Кеннет Брана

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сер Кеннет Брана
Sir Kenneth Branagh
Зображення
Зображення
Ім'я при народженні Кеннет Чарльз Брана
Дата народження 10 грудня 1960(1960-12-10) (63 роки)
Місце народження Белфаст, Північна Ірландія
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Alma mater Королівська академія драматичного мистецтва (1981)[1]
Професія актор, кінорежисер, режисер театру, сценарист
Нагороди BAFTA (1990)
IMDb ID 0000110
CMNS: Кеннет Брана у Вікісховищі

Сер Кеннет Чарльз Брана (англ. Sir Kenneth Charles Branagh, народ. 10 грудня 1960) — популярний британський кіно- та театральный актор, режисер, сценарист та продюсер.

Відомий завдяки багаторазовим екранізаціям п'єс Вільяма Шекспіра — «Генріх V» (1989, премія BAFTA за режисуру, номінація на премію «Оскар» за найкращу чоловічу роль); «Багато галасу з нічого» (1993, номінація на «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю); «Гамлет» (1996) тощо.

Біографія[ред. | ред. код]

Раннє життя[ред. | ред. код]

Кеннет Брана народився 10 грудня 1960 року в Белфасті, столиці Північної Ірландії, в сім'ї протестанта Вільяма Брана, теслі за професією, та його дружини Френсіс[2]

1970 року вони переїхали разом з дітьми до міста Рідінг на півдні Англії, де дев'ятилітньому Кеннету, аби уникнути насмішок в школі, довелося позбутися ірландського акценту[3][4].

Він отримав освіту в «Grove Primary School», «Whiteknights Primary School», «Meadway School»,[5][6] де він взяв участь в кількох шкільних виставах[7][8].

У віці вісімнадцяти років він вступає до Королівської академії драматичного мистецтва[9], й, закінчив її в 1981 році, отримав Золоту медаль Бенкрофта — нагороду за блискучі досягнення в навчанні.

Театр та телебачення[ред. | ред. код]

Того ж 1981 року Брана дебютував на телебаченні, знявшись у мінісеріалі «Мебері» про будні шпиталю, й у кіно, отримавши невелику роль в драмі Г'ю Хадсона «Вогняні колісниці». Ця картина стала для нього чудовим стартом, зібравши потужну кількість найрізноманітніших нагород. Протягом наступних декількох років Брана регулярно знімався на телебаченні, беручи участь в серіалах та телефільмах. Найуспішнішою була його поява в трьох епізодах серіалу BBC «Граючи сьогодні», після якого він став популярним на батьківщині в Ірландії.

В той самий час Брана почав грати в театрі. 1983 року у двадцять три роки він доєднався до трупи Королівського товариства Шекспіра й зіграв Генріха V в однойменній виставі за п'єсою Вільяма Шекспіра, ставши таким чином наймолодшим в історії КТШ виконавцем ролі великого короля та отримавши перші схвальні відгуки критиків. Надалі послідували ролі Лаерта в постановці «Гамлета» та Генріха Наваррського в «Марних зусиллях кохання». Попри те, що глядачі та критики позитивно сприйняли його перші роботи, Брана, будучи амбіційним за натурою, пропрацював в трупі трохи менше двох років, й після того, як компанія не стала відновлювати його контракт, знявся 1985 року в драмі «Вихід зі становища», виконавши роль відомого письменника-класика Девіда Герберта Лоуренса (автора нашумілого свого часу роману «Коханець леді Чаттерлей»). Того ж року Брана написав й поставив музичну п'єсу «Скажи мені чесно», а також зіграв там головну роль.

1986 року Брана повернувся на телебачення й взяв участь в драмі «Привиди» за п'єсою Генріка Ібсена, де головну роль місіс Альвінг виконувала Джуді Денч, й в телефільмі «Леді не для спалення». Дал в 1987 році пішли ролі в драмі «Місяць в селі» та комедії з Жаклін Біссет, «В розпал літа», а також робота, яка принесла акторові номінацію на премію BAFTA, — головна роль в семигодинному мінісеріалі «Фортуна війни» за мотивами романів Олівії Меннінг. В цьому серіалі, який розповідає про події початку Другої світової війни, актор зіграв професора Бухарестського університету Гая Прінгла, а роль дружини його персонажа виконала Емма Томпсон. Незабаром стосунки акторів вийшли за межі знімального майданчика — між ними почався роман, й в серпні 1989 року Брана та Томпсон одружились.

