Том Галс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Том Галс
англ. Tom Hulce
Том Галс, 2006 рік
Том Галс, 2006 рік
Том Галс, 2006 рік
Ім'я при народженніТомас Едвард Галс
Народився6 грудня 1953(1953-12-06) (70 років)
Детройт, Мічіган, США
ГромадянствоСША
Діяльністькінопродюсер, співак, актор озвучування, актор театру, кіноактор, телеактор
Alma materUniversity of North Carolina School of the Artsd і Interlochen Center for the Artsd
Роки діяльності1974–2009; з 2021 (актор) 1999–2011; з 2017 (театральний режисер і продюсер)
Провідні роліВольфганг Амадей Моцарт у фільмі "Амадей"
IMDbID nm0001371
Нагороди та премії
CMNS: Том Галс у Вікісховищі

Томас Едвард Галс (англ. Thomas Edward Hulce; нар. 6 грудня 1953, Детройт, Мічиган, США) — американський актор і театральний продюсер. Він найбільш відомий роллю Вольфганга Амадея Моцарта у фільмі «Амадей», який отримав нагороду «Оскар» (1984), а також ролями Ларрі «Пінто» Крогера у «Будинку тварин» (1978), Ларрі Бакмана у «Батьківстві» (1989) та Квазімодо в мультфільмі Діснея «Горбань із Нотр-Дама» (1996). Нагороди Галса включають премію «Еммі» за фільм «Хроніки Гайді», премію «Тоні» 2007 року за найкращий мюзикл як головний продюсер фільму «Весняне пробудження», номінацію на премію «Оскар» за найкращу чоловічу роль у фільмі «Амадей» і чотири номінації на «Золотий глобус».

Раннє життя

[ред. | ред. код]

Томас Едвард Галс народився 6 грудня 1953 року в Детройті, штат Мічиган (деякі джерела помилково вказують місце його народження як Вайтвотер, штат Вісконсін)[1]. Наймолодший із чотирьох дітей[2], він виріс у Плімуті, штат Мічиган. Його мати, Джоанна Вінклман, деякий час співала з дівочим оркестром Філа Спітальні, а батько, Реймонд Альберт Галс, працював у Ford Motor Company[3][4][5]. У дитинстві він хотів бути співаком, але перейшов на акторство після того, як його голос змінився в підлітковому віці[6]. Він покинув батьківський будинок у віці 15 років і відвідував Академію мистецтв Інтерлочен і Школу мистецтв Північної Кароліни, залишивши їх за рік до закінчення бакалавра мистецтв[7]. Він здобув ступінь бакалавра в коледжі Белойт у Вісконсині.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Акторська кар'єра

[ред. | ред. код]

Галс дебютував як актор у 1975 році, зігравши разом з Ентоні Гопкінсом у виставі «Equus» на Бродвеї та в Лос-Анджелесі. Протягом решти 1970-х і на початку 1980-х років він працював переважно як театральний актор, час від часу граючи в кіно. Його перша роль у кіно була у просякнутому духом Джеймса Діна фільмі під назвою «30 вересня 1955 року» в 1977 році. В наступній ролі він зіграв студента-першокурсника Лоуренса «Пінто» Крогера у класичній комедії «Дім тварин» (1978). У 1983 році він зіграв жертву вогнепального поранення в телевізійному шоу «St. Elsewhere».

На початку 1980-х в рамках інтенсивної конкуренції (зокрема, Девіда Боуї, Михайла Баришнікова[2], Марка Гемілла[8] та Кеннета Брана[9]) Галса було обрано на роль Моцарта в кіноверсії п'єси Пітера Шаффера «Амадей», знятої режисером Мілоша Формана. У 1985 році він був номінований на премію «Оскар» за найкращу чоловічу роль, програвши партнерові по фільму Ф. Мюррею Абрагаму. У своїй промові нагородження Авраам віддав належне колезі, сказавши: «Сьогодні мені не вистачає лише одного — щоб поруч зі мною стояв Том Галс».

