Вронський Макар Кіндратович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вронський Макар Кіндратович
Вронський Макар Кіндратович.jpg
Народився 1 (14) квітня 1910
Борисов, Борисовський повітd, Мінська губернія, Російська імперія
Помер 13 листопада 1994(1994-11-13) (84 роки)
Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність художник, скульптор
Alma mater Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Відомі учні Гречаник Віктор Васильович, Кальницький Павло Федосійович, Никончук Борис Фомич, Шкуропат Василь Лук'янович, Астаулов Святослав Петрович, Гонтар Сергій Олексійович і Дяченко Валентина Олексіївна
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів медаль «Ветеран праці»
Сталінська премія Народний художник УРСР
Премії Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1984

Мака́р Кіндра́тович Вро́нський (1 [14] квітня 1910(19100414), Борисов, Борисовський повіт[ru], Мінська губернія, Російська імперія — 13 листопада 1994, Київ, Україна) — український скульптор та педагог. Народний художник УРСР (1963).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1 (14) квітня 1910(19100414) року в місті Борисові (тепер Білорусь). 1945 року закінчив Київський художній інститут (нині — Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Навчався в майстерні Макса Гельмана, Михайла Лисенка.

Від 1949 року викладав у Київському художньому інституті, від 1963 року — професор. Майстерню Вронського закінчили В. Виноградський, В. Головко, В. Гречаник, С. Гонтар, П. Кальницький, О. Князик, Д. Красняк, А. Лендьєл, К. Лисенко, Г. Молдаван, О. Молдаван-Фоменко, Б. Никончук, О. Редька, Б. Ульянов, В. Фещенко, В. Шишов, В. Шкуропат.

Працював у галузі станкової та монументальної пластики.

Твори[ред. | ред. код]

  • Композиція «Устим Кармелюк» (1948).
  • Барельєфне погруддя Ф. Е. Дзержинського підземному переході біля входу на станцію «Дзержинська» (нині — «Либідська») Київського метрополітену (1984)[1]. Демонтоване на початку 1990-х років.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Відзнаки та премії[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Фіалко В. Краса підземних вокзалів // Прапор комунізму : газета. — Київ, 1985. — 7 лютого.

Джерела[ред. | ред. код]