Цей період був вдалим для актора в професійному плані ще й тому, що в 1987 році Брана спільно з Девідом Парфіттом відкрив власну театральну компанію під назвою Renaissance Theatre Company й поставив низку п'єс — «Ворог суспільства» (ця перша вистава з тріском провалилась, але від збанкрутіння компанію врятували 60 тисяч фунтів, інвестовані брокером та театральним меценатом Стівеном Евансом), «Життя Наполеона Бонапарта», «Дванадцята ніч» (музику до цієї вистави написав Пол Маккартні), «Багато галасу з нічого», «Гамлет» тощо.

Кіно[ред. | ред. код]

Після телефільму 1988 року «Дивна інтерлюдія» за п'єсою Юджина О'Ніла, Брана разом з Томпсон знявся в телевізійній драмі «Озирнись у гніві», а потім в 1989 році взявся до роботи над своїм першим масштабним проєктом — фільмом «Генріх V». Окрім того, що ця картина стала режисерським дебютом Брана в кіно, актор власноруч адаптував п'єсу Вільяма Шекспіра й виконав роль короля, якого вже грав в театрі шість років тому. Успіх фільму перевершив усі очікування — він зібрав значну кількість престижних кінонагород, отримавши серед інших премію BAFTA та премію Національної ради кінокритиків США за найкращу режисуру, а також діе номінації на премію «Оскар» (обидві — за найкращу режисуру та найкращу чоловічу роль — належали самому Брана). Картина отримала схвальні відгуки критиків, які писали, що важко уявити собі потужніший та більш чаруюший дебют[10].

Далі в кінокар'єрі актора настала дворічна перерва, під час якої Брана поставив ще дві шекспірівські п'єси — «Король Лір» та «Сон літньої ночі», — а також виставу «Дядя Ваня» за п'єсою Антона Чехова. В цих трьох роботах він знову виступив не лише режисером, але й актором. В наступні роки він почав приділяти кіно дедалі більше уваги. 1991 року Брана вирушає до США, де як режисер узявся до роботи над містичним трилером «Померти знову». Окрім самого Кеннета та його дружини Емми Томпсон, у фільмі знялися Енді Гарсія, Робін Вільямс та інші відомі актори. Критики знову високо оцінили майстерність Брана — його друга режисерська робота була номінована на отримання премії BAFTA й головного призу Берлінського кінофестивалю.

Повернувшись до Великої Британії, в 1992 році Брана зпродюсував й зняв комедію «Друзі Пітера». Одну з головних ролей він виконав сам, а його партнерами стали відомі британські актори Г'ю Лорі та Стівен Фрай (раніше блискуче зігравші дуетом в серіалі «Дживс та Вустер»), а також — вчергове — Емма Томпсон. Того ж року, екранізувавши найкоротшу п'єсу Чехова, Брана зняв «Лебедину пісню» з Джоном Гілгудом в ролі Светловидова, й знову був номінований на «Оскар».

1993 року він повернувся до улюбленого ним Шекспіра й випустив комедію за мотивами п'єси «Багато галасу з нічого», де з'явилася низка відомих акторів — окрім самого Кеннета та його дружини, участь в картині взяли Кіану Рівз, Дензел Вашингтон, Кейт Бекінсейл та Майкл Кітон. За цей фільм Брана було номіновано на отримання однієї з найпрестижніших нагород у світі кіно — «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю.

По тому Брана взявся за роботу над своїм найамбіційнішим на той момент проєктом — драмою «Франкенштейн Мері Шеллі» з бюджетом[11] в 45 мільйонів доларів. На роль жахливого творіння Віктора Франкенштейна, якого він зіграв сам, Брана запросив Роберта де Ніро, а продюсером фільму став Френсіс Форд Коппола. Роль Елізабет було відведено Хелені Бонем Картер.

В трьох наступних роботах Кеннет знову звернувся до Шекспіра. Спочатку 1995 року він зняв чорно-білу комедію «Зимова казка» й отримав за режисуру премію «Золота озелла» Венеційського кінофестивалю. Потім актор з'явився в образі злодія Яго в драмі Олівера Паркера «Отелло», й, нарешті, 1996 року з блиском екранізував «Гамлета», виконавши в фільмі роль самого Гамлета. Цей проєкт знову відмітився сильним акторським складом — в фільмі знялися Кейт Вінслет (зіграла Офелію), Річард Брайєрс, Джулі Крісті, Джуді Денч, Жерар Депард'є, Джон Гілгуд, Дерек Джекобі, Робін Вільямс, — й в результаті отримав низку нагород, отримавши серед іншого чотири номінації на премію «Оскар».

