Субарійці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стародавнє Межиріччя
Стародавнє Межиріччя в 2300 до н. е.
Нижнє Межиріччя

Субарійці або ж субареї — найдавніше, автохтонне населення Межиріччя. Шумерська традиція зберегла натяки на те, що субарійці були їх попередниками, а потім сусідами.

Історія[ред. | ред. код]

Передня Азія є одним з найдавнішим регіонів землеробства, тож в VIII-VII тисячоліттях до нашої ери Верхнє Межиріччя була заселена різноманітними племенами які вже знали обробіток землі та скотарство і прийшли сюди з сусідніх гірських регіонів — Загроса, носії хассунської та пізнішої самаррської культур поширених переважно в басейні Тигру, і з Вірменського нагір'я, носії халафської культури поширеної переважно по Євфрату. В VI тисячолітті до нашої ери самарська культура поширилася на незаселене до того Нижнє Межиріччя, аж до Перської затоки. Ці негостинні болотисті райони були вперше освоєні людиною і тут перше були засновані постійні поселення. Більше того саме тут з'явилися найдавніші з відомих сучасній науці оточені стінами поселення — протоміста.

Самоназвою цих жителів приморських низин було ймовірно су, але називають їх пізнішої похідною від су назвою — субарійці чи сабарії або ж субареї[1]. В Нижньому Межиріччі субареї створили особливу, так звану убейдську культуру, яка разом з ними розповсюдилася від центральних районів Загросу через Межиріччя та Сиріяю аж до Середземного моря, а також на північно-східну Аравію та Бахрейн. Усі ці землі утворили відносно однорідну етнокультурну спільноту відому під шумерською назвою Субіробшир су. Саме субарійці заснували міста які потім стали шумерськими. Нешумерська та несемітська мова відома за окремими словами та іменами в шумерських текстах ІІІ тисячоліття до нашої ери, відома як тигрідська чи бананова[2], певно є субарейською. Субарейське походження мають імена деяких шумерських богів та назви багатьох шумерських міст.

На початку IV тисячоліття до нашої ери до Нижнього Межиріччя прийшли шумери і культура Убейд змінюється культурою Урук. Шумери змішалися з субарійцями, підселилися в їх міста і поступово асимілювали засвоївши багато з їх культури та мови. Міські поселення та храми епохи Урук є продовженням будівель епохи Убейд, тобто поселення шумерів у регіоні мало мирний характер.

Зміна етнічного складу Нижньої Месопотамії та утворення з прибульців та асимільованих субарійців єдиного народу шумерів призвела до того, що суцільний Субір розпався на дві окремі частини. Однією з них був регіон Субарту на півночі Межиріччя та в прилеглих загроських горах, а другим невелика країна Субар поруч з Еламом. І Субарту і Субар щезли на межі ІІІ-ІІ тисячоліть до нашої ери. Субарту заселили асимілювавши субаріййців хурити, що прийшли з північного сходу. З того часу в месопотамських джерелах вони стали зватися субареями чи шубареями[3]. Країну ж Субар асимілювали сусідні з нею еламіти.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Як бачимо ніякого зв'язку з аріями чи арійцями тут нема.
  2. Мова отримала таку назву через схожість її слів з англійським словом банана (банан) — для неї характерні досить короткі слова з повторенням складів
  3. Хурити це самоназва цього народу.

Джерела[ред. | ред. код]