Тукульті-апал-Ешарра I

Тукульті-апал-Ешарра I
Народився	12 століття до н. е.
Помер	1076 до н. е.
Країна	Ассирія
Діяльність	король, суверен
Посада	Цар Ассирії
Батько	Ашур-реш-іші I
Діти	Ашшур-бел-кала, Шамші-Адад IV і Ашаред-апал-Екур
Медіафайли у Вікісховищі

Тіглатпаласар І або ж Тукульті-апал-Ешарра I (аккад. «Захисти спадкоємця, Ешарра») — цар Ассирії, син Ашшур-реш-іші, правив 39 років в 1114–1076 до н. е.. Останній могутній цар так званого середньоассирійського періоду.

Отримав владу у дуже вигідній для країни зовнішньополітичній ситуації — Вавилонія була зайнята нашестям південноарамейських племен халдеїв, Хатті вже загинула, Єгипет перебував у занепаді, тож Ассирія залишилася єдиною великою державою усього регіону. Щоправда, цивілізованим країнам загрожували нові племена варварської околиці — мушки, західногрузинські племена, апешлайці (можливо, абхази), арамеї, халдеї та інші. Однак Тукульті-апал-Ешарра не лише відбивав варварські навали, але й швидко перейшов у наступ.

Перший похід

На початку свого правління Тукульті-апал-Ешарра розбив п'ятьох царів мушків які на чолі двадцятитисячного війська перетнули Тигр і вдерлися в область, що звалася Кадмухе. Шість тисяч мушків здалися в полон і були «зараховані до людей Ассирії» тобто розселені на ассирійській території. Потім Тукульті-апал-Ешарра завоював кілька невеликих гірських хуритських держав біля витоків Тигру. Спершу виступив супроти самої Кадмухе яке вчасно не сплатила данину і завоював її. Жителі Кадмухе втекли у місто Шереш на протилежному боці Тигру де й закріпилися. Ассирійське військо переправилося через річку і захопили та сплюндрували це місто розгромивши військо кадмухійців та їх союзників пабхійців. У полон потрапив цар Кадмухе Кілі-Тешуб, його син, онуки, дружини та рідня. Після цього ассирійці продовжили наступ вторгнувшися в країну царя Шаді-Тешуба, сина Хаттухи і без опору підійшли до столиці — укріпленого міста на горі, що звалося Урахішашу. Шаді-Тешуб вирішив не опиратися і добровільно підкорився Тукульті-апал-Ешаррі заплативши данину та віддавши синів і родину в заручники. На завершення цього походу ассирійський цар підкорив країну Ішдіш.

Другий похід

На другий рік правління Тукульті-апал-Ешарра пішов ще далі на північний схід в області Алзі й Пурулумзі які хоч і звуться в аналіх «субарійськими» (хуритськими) але насправді вже в значній мірі були заселені східними мушками. В цьому поході ассирійці зіткнулися з апешлайцями та урумійцями. У своїх надписах цар називає їх «непокірними людьми країни Хатті». Їх військо налічувало чотири тисячі піших воїнів і 120 колісниць, але вони злякавшися ассирійців підкорилися царю і були «зараховані до людей Ассирії». Поки Тукульті-апал-Ешарра був у поході проти нього повстало Кадмухе, тож йому довелося припинити наступ і повернутися аби придушити виступ.

Третій похід

На третій рік правління Тукульті-апал-Ешарра пішов у третій похід усе в тому ж напрямку. В битві на горі Азу він розбив військо країни Харіа та союзних їй пабхійців, захопив та сплюндрував 25 головних поселень країни Харіа, а сусідня країна Адауш здалася без бою. Потім в битві на горі Арума ассирійці розгромили війська країн Сірауш та Аммауш, а самі ці країни підкорили. Після них були підкорені та обкладені даниною Ісуа і Даріа.

Того ж року ассирійські війська просунулися у верхів'я Великого Забу і підкорили країни Муратташ і Сарадауш. Потім Тукульті-апал-Ешарра пішов війною на хабхійську країну Суґі. В битві на горі Хіріху ассирійці розгромили шеститисячне військо, що складалося з вояків Суґі та загони її союзників — країн Хіме, Лухи, Арірґі, Аламуни (Еламуні), Тумні та пабхійських племен. Країну Суґі було завойовано та розграбовано. Серед здобичі Тукульті-апал-Ешарра увіз до Ассирії 25 ідолів місцевих богів.

Четвертий похід

На четвертий рік свого правління Тукульті-апал-Ешарра здійснив похід з метою захопити важливий торговельний шлях вздовж Верхнього Євфрату і Чороху поблизу з яким були розташовані найважливіші в регіоні того часу копальні міді, срібла та свинцю. Тукульті-апал-Ешарра I розгромив війська 23 дрібних царів чиї володіння переважно не вдається локалізувати. Найпівнічнішою з них була Даяені поруч з сучасним Ерзурумом у верхів'ях Кара-Су, а найближчою до Ассирії була країна Тумме. Серед трофеїв битви ассирійці захопили 120 колісниць. Потім Тукульті-апал-Ешарра перемагає «60 царів країн Наїрі» і переслідуючи їх союзників просувається далеко на північ в землі куди ассирійці не ходили походами ні до нього, ні після. Можливо в цьому поході Тукульті-апал-Ешарра вийшов аж до Чорного моря ймовірно в районі Батумі, принаймні його надписи збереглися на скелі на північ від озера Ван. «Царі» країн Наїрі, що потрапили в полон були змушені присягнути Тукульті-апал-Ешаррі на вірність після чого їх відпустили, але їх синів ассирійський цар забрав заручниками до Ассирії. Лише Сені, цар Даяені, який «не схилився перед Ашшуром» полоненого відвезли в Ассирію, але пізніше також відпустили. Повертаючися з походу Тукульті-апал-Ешарра зібрав данину свинцевою рудою з міста Меліда і узяв звідти заручників.

