Тукульті-Нінурта I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карта Ассирії в середньоассирійський період після завоювань Адад-нірарі І та Шульману-ашареда I

Тукульті-Нінурта I — цар Ассирії, син Шульману-ашареда, правив 37 років з 1233-1197[1] роках до нашої ери. За його правління Ассирія досягла найбільшої могутності за увесь так званий середньоассирійський період.

В перший рік свого правління Тукульті-Нінурта підкорив племена Кіту та Шубару на півночі та сході розбивши за власною заявою 43 царів країни Наїрі[2] «кров'ю їх наповнивши ущелини та урвища гір». Цар підкорив значні території на північ від Ассирії у верхів'ях Тигру та на південь і південний-схід від озера Ван де розташовувалися країни Бабхі, Укумані, Шарніда, Мехрі, субарейські князівства Кутмухі, Пушші, Ніхані, а також власне країна Наїрі. Було завойоване хуритське царство Алзі біля хетського кордону.

Окрім того цар ходи походами на захід та південний-захід в Елам, Марі, Рапіку і Хану. Також відомо про те, що під час походу до Північної Сирії Тікульті-Нінурта розгромив хетів і захопив 28 800[3] хетських вояків «з того боку Євфрату». Однак найбільшим досягненням було завоювання Вавилонії. На початку правління царя кордон між державами проходив по Хабуру, але Тікульті-Нінурта вперто відсував його на південь. Приблизно в середині правління йому вдалося розгромити сусідню державу ослаблену набігами еламського царя Шільхак-Іншушінака. Вперше в історії ассирійці завоювали цю країну. Вавилонського царя Каштіліаша IV в ланцюгах привели до Ашшура. Через рік вавилоняни повстали, але їх виступ було жорстоко придушено, а сам Вавилон було після довгої облоги захоплено і розграбовано не пощадили переможці і храмів, постраждала в тому числі й Есагіла, а статую Мардука завойовники забрали як трофей. Для того щоб послабити опір вавилонян в майбутньому за наказом Тукульті-Нінурти було зруйновано стіни міста. Про ці події при царському дворі була складена епічна поема. На вісім років ассирійцям вдалося підкорити собі нижнє Межиріччя, але потім вавилоняни знову повстали і відновили незалежність своєї держави. Цікаво, що саме після завоювання Вавилону Тукульті-Нінуртою різко посилився вавилонський культурний вплив на Ассирію.

Після заворювання Вавилонії Тукульті-Нінурта I прийняв титул: могутній цар, цар Ассирії, цар Кардуніаш[4], цар Шумеру і Аккаду, цар Сіппару і Вавилона, цар Дільмуна[5] і Мелахи[6], цар Верхнього[7] та Нижнього моря[8], цар гір і степів, цар шубарійців[9], кутіїв[10] і усіх країн Наїрі, цар, який дослухається своїх богів і приймає знатну данину чотирьох сторін світу в місті Ашшурі. З титулу видно претензії ассирійського царя, який відмовився від старого ішшіакум Ашшура, але зате іменує себе стародавнім титулом цар Шумера і Аккада і знову, як в часи Нарам-Суена та Шульгі, згадує «чотири сторони світу». Окрім того, в титулі згадуються землі, які не входять до складу Ассирійської держави — Бахрейн та Індія. Вони згадуються чи то для більшої пишності, чи як претензія на володіння.

За прикладом багатьох ассирійських правителів Тукульті-Нінурта хотів позбутися впливу священної столиці Ашшуру та його могутньої знаті тому не пізніше 15 року свого правління переніс столицю до нового, спеціально вистроєного міста Кар-Тукульті-Нінурта (Торгова пристань Тукульті-Нінурти), де було споруджено величезний палац. В новій столиці влада царя не обмежувалася стародавніми привілеями древнього міста та храмів. Цар був оточений безліччю служників та завів пишний царемоніал який пізніше наслідували усі владики регіону. Цар перестав спілкуватися з зовнішнім світом, а його накази і навпаки доповіді йому передавалися через спеціальних чиновників. Незважаючи на усе це, а можливо саме завдяки таким порядкам які сприяли палацовим інтригам, проти літнього правителя було здійснено вдалий заколот - спершу оголосили, що старий цар звар'ював, а потім убили його. Кар-Тікульті-Нінурту закинули, а столиця повернулася до Ашшуру. Організаторами заколоту за одними джерелами була придворні, за іншими стара ашшурська знать невдоволена втратою свого впливу на царя, на чолі ж його став син царя.

Після смерті Тукульті-Нінурти розпочався майже столітній період занепаду держави.

Примітки[ред.ред. код]

  1. В різних джерелах трапляються також цифри 1244-1208, 1244-1207,1245-1208 роках до нашої ери.
  2. Так ассирійці називали район біля озера Ван.
  3. Цифра округлена, в документі сказано 8 сар, сара — 3600
  4. Каситська назва Вавилонії яку перейняли ассирійці.
  5. Бахрейн
  6. Індія
  7. Середземне, Чорне та Каспійське моря, що в уявленнях жителів стародавнього Межиріччя були одним басейном
  8. Перська затока та Індійський океан взагалі.
  9. Шубарійцяими ассирійціі називали не субарійців, а хуритів які їх ассиміліювали.
  10. тобто, східних гірських племен.

Джерела[ред.ред. код]

  • Садаев Д.Ч. История древней Ассирии, Москва, Наука, 1979