Невдачі[ред. | ред. код]

Протягом 19981999 років Брана не знімав фільмів, але багато знімався в інших й не завжди вдало. На екрани вийшло кілька його голлівудських робіт — триллер Роберта Олтмена за романом Джона Грішема «Дідько», де Брана зіграв головну роль адвоката Ріка Магрудера, мелодрама «Пропозиція», прохолодна романтична комедія «Теорія польоту» (в парі з Хеленою Бонем Картер) й провальна з точки зору критиків[12] комедія-вестерн «Дикий, дикий Вест» з Віллом Смітом та Сальмою Хаєк, в якому Брана дісталася другопланова роль підступного лікаря Лавлесса. Крім того Брана з'явився в двох короткометражних картинах, знявшися на батьківщині у військовому фільмі «Танець Шиви» та в Німеччині в п'ятнадцятихвилинному фільмі «Майстер перук» за романом Даніеля Дефо. Крім того, він виступив у ролі диктора в науково-популярному серіалі «Прогулянки з динозаврами» (1999).

Невдачу 1999 року не змогла компенсувати навіть музична романтична комедія «Марні зусилля кохання», яку Брана зняв 2000 року, знову надихнувшися Шекспіром. Картина не окупилася в прокаті, і йому довелося відмовитися від планів зняти для кінокомпанії Shakespeare Film Company ще дві екранізації великого драматурга — «Макбет» та «Як вам це сподобається» (до останнього проєкту актор зміг повернутися лише за шість років). До кінця 2000 року Брана займався менш амбіційними проєктами — озвучив одного з героїв мультфільму «Дорога на Ельдорадо», в парі з Робін Райт Пенн з'явився в трагікомедії «Як вбити сусідського собаку?» й виступив в ролі закадрового розповідача в документальному фільмі «Балада про Великого Ала».

Продовження кінокар'єри[ред. | ред. код]

Удача повернулася до Брана в 2001 році, після того, як він знявся в телевізійній військовій драмі «Змова». За роль Рейнгарда Гейдріха, одного з високопосадовців нацистської Німеччини, актор здобув премію «Еммі», а також був номінований на BAFTA та «Золотий глобус». Не менш успішною була його поява в біографічному телефільмі 2002 року «Шеклтон», де Брана втілив на екрані образ ірландського дослідника Антарктики сера Ернеста Генрі Шеклтона. Під час роботи над останнім фільмом у Кеннета почався роман з Ліндсі Браннок (його колишня супутниця Хелена Бонем Картер познайомила їх ще п'ять років тому), й 23 травня 2003 року вони одружились.

В цілому 2002 рік склався для Брана більш ніж вдало — разом з Кортні Кокс він знявся в Денні Бойла в короткометражній фантастичній стрічці «Любовний трикутник прибульців», потім знявся в австралійській пригодницькій драмі «Клітка для кроликів», яка зібрала велику кількість найрізноманітніших нагород на кінофестивалях, й, нарешті, з'явився в ролі самозакоханого профессора Локарта в черговому фільмі про пригоди юного чарівника «Гаррі Поттер та Таємна кімната».

Попри велику зайнятість, Брана не забував й про театр. 2002 року він зіграв короля Річарда III в однойменній виставі за п'єсою Шекспіра, а 2003 року — головну роль в п'єсі Девіда Мамета «Едмонд». Випустивши короткометражну стрічку «Слухання», Брана з'явився в ролі другого плану в сімейному пригодницькому фільмі «П'ятеро дітей і це». Потім актор знову виявився на гребені успіху. В 2005 році він знявся в біографічному телефільмі «Теплі джерела», зігравши президента Франкліна Делано Рузвельта, й за цю роль, яка була названа одним з найкращих його екранних втіленьй[13], був висунутий на отримання чотирьох великих нагород — «Золотий глобус», «Золотий супутник», «Еммі» та премію Гільдії кіноакторів.

