Тукульті-апал-Ешарра I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Тіглатпаласар І або ж Тукульті-апал-Ешарра I (аккадською — «Захисти спадкоємця, Ешарра») — цар Ассирії, син Ашшур-реш-іші, правив 39 років в 1114–1076[1] роках до нашої ери. Останній могутній цар так званого середньоассирійського періоду.

Отримав владу у дуже вигідній для країни зовнішньополітичній ситуації — Вавилонія була зайнята нашестям південноарамейських племен халдеїв, Хатті вже загинула, Єгипет перебував у занепаді, тож Ассирія залишилася єдиною великою державою усього регіону. Щоправда цивілізованим країнам загрожували нові племена варварської околиці — мушки, західногрузинські племена, апешлайці (можливо абхази), армамеї, халдеї та інші. Однак Тукульті-апал-Ешарра не лише відбивав варварські навали, але й швидко перейшов у наступ.

Перший похід[ред.ред. код]

На початку свого правління[2] Тукульті-апал-Ешарра розбив п'ятьох царів[3] мушків які на чолі двадцятитисячного війська перетнули Тигр і вдерлися в область, що звалася Кадмухе. Шість тисяч мушків здалися в полон і були «зараховані до людей Ассирії» тобто розселені на ассирійській території. Потім Тукульті-апал-Ешарра завоював кілька невеликх гірських хуритських держав біля витоків Тигру. Спершу виступив супроти самої Кадмухе яке вчасно не сплатила данину і завоював її. Жителі Кадмухе втекли у місто Шереш на протилежному боці Тигру де й закріпилися. Ассирійське військо переправилося через річку і захопили та сплюндрували це місто розгромивши військо кадмухійців та їх союзників пабхійців. У полон потрапив цар Кадмухе Кілі-Тешуб, його син, онуки, дружини та рідня. Після цього ассирійці продовжили наступ вдершися в країну царя Шаді-Тешуба, сина Хаттухи і без опору підійшли до столиці — укріпленог оміста на горі, що звалося Урахішашу. Шаді-Тешуб вирішив за краще не опиратися і добровільно підкорився Тукульті-апал-Ешаррі заплативши данину[4] та віддавши синів і родину в заручники. На завершення цього походу ассирійський цар підкорив країну Ішдіш.

Другий похід[ред.ред. код]

На другий рік правління Тукульті-апал-Ешарра пішов ще далі на північний схід в області Алзі й Пурулумзі які хоч і звуться в аналіх «субарійськими» (хуритськими) але насправді вже в значній мірі були заселені східними мушками. В цьому поході ассирійці зіткнулися з апешлайцями та урумійцями[5]. У своїх надписах цар називає їх «непокірними людьми країни Хатті». Їх військо налічувало чотири тисячі піших воїнів і 120 колісниць, але вони злякавшися ассирійців підкорилися царю і були «зараховані до людей Ассирії». Поки Тукульті-апал-Ешарра був у поході проти ньог оповстало Кадмухе, тож йому довелося припинити наступ і повернутися аби придушити виступ.

Третій похід[ред.ред. код]

На третій рік правління Тукульті-апал-Ешарра пішов у третій похід усе в тому ж напрямку. В битві на горі Азу він розбив військо країни Харіа та союзних їй пабхійців, захопив та сплюндрував 25 головних поселень країни Харіа, а сусідня країна Адауш здалася без бою. Поті в битві на горі Арума ассирійці розгромили війська країн Сірауш та Аммауш[6], а самі ці країни підкорив. Після них були підкорені та обкладені даниною Ісуа[7] і Даріа.

Того ж року ассирійські війська просунулися у верхів'я Великого Забу і підкорили країни Муратташ і Сарадауш. Потім Тукульті-апал-Ешарра пішов війною на хабхійську країну Суґі. В битві на горі Хіріху ассирійці розгромили шеститисячне війско, що складолся з вояків Суґі та загони її союзників — країн Хіме, Лухи, Арірґі, Аламуни (Еламуні), Тумні та пабхійських племен. Країну Суґі було завойовано та розграбовано. Серед здобичі Тукульті-апал-Ешарра увіз до Ассирії 25 ідолів місцевих богів.