Галс з Фей Данавей на 42-й церемонії вручення премії «Золотий глобус», січень 1985 року

У 1989 році він отримав другу номінацію на премію «Золотий глобус» за найкращу чоловічу роль за визнану критиками гру[10] збирача сміття з інтелектуальними проблемами у фільмі 1988 року «Домінік і Юджин». Він грав ролі другого плану у фільмах «Батьківство» (1989), «Безстрашний» (1993) і «Франкенштейн Мері Шеллі» (1994). У 1988 році він зіграв головну роль у британсько-голландському фільмі «Людина-тінь» польського режисера Пьотра Андреєва.

У 1990 році він був номінований на свою першу премію «Еммі» за роль борця за громадянські права 1960-х років Майкла Швернера в телевізійному фільмі 1990 року «Вбивство в Міссісіпі». Він знявся в ролі кіномеханіка Йосипа Сталіна у фільмі російського режисера Андрія Кончаловського «Ближнє коло» 1991 року. У 1996 році він отримав премію «Еммі» за роль педіатра в телевізійній версії п'єси Венді Вассерштайн «Хроніки Гайді» з Джеймі Лі Кертіс у головній ролі. Того ж року його взяли на роль в анімаційній адаптації Діснея «Горбань із Нотр-Дама», де він надав розмовний і співочий голос головного героя Квазімодо. Попри те, що в середині 1990-х років Галс майже припинив акторську кар'єру, він грав у фільмах «Персонаж» (2006) і «Телепорт» (2008).

Галс продовжував грати у театрі протягом усієї своєї акторської кар'єри. Крім «Equus», він з'явився в бродвейських постановках «Спогад про два понеділки» та «Кілька добрих людей», за які отримав номінацію на премію «Тоні» в 1990 році. У середині 1980-х він з'явився у двох різних постановках драми драматурга Ларрі Крамера «Нормальне серце», написаної на початку епідемії СНІДу[11]. У 1992 році він зіграв головну роль у постановці Shakespeare Theatre Company «Гамлет»[12]. Серед його виступів у регіональному театрі — «Східний стандарт» у репертуарному театрі Сіетла та «Нічого святого» на форумі Марка Тейпера, обидва в 1988 році[13].

Він залишив акторську кар'єру в середині 1990-х, щоб зосередитися на режисурі та продюсуванні[14]. У 2023 році Галс ненадовго повернувся до акторської гри, повторивши роль Квазімодо в короткометражному мультфільмі «Одного разу на студії»[15][16].

Кар'єра продюсера

[ред. | ред. код]

Серед головних проєктів Галса — шестигодинна сценічна адаптація «Правил сидрового дому» Джона Ірвінга на два вечори; а також фестиваль моновистав Алана Беннета «Talking Heads», який отримав шість нагород Obie Awards, нагороду «Драма Деск», спеціальну нагороду Outer Critics Circle Award і нагороду New York Drama Critics’ Circle Award за найкращу іноземну п'єсу[17]. Він також очолював «10 Million Miles», музичний проєкт Кіта Буніна та номінованої на премію Греммі співачки та автора пісень Петті Гріффін, прем'єра якого відбулася навесні 2007 року в Atlantic Theatre Company.

Галс був головним продюсером бродвейського хіта «Весняне пробудження», який отримав вісім премій «Тоні» у 2007 році, у тому числі одну за найкращий мюзикл. Він також виступив головним продюсером сценічної адаптації альбому Green Day American Idiot. Світова прем'єра мюзиклу відбулася в Берклі, штат Каліфорнія, в Berkeley Repertory Theatre у 2009 році та відбулася на Бродвеї у квітні 2010 року. У 2017 році він почав працювати продюсером мюзиклу «Ain't Too Proud», який у 2019 році отримав 11 номінацій на премію «Тоні». Він також продюсував фільм 2004 року «Будинок на краю світу» за мотивами роману Майкла Каннінгема.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У 2008 році Галс визнав себе геєм в інтерв'ю для Seattle Gay News. У тому ж інтерв'ю він скористався можливістю спростувати чутки про те, що одружився з жінкою (імовірно, італійській художниці, на ім'я Сесілія Ерміні) і мав від неї доньку, на ім'я Аня: «Ця інформація — що у мене є дружина і дитина — неправдива. У світі Інтернету є багато неправди. Будь-хто може писати щось у Вікіпедії, і це не обов'язково має бути правдою. Я почуваюся комфортно серед списків [відкритих акторів-геїв], хоча я перестав зніматися приблизно 10 років тому»[18].