Поточні проєкти[ред. | ред. код]

2006 року Брана повернувся до роботи режисера й випустив два фільми — романтичну комедію «Як вам це сподобається» за п'єсою Шекспіра й музичну картину «Чарівна флейта». Її прем'єра відбулась 7 вересня 2006 року на кінофестивалі в Торонто.

Брана розпочав роботу над трилером «Слідчий». Знімання цього фільму, в якому знялися Майкл Кейн та Джуд Лоу, закінчили в 2007 році.

21 квітня 2011 року на екрани вийшла нова картина режисера «Тор», знята за мотивами коміксів про Тора (заснованих на германсько-скандинавській міфології)[14].

Інші роботи[ред. | ред. код]

Брана також випустив декілька аудіо-книг, в тому числі повість «Племінник чародія» Клайва Люїса[15].

Також Брана озвучує головні ролі в радіо-виставах компанії BBC («Гамлет», «Король Лір», твори Сірано де Бержерака тощо)

Особисте життя[ред. | ред. код]

В 19891995 роках Брана був одружений з актрисою Еммою Томпсон, з якою він знявся в телесеріалі «Фортуна війни». Після їх розлучення він був декілька років у стосунках з актрисою Хеленою Бонем Картер.

У 2003 році він одружився з артдиректором Ліндсі Браннок (народ. 1970).

Він є постійним прихильником Белфастської футбольної команди Лінфілд, а також Тоттенхем Хотспур та Рейнджерс[16].

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Актор[ред. | ред. код]

Рік Назва Оригінальна назва Роль
1981 Вогняні колісниці Chariots of Fire Художник
1982 Трилогія «П'єси Біллі» (проєкт компанії BBC «П'єса на сьогодні») / ТБ The Billy Plays Біллі Мартін
Пасха 2016 / ТБ Easter 2016 Студент
1983 На маяк / ТБ To the Lighthouse Чарльз Тенслі
1985 Вихід зі становища / ТБ Coming Through Девід Герберт Лоуренс
1986 Привиди / ТБ Ghosts Освальд
1987 Леді не для спалення / ТБ The Lady's Not for Burning Томас Мендіп
Місяць в селі A Month in the Country Джеймс Мун
В розпал літа High Season Рік
Фортуни війни / ТБ Fortunes of War Ґай Прінґл
1988 Томпсон / ТБ Thompson різні ролі в 6 серіях
Дивна інтерлюдія / ТБ Strange Interlude Гордон Еванс
1989 Озирнись у гніві / ТБ Look Back in Anger Джиммі Портер
Генріх V Henry V Генріх V
1991 Померти знову Dead Again Роман Штраус, Майк Чьоч
1992 Друзі Пітера Peter's Friends Ендрю Бенсон
1993 Свінгери Swing Kids Герр Нопп
Багато галасу з нічого Much Ado About Nothing Бенедикт
1994 Франкенштейн Мері Шеллі Frankenstein Віктор Франкенштейн
1995 Тінь людини з рушницею / ТБ Shadow of a Gunman Донал Даворен
Отелло Othello Яго
1996 Гамлет Hamlet Гамлет
1998 Дідько The Gingerbread Man Рік Магрудер
Пропозиція The Proposition Отець Майкл Маккіннон
Зірка Celebrity Лі Саймон
Теорія польоту The Theory of Flight Річард
Кроткометражний фільм «Танець Шиви» The Dance of Shiva Полковник Еванс
1999 Короткометражний фільм «Майстер перук» The Periwig-Maker Майстер перук (голос)
Дикий, дикий Вест Wild Wild West Лікар Арлісс Лавлесс
Короткометражний фільм «Любовний трикутник прибульців» Alien Lpve Triangle Стів Честерман
2000 Марні зусилля кохання Love's Labour's Lost Бероун
Дорога на Ельдорадо The Road to El Dorado Мігель (голос)
Як вбити сусідського собаку? How to Kill Your Neighbor's Dog Пітер МакҐовен
Наука Великого Ела / ТБ The Science of Big Al Разповідач (голос)
2001 Змова / ТБ Conspiracy Райнгард Гейдріх
Короткометражний фільм «Друга стадія Шнайдера» Schneider's 2nd Stage Джозеф Барнетт
2002 Шеклтон / ТБ Shackleton Сер Ернест Генрі Шеклтон
Клітка для кроликів Rabbit-Proof Fence А. О. Невілл
Гаррі Поттер та Таємна кімната Harry Potter and the Chamber of Secrets Профессор Ґілдерой Локгард
2004 П'ятеро дітей і це Five Children and It Дядько Альберт
2005 Теплі джерела / ТБ Warm Springs Франклін Делано Рузвельт
2007 Слідчий Sleuth Інша людина в ТБ
2008 Валландер / ТБ Wallander Інспектор Курт Валландер
Операція «Валькірія» Valkyrie Хеннінг фон Тресков
10 днів до війни / ТБ 10 Days to War Полковник Тім Коллінз
2009 Рок-хвиля The Boat That Rocked Міністр Дорманді
2010 Валландер 2 / ТБ Wallander 2 Інспектор Курт Валландер
2011 7 днів і ночей з Мерилін My Week with Marilyn Лоурен Олів'єр
2014 Джек Раян: Теорія хаосу Jack Ryan: Shadow Recruit Віктор Черевін
2017 Дюнкерк Dunkirk командер Болтон
2017 Вбивство у «Східному експресі» Murder on the Orient Express Еркюль Пуаро
2018 Месники: Війна нескінченності Avengers: Infinity War Асгардець (голос)
2020 Тенет Tenet Андрій Сатор
2022 Смерть на Нілі Death on the Nile Еркюль Пуаро
2023 Привиди у Венеції Haunting in Venice Еркюль Пуаро
2023 Оппенгеймер Oppenheimer Нільс Бор