Четвертий похід[ред.ред. код]

На четвертий рік свого правління Тукульті-апал-Ешарра здійснив похід з метою захопити важливий торгівельний шлях вздовж Верхнього Євфрату і Чороху поблизу з яким були розташовані найважливі в регіоні того часу копальні міді, срібла та свинцю. Тукульті-апал-Ешарра I розгромив війська 23 дрібних царів чиї володіння переважно не вдається локалізувати. Найпівнічнішою з них була Даяені[8] поруч з сучасним Ерзурумом у верхів'ях Кара-Су, а найближчою до Ассирії була карїна Тумме[9]. Серед трофеїв битви асирійці захопили 120 колісниць. Потім Тукульті-апал-Ешарра перемагає «60 царів країн Наїрі» і переслідуючи їх союзників просувається далеко на північ в землі куди ассирійці не ходили походами ні до нього ні після. Можливо в цьому поході Тукульті-апал-Ешарра вийшов аж до Чорного моря ймовірно в районі Батумі, принаймні його надписи збереглися на скелі на північ від озера Ван. «Царі» країн Наїрі, що портапили в полон були змушені присягнути Тукульті-апал-Ешаррі на вірність після чого їх відпустили, але їх синів ассирійський цар забрав заручниками до Ассирії. Лише Сені, цар Даяені, який «не схилився перед Ашшуром» полоненого відвезли в Ассирію, але пізніше також відпустили. Повертаючися з походу Тукульті-апал-Ешарра зібрав данину свинцевою рудою з міста Меліда і узяв звідти заручників.

П'ятий похід[ред.ред. код]

П'ятий похід Тукульті-апал-Ешарра здійснив на захід в традиційному для ассирійських царів напрямку до Середземного моря.. На п'ятий рік правління царя ассирійське військо переправилося через Євфрат біля Каркемишу і вдерлося до Сирії де підкорило області Нухашше, Ніі, Катну. Після чого ассирійці пройшли через Ліван де цар наказав рубати кедри для перебудови ашшурського храму Ану та Адада[10]. Потім Тукульті-апал-Ешарра вдерся до Фінікії де захопив чи змусив підкоритися Бібл, Сідон, Арвад. В одному з надписів цар повідомляє, що плавав на фінікійському кораблі по Середземному морю і полював на дельфінів. Цей похід справив дуже сильне враження на сусідів — навіть Єгипет після нього прислав Тукульті-апал-Ешаррі багаті подарунки серед яких крокодила і бегемота. По дорозі назад ассирійці розбили царя «Великої Хатті» Іні-Тешуба. Незважаючи на титул це був правитель невеликого князівства з центром певне у Каркемиші, який однак вважав себе спадкоємцем могутніх хетських владик. Тукульті-апал-Ешарра наклав на Іні-Тешуба данину кедровою деревиною. В кінці походу ассирійці піднялися долиною верхнього Євфрату до Сухму[11] і підкорив[12] цю землю.

=)=) Шостий похід =)=) На шостий рік правління Тукульті-апал-Ешарра повів своє військо в долину Великого Забу (Еламунії). Ассірійці підкорили країну Муцру[13]. На допомогу Муцрц прийшли жителі міста Кумме, але Тукульті-апал-Ешарра розбив їх і загнав до міста Арінні біля підніжжя гори Аіса яке врешті здалося. Потім ассирійці розбили двадцятитисячне військо куманійців у битві на горі Тала, з них дві тисячі потрпило в полона, а інші розбіглися. Ассирійці переслідували їх до кордонів Муцру біля гори Харуса. Потім Тукульті-апал-Ешарра захопив і спалив оточене трьома мурами з випаленої цегли місто Ханусу. Потім ассірійці обложили столицю Муцру Кіпшуну[14]. Куманійський цар злякався і підкорився завойовнику. Тукульті-апал-Ешарра наказав знести стіни міста, обкал куманіців більшою за попередню даниною, а триста куманійських вояків з родинами переселив у Ассирію.