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Фільми

[ред. | ред. код]
Рік Назва Роль Примітки
1977 30 вересня 1955 року Генлі
1978 Будинок тварин Лоуренс «Пінто» Крогер
1980 Ці губи, ці очі Арті Шумейкер
1984 Амадей Вольфганг Амадей Моцарт Премія «Давид ді Донателло» найкращому іноземному актору

Номінація — Премія «Оскар» за найкращу чоловічу роль

Номінація — Премія «Золотий глобус» за найкращу чоловічу роль — драма

1986 Ехо-парк Джонатан
1987 Танець смерті C.C. Друд
1988 Домінік та Юджин Домінік «Нікі» Лучано Номінація — Премія «Золотий глобус» за найкращу чоловічу роль — драма
1988 Людина-тінь Девід Рубенстін / Людина-тінь
1989 Батьківство Лоуренс «Ларрі» Бакман
1989 Чорна веселка Гері Воллес
1991 Внутрішнє коло Іван Саньшин
1993 Безстрашний Стівен Брілльштейн
1994 Франкенштейн Мері Шеллі Генрі Клерваль
1995 Крила мужності Антуан де Сент-Екзюпері
1996 Горбань з Нотр-Даму Квазімодо Озвучування

Номінація — премія «Енні» за найкраще досягнення в акторській майстерності
2002 Горбань з Нотр-Даму 2 Квазімодо Озвучування

Direct-to-DVD
2004 Будинок на краю світу Н/Д Продюсер
2006 Персонаж Доктор Кайлі
2008 Телепорт Містер Боукер
2009 Кайл Рябко: Лідер Камео Документальний фільм
2018 Чайка Н/Д Продюсер
2022 Весняне пробудження: Ті, кого ви знали Камео Продюсер

Документальний фільм
2023 Одного разу на студії Квазімодо Озвучування

Короткометражний фільм

Телебачення

[ред. | ред. код]
Назва Рік Роль Примітки
Чудові виступи 1975 Молодий Франк Епізод: «Провулок незабудок»
Американський парад 1976 Брат Епізод: «Пісня про себе»
Хроніки Адамса 1976 Студент Епізод: «Розділ X: Джон Квінсі Адамс, конгресмен»
St. Elsewhere 1983 Джон Доу #12 / Девід Стюарт 3 епізоди
American Playhouse 1986 Деніел Рокет Епізод: «Зліт і падіння Даніеля Рокета»
Tall Tales & Legends 1986 Квінн Епізод: «Джон Генрі»
Вбивство в Міссісіпі 1990 Майкл «Міккі» Швернер Телевізійний фільм

Номінація — Премія «Золотий глобус» за найкращу чоловічу роль мінісеріалу або телефільму

Номінація — Премія «Еммі» за найкращу чоловічу роль у мінісеріалі або серіалі-антології, або телефільмі

Таємна кімната 1993 Джо Епізод: «Сни про воду»
Фрейзер 1995 Кіт (голос) Епізод: «Вона — бос»
Хроніки Гейді 1995 Пітер Патроне Телевізійний фільм

Премія «Еммі» за найкращу чоловічу роль другого плану в багатосерійному фільмі або серіалі в прайм-тайм

Премія CableACE за найкращу чоловічу роль другого плану в міні-серіалі або фільмі

Номінація — Премія «Золотий глобус» за найкращу чоловічу роль другого плану серіалу, мінісеріалу або телефільму

Театр

[ред. | ред. код]
Назва Рік Роль Примітки
Equus 1974 Алан Стренг
Спогад про два понеділки / 27 вагонів бавовни 1976 Берт
Дванадцять снів 1981 Сенфорд Сатнем
Кілька хороших людей 1989 Молодший лейтенант Деніел А. Каффі Номінація — премія «Тоні» за найкращу чоловічу роль у п'єсі