Оповідач[ред. | ред. код]

Рік Назва Оригінальна назва
1995 Документальний фільм "Пам'яті Анни Франк" Anne Frank Remembered
1996 Кіно Європи: Інший Голлівуд / ТБ Cinema Europe: The Other Hollywood
1997 Видатні композитори / ТБ Great Composers
1998 Холодна війна / ТБ (Виробництво компанії CNN Cold War
1999 Прогулянки з динозаврами" /ТБ Walking with Dinosaurs
Як знімали "Прогулянки з динозаврами" /ТБ (Версія для Великої британії) The Making of Walking with Dinosaurs
2001 Прогулянки з доісторичними тваринами / ТБ (Версія для Великої Британії) Walking with Beasts
Наукове в "Прогулянках з доісторичним тваринами / ТБ (Версія для Австралії) | The Science of Walking with Beasts
Баллада про Великого Ела / ТБ (Версія для Великої Британії) The Ballad of Big Al
2002 Документальний фільм Волоцюга та диктатор The Tramp and the Dictator
2005 Прогулянки з Монстрами: Життя до динозаврів / ТБ Walking with Monsters: Life Before Dinosaurs
Документальний фільм Експерименти Ґеббельса Das Goebbels-Experiment
Документальний фільм для IMAX Ґалапаґос IMAX: Galapagos
Документальний фільм Перша світова війна в кольорі World War 1 in Colour

Аудіокниги[ред. | ред. код]

Книга Оригінальна назва Автор Компанія
Річард ІІІ Richard III Вільям Шекспір Naxos Audiobook
В яру та інші оповідання In the Ravine & Other Short Stories Антон Павлович Чехов Naxos Audiobook
Музика Фелікса Мендельсона для "Сну літньої ночі" Felix Mendelssohn's incidental music for A Midsummer Night's Dream Фелікс Мендельсон, Вільям Шекспір Sony Classical
Щоденник Семюеля Пепіса (1660-1669 роки) The Diary of Samuel Pepys 1660–1669 Hodder Headline Audio Classics
Племінник чарівника The Magician's Nephew К.С. Люїс Harper Books
Сонет 30 Sonnet 30 Вільям Шекспір Альбом "Коли любов говорить" (When Love Speaks), EMI Classics (2002)
Франкенштейн Мері Шеллі Mary Shelley's Frankenstein
Серце темряви The Heart of Darkness Джозеф Конрад Audible.com

Книги[ред. | ред. код]

Рік Автор Назва Оригінальна назва Місто видання Видавницвто ISBN
1990 / 1989 Кеннет Брана Початок Beginning Лондон, Нью-Йорк Chatto and Windus / W W Norton & Co 0-7011-3388-0 / 0-393-02862-3
1994 Ян Шаттелворз Кен та Ем Ken & Em Лондон Headline 0-7472-4718-8
2005 Марк Вайт Кеннет Брана Kenneth Branagh Лондон Faber and Faber 0-571-22068-1

Режисер[ред. | ред. код]

