Трасуючий снаряд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стрільба трасуючими боєприпасами. Зимова війна. 1940
Винищувач-бомбардувальник P-47 «Тандерболт» веде вогонь трасуючими снарядами по наземних цілях

Трасу́ючий снаряд — різновид артилерійського снаряда спеціального призначення, що світиться в польоті та залишає за собою димний слід. Зазвичай у задній частині такого снаряда розташовується трасер — невеликий стакан, заповнений спеціальним піротехнічним складом. Трасер запалюється під час горіння пороху у момент пострілу і дає добре помітне яскраве свічення.

Зазвичай застосовуються в артилерійських системах, що стріляють прямою наводкою, а також в боєприпасах до стрілецької зброї. Використання таких снарядів дозволяє тому, хто стріляє, бачити траєкторію польоту снаряда і корегувати стрільбу. Стрільба трасуючими боєприпасами може використовуватися для цілевказання артилерії або наведення літаків (вертольотів) вогневої підтримки. Трасуючий снаряд має запалювальну дію під час влучання в легкозаймистий об'єкт (копицю сіна, бак з парами пального).

Для артилерійських боєприпасів наявність трасера ​​є доповненням до снаряда основного призначення, наприклад, осколково-трасуючий снаряд. Трасуючий снаряд також має властивості обертатися в польоті, що забезпечується спеціальною нарізкою в каналі ствола гармати, за рахунок чого це дозволяє йому точніше влучати в ціль.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]