Адад-нірарі III
| Адад-нірарі III Adad-nirari III | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 810 — 783 роках до н. е. | ||
| Попередник: | Шамші-Адад V | |
| Наступник: | Салманасар IV | |
| Народження: | 9 століття до н. е. | |
| Смерть: | 783 до н. е. | |
| Країна: | Ассирія | |
| Батько: | Шамші-Адад V | |
| Мати: | Шаммурамат | |
| Діти: |
Салманасар IV Ашшур-дан III Ашшур-нірарі V Тіглатпаласар III | |
Адад-нірарі III (аккадською «Адад прийди на допомогу») — ассирійський цар, син Шамші-Адада V і Шаммурамат[1], правив 28 років з 810 по 783[2] роки до нашої ери.
Правління[ред. | ред. код]
В перші п'ять років через юний вік нового царя реальну владу мала його мати. В цей час Ассирія вже не була настільки могутньою державою як за часів Салманасара ІІІ і втратила багато зі своїх колишніх завоювань. Тож коли цар змужнів то розпочав нові війни аби знову захопити їх. Адад-нірарі організував кілька походів на схід та північний схід проти мідян та маніїв навколо Урмії і підкорив ці племена дійшовши аж до Каспійського моря. На зворотному шляху ассирійці завоювали племена верхів'їв Малого Забу, Діяли та Керхе.
За Шамші-Адада V від Ассирії відпала Сирія. У 805 році Адад-нерарі III на чолі великого війська вдерся туди, сплюндрував землі, йому вдалося захопити добре укріплений Дамаск, він змусив місцевих правителів заплатити йому величезну данину, але закріпитися в країні не зміг.
Під впливом матері-вавилонянки, до свого південного сусіда Адад-нерарі ставився дружньо і навіть уклав з Вавилонією союзний договір за яким став «покровителем» цієї країни. Цар відправив багаті дари до вавилонських храмів і запровадив у Ассирії культи деяких вавилонських богів, а молодь відправляв до Вавилону навчатися. Завдяки усьому цьому вавилонська культура за правління Адад-нерарі ІІІ справила значний вплив на Ассирію.
Північні війни з Урату були невдалими, більше того цар Мену сам вторгся в Ассирію і захопив землі в долині верхнього Євфрату.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ця цариця стала прообразом Семіраміди.
- ↑ В різних джерелах трапляються також датування 811—782 (Константин Рыжов. Все монархи мира. Древний Восток. Москва, 2001 г.) чи 811—781 (Тиханович Ю. Н., Козленко А. В. 350 великих. Краткое жизнеописание правителей и полководцев древности. Древний Восток; Древняя Греция; Древний Рим. Минск, 2005). Якщо різницю між 811 та 810 роками можна списати на розбіжності в перераховуванні років ассирійського календаря на наш, то дати кінця правління в цих джерелах завідомо невірні, оскільки «Список ассирійських царів» (дивіться Правителі Ассирії) вказує тривалість правління в 28 років, а не в 30 чи 31.
|
| Новоассирійський період | ||
| Попередник: |
Цар Ассирії бл. 810 — 783 до н. е. |
Наступник: |