Рік Фільм
1989 Генріх V / Henry V
1991 Померти знову / Dead Again
1992 Лебедина пісня / Swan Song
1992 Друзі Пітера / Peter’s Friends
1993 Багато галасу з нічого / Much Ado About Nothing
1994 Франкенштейн Мері Шеллі / Mary Shelley's Frankenstein
1995 Зимова казка / A Midwinter's Tale
1996 Гамлет / Hamlet
2000 Марні зусилля кохання / Love’s Labour’s Lost
2003 Слухання / Listening
2006 Як вам це сподобається / As You Like It
2006 Чарівна флейта / The Magic Flute
2007 Слідчий / Sleuth
2011 Тор / Thor
2014 Джек Раян: Теорія хаосу / Jack Ryan: Shadow Recruit
2017 Вбивство у «Східному експресі» / Murder on the Orient Express
2021 Белфаст / Belfast
2022 Смерть на Нілі / Death on the Nile
2023 Привиди у Венеції / Haunting in Venice

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Рік Нагорода Досягнення Фільм
1989 Премія Національної ради кінокритиків США Найкраща режисура "Генріх V"
1989 Премія BAFTA Найкраща режисура "Генріх V"
1989 Премія Сан Йорді Найкращий іноземний актор "Генріх V"
1989 Премія Evening Standard British Film Найкращий фільм "Генріх V"
1990 Європейський кіноприз Найкращий європейський актор року "Генріх V"
1990 Європейський кіноприз Найкраща режисура "Генріх V"
1990 Європейський кіноприз Молодіжний європейський фільм року "Генріх V"
1994 Премія Товариства кінокритиків Лондона Найкраща робота продюсера "Багато галасу з нічого"
1995 Премія Венеційського кінофестивалю Найкраща режисура "Зимова казка"
1996 Премія Товариства кінокритиків Сан-Дієго Найкраща чоловіча роль "Гамлет"
1996 Премія Evening Standard British Film Спеціальна премія журі "Гамлет"
2001 Премія "Еммі" Найкраща чоловіча роль "Змова"
2003 Премія Товариства кінокритиків Лондона Найкраща чоловіча роль другого плану "Гаррі Поттер та Таємна кімната"
2007 Премія Голубий лев на Венеційському кінофестивалі "Слідчий"
2008 Премія BAFTA Найкращий телевізійний драматичний серіал "Валландер"
2008 Премія Broadcasting Press Guild Найкращий актор "Валландер"
2009 Премія BAFTA Найкращий телевізійний актор "Валландер"
2011 Премія Товариства кінокритиків Лондона Найкраща чоловіча роль другого плану "7 днів і ночей з Мерилін"
2011 Премія Капрі Найкраща акторська трупа "7 днів і ночей з Мерилін"

Номінації[ред. | ред. код]