Таблички з описом перших п'яти років правління Тукульті-апал-Ешарри було вкладено під кути відбудованого наново храма Ану і Адада тож ми маємо докладні відомості про початок правління цього царя. За його надписом біля витоків Тигру він встиг підкорити 42 країни від моря Мурру до моря Наїрі. Пізніше Тукульті-апал-Ешарра ходив походами і на північ від озера Ван, де залишив надпис неподілк сучасного Малазгерда де заявляє, що підкорив країни Ніїрі від Харбі і до Чорного моря. Але насправді, про завоювання не йшлося — наприкалад ассирійці навіть не пробували закріпитися на землях на захід від Євфрату.

Царю доводилося вже самому відбивати напади ворога — нашестя кочівників-арамеїв. Тукульті-апал-Ешарра здійснив не менше 28 походів[15] на проти арамеїв напади яких в ті часи загрожували усім державам Передньої Азії. Бої велися від Рапікума до Каркемиша, Тукульті-апал-Ешарра неодноразово бив арамеїв у степу і переходив на західний берег Євфрату і на час свого царювання захистив від них державу. Однак незважаючи на усі ці перемоги окремі роди і племена арамеїв проникали у верхнє Межиріччя і поступово займали його пасовища та перерізаючи дороги між Ніневією, Кальху, Ашшуром та іншими великми містами. Після смерті Тукульті-апал-Ешарри арамеї продовжили набіги на Ассирію, що стало причиною її швидкого занепаду.

В кінці першого десятиліття ХІ століття до нашої ери Тукульті-апал-Ешарра воював з вавилонським царем Мардук-надін-аххе і здійснив два походи. Метою першого походу було утвердження за Ассирією спірних земель за Тигром між Малим Забом та Діялою. Під час другого Тукульті-апал-Ешарра захопив Дур-Курігальзу, Сіппар і Вавилон де спалив царський палац. Однак втримати завойоване не зміг і вже в 1089 році до нашої ери вавилоняни вигнали ассирійців зі своєї країни. На десятому році правління Мардук-надін-аххе[16] вавилоняни навіть самі пішли на північ перемістивши кордон аж до Екаллатума, міста на кордоні власне корінної Ассирії. В цьому місті вавилоняни захопили ідоли богів, серед яких був і бовван Адада. повернути статуї зміг лише через чотириста років Сінаххеріб.

Примітки[ред.ред. код]

  1. В інших джерелах з 1115 до 1077 чи 1076 року, хоч варіант 1115–1076 малодостовірний, оскільки суперечить «Списку ассирійських царів» за який Тукульті-апал-Ешарра I правив 39 років
  2. На перший рік правління
  3. Мова йде певно про племінних вождів.
  4. Мідний посуд, 120 рабів, худоба.
  5. Перші можливо абхази, а щодо походження других ніяких теорій нема.
  6. Коли згадуються «країни» мова йде ймовірно про невеликі князівства чи окремі племена
  7. Ассирійська Ішуа, хетська Ішува (Ісува), урартська Цупані — країна на лівому березі Євфрату в районі злиття з ним річки Арацані.
  8. Урартська Діау(е)хі, вона ж грецька країна таохів.
  9. Можливо це хетська Туманна
  10. На той час він був зруйнований вже 60 років.
  11. Розташовувалося на лівому берез Євфрату навпроти сучасного Ерзінджану.
  12. По ассирійськи звісно, тобто сплюндрував, спалив, вирізав усіх хто не заплатив величезну данину, після чого пішов…
  13. Можливо це пізніший Муцацир
  14. Зараз це село Гефше
  15. Іноді двічі на рік
  16. біля 1083 року до нашоїх ери.