Номінація — премія Гелен Хейз найкращу чоловічу роль у п'єсі, гастрольний театр

Гамлет 1992 Гамлет Номінація — премія Гелен Хейз за найкращу чоловічу роль, місцевий театр
Правила сидрового дому 1999 Н/Д Режисер

Номінація — Drama Desk Award за найкращу режисуру вистави

Talking Heads 2003 Н/Д Продюсер

Номінація — Drama Desk Award за найкращу виставу

Весняне пробудження 2006 Н/Д Продюсер

Премія «Тоні» за найкращий мюзикл

Drama Desk Award за найкращий мюзикл

American Idiot 2010 Н/Д Продюсер

Номінація — премія «Тоні» за найкращий мюзикл

Номінація — Drama Desk Award за найкращий мюзикл

У ясний день можна бачити вічність 2011 Н/Д Продюсер
Значуща інша особа 2017 Н/Д Продюсер
Ain't Too Proud 2019 Н/Д Продюсер

Номінація — премія «Тоні» за найкращий мюзикл

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Where Have You Been, Tom Hulce? Pittsburgh Tribune, August 13, 2004
  2. ↑ а б With Amadeus, Tom Hulce Finds His Career Crescendoing People, December 10, 1984
  3. ↑ The New Netherland Ancestors of Thomas Edward Hulce. Freepages.genealogy.rootsweb.ancestry.com. 27 липня 2002. Процитовано 5 грудня 2013.
  4. ↑ William Holden, Patrick Swayze, and Tom Hulce: their cousinship with Jean Margaret (Kennedy) Mitchelson through the Betts family. Cybrary.uwinnipeg.ca. Архів оригіналу за 28 листопада 2013. Процитовано 5 грудня 2013. [Архівовано 2013-11-28 у Wayback Machine.]
  5. ↑ «Playing Ordinary Man Difficult for Hulce», Charlotte Observer, December 11, 1988.
  6. ↑ Amadeus Reinvents Himself, Playbill, December 5, 2006.
  7. ↑ Hulce Found His Calling in Ann Arbor's Theater Community. Detroit Free Press, April 18, 2010.
  8. ↑ Brady, Tara (25 листопада 2017). Mark Hamill: 'If I had to climb a Skellig, I was staying at the top'. The Irish Times. Процитовано 6 грудня 2018.
  9. ↑ Branagh, Kenneth (1990). Beginning. New York: Norton. с. 105–109. ISBN 978-0-393-02862-1. OCLC 20669813.
  10. ↑ amctv.com. AMC Movie Guide. Movies.amctv.com. Архів оригіналу за 24 лютого 2012. Процитовано 5 грудня 2013. [Архівовано 2012-02-24 у Wayback Machine.]
  11. ↑ The Heart of the Matter [Архівовано 28 грудня 2009 у Wayback Machine.] Gay Times, July 1986
  12. ↑ "Hamlet, " Hulce & the Issue of Character The Washington Post, November 23, 1992
  13. ↑ «Regional Theater Finds a Winner: 'Nothing Sacred' Is the Play of the Year Although It Never Received the Broadway Stamp of Approval». Los Angeles Times, October 16, 1988.
  14. ↑ Blankenship, Mark (3 грудня 2006). Producer Hulce springs to new Rialto role. Variety. Архів оригіналу за 7 березня 2021.
  15. ↑ Once Upon a Studio: Here's All the Actors Who Turned Up for Disney's 100th Anniversary Celebration, Comicbook.com, October 16, 2023.
  16. ↑ Behind the Voice Actors: Tom Hulce Behind the Voice Actors, Retrieved November 7, 2023
  17. ↑ Jones, Kenneth (12 серпня 2003). Talking Heads, Off-Broadway's Acclaimed Alan Bennett Fest, Ends Sept. 7. Playbill.
  18. ↑ Andrews-Katz, Eric (3 жовтня 2008). SGN Exclusive Interview: The Incredible Hulce. Seattle Gay News. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. [Архівовано 2020-10-31 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Том_Галс