Торрев'єха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Торрев'єха
Torrevieja
Герб Прапор
церква на площі конституції
церква на площі конституції
Основні дані

37°58′ пн. ш. 0°41′ зх. д. / 37.967° пн. ш. 0.683° зх. д. / 37.967; -0.683

Країна Іспанія
Регіон Валенсія
Засноване 19 століття
Населення 101 792 (2009 р.)
Площа міста 71,44 км²
Поштові індекси 03181 a 03187
Телефонний код 965 та 966 96
Міська влада
Веб-сторінка сайт http://www.webtorrevieja.com
Мер міста Педро Ернандес Матео

Commons-logo.svg Торрев'єха у Вікісховищі

Торрев'єха (ісп. Torrevieja) — місто та муніципалітет в Іспанії, яке розташоване на узбережжі Коста Бланка в провінції Аліканте (провінція). Відстань від столиці провінції близько 50 км.

Назва міста (ісп. Torre Vieja) перекладається як стара фортеця або стара башта, і справді поселення на території міста були вже за римських часів. У місті можна знайти старий римський причал та маяк XIV століття, та ще багато пам'яток римської та середньовічної доби.

Сучасна історія міста починається у середині 80-х років XX століття, коли у місто хлинув потік інвестицій і почався туристичний бум. До цьго Торрев'єха — маленьке рибальське селище, потроху стало перетворюватися в велике місто з курортною інфраструктурою.

Сьогодні Торрев'єха — це міжнародний курорт у самому серці знаменитих пляжів на узбережжі Коста Бланки, велике місто з населенням понад 100 000 чоловік, та одне з найдинамічніших міст в Іспанії. Цікавою особливістю міста є те, що біля 50% мешканців Торрев'єхи не є іспанцями, а представляють з себе різних мігрантів зі 120 країн світу.

Історія[ред.ред. код]

До 1802 року місто представляло древню сторожову вежу, а також ряд котеджів чорноробів. У 1803 році король Іспанії Карл IV дав дозвіл на переміщення офісу солевидобувної компанії з Ла-Мати (сусіднє поселення, розташоване 5 км від міста) до Торев'єхи, а також на будівництво житла для працівників.

У 1829 році місто було повністю знищене потужним землетрусом, проте через короткий проміжок часу солевидобувні басейн почали знову фунціонувати. У 1931 році король Альфонс XIII нагородив Торрев'єху спеціальним грантом. У цей період спостерігається значне зростання вирощуваня льону, конопель та бавовни.

В 19 столітті сіль транспортувалася з міста в переважній більшості шведськими та голандськими суднами, в той час як в самій Іспанії спостерігалась її значна нестача, особливо в таких провінціях як Галісія і, в меншій мірі, Валенсії. Незважаючи на це, на початку 20 ст. чверть усієї солі, що була заготовлена в лагунах Торрев'єхи була продана в Іспанії, а решту експортована закордон.

Сьогодні солевидобувна промисловість, як і раніше, є важливою галуззю в місті. Вона забезпечує багатьох людей робочими місцями. Ви можете відвідати тут музей моря і солі.

Сьогодення[ред.ред. код]

В останні роки спостерігається значне збільшення місцевої економіки завдяки туристичній галузі. Зокрема, завдяки великому контингенту британських, німецьких, ірландських та скандинавських туристів, більшість з яких проживає тут впродовж цілого року, а також значної кількості іспанців, які мають житло в місті і використовують його як місце для літнього відпочинку.

До 2004 року в Торрев'єсі проживало найбільше британців, в порівнянні з іншими іспанськими муніципалітетами (близько 7180 осіб). Це призвело до того, що місцеві жителі почали називати місто "Коста дель Йоркшир".

Українська складова[ред.ред. код]

Згідно з переписом 2005 року, у Торрев'єсі дуже велика діаспора українців, близько 2,500 чоловік. Українці займають сьоме місце серед населення міста за кількістю, після іспанців, англійців, німців, шведів, росіян та колумбійців.

В кінці листопада 2013 року у містечку з'явилася вулиця України — її з нагоди вшанування 80-х роковин Голодомору відкрив місцевий мер разом з українським консулом В місті знаходиться українська асоціація.[1].

Російська складова[ред.ред. код]

В Торрев'єсі знаходиться вілла Путіна, а також особняки кількох його подільників. Багаторазові появи Путіна в Торрев'єсі були зафіксовані ще в часи, коли був помічником мера Санкт-Петербургу Собчака, а потім директором ФСБ Росії.[2][3]

Фотографії[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]