолітної ескадрильї (Мі-24, Мі-8, Мі-9) 11-го окремого полку армійської авіації ЗС України (з 2007 року — 11-й окремий полк армійської авіації 79-ї ОАеМБр Сухопутних військ, в/ч А1604, с. Чорнобаївка.

22 червня 2011 року звільнився у запас. Розпочав роботу в цивільній авіації, працював бортовим авіаційним інженером у Київській авіакомпанії «Українські вертольоти».

З початком російської збройної агресії проти України Андрій Тихолоз добровольцем прийшов до військкомату і повернувся в армійську авіацію, призваний 28 березня 2014 року Херсонським об'єднаним міським військовим комісаріатом.

Капітан, бортовий авіаційний технік вертолітної ланки вертолітної ескадрильї 11-ї окремої бригади армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України, в/ч А1604, с. Чорнобаївка, Херсонська область. З весни 2014 року брав участь в Антитерористичній операції на сході України, літав на вертольоті Мі-8.

13 червня 2014 року екіпаж вертольоту Мі-8 виконував бойовий виліт. О 13:27 льотчики отримали завдання евакуювати поранених з району міста Амвросіївка. Близько 20 км потрібно було пролетіти над територією, яку контролювали російські терористи, напередодні там було обстріляно інший вертоліт 11-ї бригади. Щоб убезпечити машину від обстрілу ракетами, прийняли рішення обійти на малій висоті над яром. Зненацька вертоліт було обстріляно зі стрілецької зброї. Капітан Тихолоз дістав кульове поранення у сонну артерію. Командир екіпажу прийняв рішення повертатись, щоб врятувати життя Андрія, льотчики намагались надати йому допомогу і зупинити кровотечу, але він помер^[1]^[2]^[3].

18 червня на Херсонщині попрощались з офіцером, похований на кладовищі села Чорнобаївка^[4]^[5].

Залишилися батьки, сестра Світлана, дружина Інна і троє дітей: дві доньки, 2003 і 2005 р.н., та 4-місячний син^[6].

Андрію Тихолозу посмертно присвоєне військове звання майора.

Нагороди[ред. | ред. код]

19 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)^[7].

Вшанування[ред. | ред. код]

24 серпня 2014 року в селі Чорнобаївка Білозерського району на фасаді будинку (провулок Гаражний, 19А), де мешкав Андрій Тихолоз, відкрито меморіальну дошку на його честь^[8].

22 січня 2015 року в селі Ярославка Шполянського району на фасаді будівлі Ярославського НВК «ДНЗ — ЗОШ І-ІІ ступенів» (вулиця Молодіжна) встановлено меморіальну дошку на честь колишнього учня школи Андрія Тихолоза^[9].

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Міноборони оприлюднило список усіх загиблих військових у зоні АТО // НБН, 11 грудня 2014. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 29 липня 2017.
↑ Вчора поховали загиблого в зоні АТО херсонця // «Типовий Херсон», 19 червня 2014 [Архівовано 29 липня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
↑ «Герої не вмирають»: Андрій Тихолоз (розповідь товариша, який був у тому вертольоті)
↑ На Херсонщині попрощалися з капітаном Андрієм Тихолозом, який загинув під час проведення АТО // Сайт Міністерства оборони України, 18 червня 2014. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 29 липня 2017.
↑ Сьогодні в Чорнобаївці провели в останню путь загиблого льотчика // «Типовий Херсон», 18 червня 2014 [Архівовано 29 липня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
↑ Допомога сім'ї Андрія Тихолоза, загиблого в АТО. Дружина загиблого Інна и троє дітей // «Сайт проекту Люди допомагають людям». Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 29 липня 2017.
↑ Указ Президента України від 19 липня 2014 року № 599/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ У Білозерському районі урочисто відкрили меморіальну дошку загиблому в АТО Андрію Тихолозу // Сайт Херсонської обласної державної адміністрації, 26 серпня 2014. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 29 липня 2017.
↑ У Ярославському НВК відкрили меморіальну дошку загиблому воїну АТО Андрію Тихолозу // Ганна Швець. «Шполяночка+», 30 січня 2015. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 29 липня 2017.

Джерела[ред. | ред. код]

Тихолоз Андрій Павлович [Архівовано 29 липня 2017 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
Тихолоз Андрій Павлович [Архівовано 29 липня 2017 у Wayback Machine.] // Український меморіал.
Херсонщини мужні сини: Тихолоз Андрій Павлович [Архівовано 29 липня 2017 у Wayback Machine.] // Сайт Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Б. Лавреньова.

[1] Міноборони оприлюднило список усіх загиблих військових у зоні АТО // НБН, 11 грудня 2014. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 29 липня 2017.

[2] Вчора поховали загиблого в зоні АТО херсонця // «Типовий Херсон», 19 червня 2014 [Архівовано 29 липня 2017 у Wayback Machine.](рос.)

[3] «Герої не вмирають»: Андрій Тихолоз (розповідь товариша, який був у тому вертольоті)

[4] На Херсонщині попрощалися з капітаном Андрієм Тихолозом, який загинув під час проведення АТО // Сайт Міністерства оборони України, 18 червня 2014. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 29 липня 2017.

[5] Сьогодні в Чорнобаївці провели в останню путь загиблого льотчика // «Типовий Херсон», 18 червня 2014 [Архівовано 29 липня 2017 у Wayback Machine.](рос.)

[6] Допомога сім'ї Андрія Тихолоза, загиблого в АТО. Дружина загиблого Інна и троє дітей // «Сайт проекту Люди допомагають людям». Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 29 липня 2017.

[7] Указ Президента України від 19 липня 2014 року № 599/2014 «Про відзначення державними нагородами України»

[8] У Білозерському районі урочисто відкрили меморіальну дошку загиблому в АТО Андрію Тихолозу // Сайт Херсонської обласної державної адміністрації, 26 серпня 2014. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 29 липня 2017.

[9] У Ярославському НВК відкрили меморіальну дошку загиблому воїну АТО Андрію Тихолозу // Ганна Швець. «Шполяночка+», 30 січня 2015. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 29 липня 2017.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]