Рік Премія Досягнення Фільм
1988 Премія BAFTA Найкраща чоловіча роль "Фортуна війни"
1989 Премія Асоціації кінокритиків Чікаого Найкраща чоловіча роль "Генріх V"
1990 Премія BAFTA Найкраща чоловіча роль "Генріх V"
1990 Премія "Оскар" Найкраща чоловіча роль та найкраща режисура "Генріх V"
1992 Премія Берлінського кінофестивалю "Померти знову"
1992 Премія "Оскар" Найкращий короткометражний фільм "Лебедина пісня"
1993 Премія "Золота пальмова гілка" Каннського кінофестивалю "Багато галасу з нічого"
1993 Премія "Золотий глобус Найкращий комедійний фільм "Багато галасу з нічого"
1993 Премія "Незалежний дух" Найкращий фільм "Багато галасу з нічого"
1994 Премія "Сатурн" Найкраща чоловіча роль "Франкенштейн Мері Шеллі"
1995 Премія "Золотий лев" Венеційського кінофестивалю "Зимова казка"
1996 Премія Гільдії кіноакторів Найкраща чоловіча роль другого плану "Отелло"
1996 Премія "Оскар" Найкращий сценарист (найкраща адаптація) "Гамлет"
2000 Антипремія "Золота малина" Гірша чоловіча роль "Дикий, дикий Вест"
2001 Премія "Золотий глобус" Найкращий телевізійний актор "Змова"
2002 Премія "Еммі" Найкраща чоловіча роль "Шеклтон"
2002 Премія BAFTA Найкраща чоловіча роль "Змова"
2002 Премія Товариства кінокритиків Фенкса Найкраща акторська трупа "Гаррі Поттер і таємна кімната"
2003 Премія BAFTA Найкраща чоловіча роль "Шеклтон" та "Змова"
2005 Премія "Еммі" Найкраща чоловіча роль "Теплі джерела"
2005 Премія "Золотий глобус" Найкраща чоловіча роль у телефільмі "Теплі джерела"
2005 Премія Супутник Найкраща чоловіча роль у телефільмі "Теплі джерела"
2006 Премія Гільдії кіноакторів Найкраща чоловіча роль у телефільмі "Теплі джерела"
2007 Премія "Золотий лев" Венеційського кінофестивалю "Слідчий"
2009 Премія "Еммі" Найкраща чоловіча роль "Валландер"
2009 Премія "Золотий глобус" Найкращий актор у телефільмі "Валландер"
20095 Премія "Супутник" Найкраща чоловіча роль у телефільмі "Валландер"
2011 Премія Гільдії акторів США Найкращий актор другого плану "7 днів і ночей з Мерилін"
2011 Премія Товариства кінокритиків Детройта Найкраща чоловіча роль другого плану "7 днів і ночей з Мерилін"
2011 Премія Товариства кінокритиків Фенікса Найкраща чоловіча роль другого плану "7 днів і ночей з Мерилін"
2011 Премія "Супутник Найкраща чоловіча роль другого плану "7 днів і ночей з Мерилін"
2011 Премія Асоціації кінокритиків Ванкувера Найкраща чоловіча роль другого плану "7 днів і ночей з Мерилін"
2011 Премія Асоціації кінокритиків Вашингтону Найкраща чоловіча роль другого плану "7 днів і ночей з Мерилін"
2012 Премія "Золотий глобус" Найкраща чоловіча роль другого плану "7 днів і ночей з Мерилін"
2012 Премія BAFTA Найкраща чоловіча роль другого плану "7 днів і ночей з Мерилін"
2012 Премія "Оскар" Найкраща чоловіча роль другого плану "7 днів і ночей з Мерилін"

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Student & graduate profilesКоролівська академія драматичного мистецтва.
  2. Kenneth Branagh Biography. Tiscali.co.uk. Архів оригіналу за 3 червня 2012. Процитовано 7 березня 2010.
  3. The Kenneth Branagh Compendium: Conspiracy. Branaghcompendium.com. Архів оригіналу за 23 серпня 2010. Процитовано 7 березня 2010.
  4. White p.3
  5. My best teacher – Kenneth Branagh. TES Connect. Архів оригіналу за 29 вересня 2012. Процитовано 1 квітня 2012.
  6. Berkshire's BAFTA Branagh. BBC Berkshire. Архів оригіналу за 17 вересня 2011. Процитовано 1 квітня 2012.
  7. Meadway School Reunion – Staff Memories (Jim Morrison). Архів оригіналу за 4 квітня 2012. Процитовано 1 квітня 2012.
  8. KENNETH BRANAGH ARCHIVE (PDF). Queen's University Belfast. Архів оригіналу (PDF) за 12 червня 2011. Процитовано 1 квітня 2012.
  9. ''The Times'', 20 February 2000. Members.tripod.com. Архів оригіналу за 3 червня 2012. Процитовано 7 березня 2010.
  10. The work the young actor-director does here is steeped in powerful emotion; a more auspicious, more thrilling debut could not be imagined. Washington Post [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
  11. IMDb.com. Архів оригіналу за 1 червня 2013. Процитовано 1 квітня 2012.
  12. Фільм отримав п'ять нагород й чотири номінації на антипремію «Золота малина».
  13. Kenneth Branagh delivers one of his best performances to date as FDR … Qwipster's Movie Reviews [Архівовано 13 травня 2013 у Wayback Machine.]
  14. EXCLUSIVE: Kenneth Branagh Breaks Silence On ‘Thor,’ Says Casting Talk Is Premature. Splashpage.mtv.com. Архів оригіналу за 20 липня 2009. Процитовано 7 березня 2010.
  15. Kenneth Branagh Book Search. AddALL.com. Архів оригіналу за 12 жовтня 2007. Процитовано 15 січня 2007.
  16. Kenneth Branagh on Tottenham Hotspur. Guardian Unlimited. London. 23 May 2000. Архів оригіналу за 5 лютого 2010. Процитовано 11 January 2007.

Посилання[ред. | ред. код]