П'ятий похід

П'ятий похід Тукульті-апал-Ешарра здійснив на захід в традиційному для ассирійських царів напрямку до Середземного моря. На п'ятий рік правління царя ассирійське військо переправилося через Євфрат біля Каркемишу і вдерлося до Сирії, де підкорило області Нухашше, Ніі, Катну. Після чого ассирійці пройшли через Ліван, де цар наказав рубати кедри для перебудови ашшурського храму Ану та Адада. Потім Тукульті-апал-Ешарра вдерся до Фінікії де захопив, чи змусив підкоритися Бібл, Сідон, Арвад. В одному з надписів цар повідомляє, що плавав на фінікійському кораблі по Середземному морю і полював на дельфінів. Цей похід справив дуже сильне враження на сусідів — навіть Єгипет після нього прислав Тукульті-апал-Ешаррі багаті подарунки серед яких крокодила і бегемота. По дорозі назад ассирійці розбили царя «Великої Хатті» Іні-Тешуба. Незважаючи на титул, це був правитель невеликого князівства з центром, ймовірно у Каркемиші, який однак вважав себе спадкоємцем могутніх хетських владик. Тукульті-апал-Ешарра наклав на Іні-Тешуба данину кедровою деревиною. В кінці походу ассирійці піднялися долиною верхнього Євфрату до Сухму і підкоривши ці землі.

Шостий похід

На шостий рік правління Тукульті-апал-Ешарра повів своє військо в долину Великого Забу (Еламунії). Ассирійці підкорили країну Муцру. На допомогу Муцру прийшли жителі міста Кумме, але Тукульті-апал-Ешарра розбив їх і загнав до міста Арінні біля підніжжя гори Аіса яке невдовзі здалося. Потім ассирійці розбили двадцятитисячне військо куманійців у битві на горі Тала, з них дві тисячі потрапило у полон, а інші розбіглися. Ассирійці переслідували їх до кордонів Муцру біля гори Харуса. Потім Тукульті-апал-Ешарра захопив і спалив оточене трьома мурами з випаленої цегли місто Ханусу. Потім ассирійці обложили столицю Муцру Кіпшуну. Куманійський цар злякався і підкорився завойовнику. Тукульті-апал-Ешарра наказав знести стіни міста, обклав куманійців більшою за попередню даниною, а триста куманійських вояків з родинами переселив у Ассирію.

Таблички з описом перших п'яти років правління Тукульті-апал-Ешарри було вкладено під кути відбудованого наново храму Ану і Адада тож ми маємо докладні відомості про початок правління цього царя. За його надписом біля витоків Тигру він встиг підкорити 42 країни від моря Мурру до моря Наїрі. Пізніше Тукульті-апал-Ешарра ходив походами і на північ від озера Ван, де залишив надпис неподалік сучасного Малазгерда де заявляє, що підкорив країни Ніїрі від Харбі і до Чорного моря. Але насправді, про завоювання не йшлося — наприклад ассирійці навіть не пробували закріпитися на землях на захід від Євфрату.

Царю доводилося вже самому відбивати напади ворога — нашестя кочівників-арамеїв. Тукульті-апал-Ешарра здійснив не меньше 28 походів проти арамеїв, напади яких в ті часи загрожували усім державам Передньої Азії. Бої велися від Рапікума до Каркемиша, Тукульті-апал-Ешарра неодноразово бив арамеїв у степу і переходив на західний берег Євфрату і на час свого царювання захистив від них державу. Однак незважаючи на усі ці перемоги окремі роди і племена арамеїв проникали у верхнє Межиріччя і поступово займали його пасовища та перерізаючи дороги між Ніневією, Кальху, Ашшуром та іншими великими містами. Після смерті Тукульті-апал-Ешарри арамеї продовжили набіги на Ассирію, що стало причиною її швидкого занепаду.

Наприкінці першого десятиліття ХІ століття до нашої ери Тукульті-апал-Ешарра воював з вавилонським царем Мардук-надін-аххе і здійснив два походи. Метою першого походу було утвердження за Ассирією спірних земель за Тигром між Малим Забом та Діялою. Під час другого, Тукульті-апал-Ешарра захопив Дур-Курігальзу, Сіппар і Вавилон де спалив царський палац. Однак втримати завойоване не зміг і вже в 1089 році до нашої ери вавилоняни вигнали ассирійців зі своєї країни. На десятому році правління Мардук-надін-аххе вавилоняни навіть самі пішли на північ перемістивши кордон аж до Екаллатума, міста на кордоні власне корінної Ассирії. В цьому місті вавилоняни захопили ідоли богів, серед яких був і бовван Адада. Повернути статуї зміг лише через чотириста років Сінаххеріб.