Субарійці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стародавнє Межиріччя
Стародавнє Межиріччя в 2300 до н. е.
Нижнє Межиріччя

Субарійці або ж субареї — найдавніше, автохтонне населення Межиріччя. Шумерська традиція зберегла натяки на те, що субарійці були їх попередниками, а потім сусідами.

Історія[ред. | ред. код]

Передня Азія є одним з найдавнішим регіонів землеробства, тож в VIII-VII тисячоліттях до нашої ери Верхнє Межиріччя була заселена різноманітними племенами які вже знали обробіток землі та скотарство і прийшли сюди з сусідніх гірських регіонів — Загроса, носії хассунської та пізнішої самаррської культур поширених переважно в басейні Тигру, і з Вірменського нагір'я, носії халафської культури поширеної переважно по Євфрату. В VI тисячолітті до нашої ери самарська культура поширилася на незаселене до того Нижнє Межиріччя, аж до Перської затоки. Ці негостинні болотисті райони були вперше освоєні людиною і тут перше були засновані постійні поселення. Більше того саме тут з'явилися найдавніші з відомих сучасній науці оточені стінами поселення — протоміста.

Самоназвою цих жителів приморських низин було ймовірно су, але називають їх пізнішої похідною від су назвою — субарійці чи сабарії або ж субареї[1]. В Нижньому Межиріччі субареї створили особливу, так звану убейдську культуру, яка разом з ними розповсюдилася від центральних районів Загросу через Межиріччя та Сиріяю аж до Середземного моря, а також на північно-східну Аравію та Бахрейн. Усі ці землі утворили відносно однорідну етнокультурну спільноту відому під шумерською назвою Субір — обшир су. Саме субарійці заснували міста які потім стали шумерськими. Нешумерська та несемітська мова відома за окремими словами та іменами в шумерських текстах ІІІ тисячоліття до нашої ери, відома як тигрідська чи бананова[2], певно є субарейською. Субарейське походження мають імена деяких шумерських богів та назви багатьох шумерських міст.

На початку IV тисячоліття до нашої ери до Нижнього Межиріччя прийшли шумери і культура Убейд змінюється культурою Урук. Шумери змішалися з субарійцями, підселилися в їх міста і поступово асимілювали засвоївши багато з їх культури та мови. Міські поселення та храми епохи Урук є продовженням будівель епохи Убейд, тобто поселення шумерів у регіоні мало мирний характер.

Зміна етнічного складу Нижньої Месопотамії та утворення з прибульців та асимільованих субарійців єдиного народу шумерів призвела до того, що суцільний Субір розпався на дві окремі частини. Однією з них був регіон Субарту на півночі Межиріччя та в прилеглих загроських горах, а другим невелика країна Субар поруч з Еламом. І Субарту і Субар щезли на межі ІІІ-ІІ тисячоліть до нашої ери. Субарту заселили асимілювавши субаріййців хурити, що прийшли з північного сходу. З того часу в месопотамських джерелах вони стали зватися субареями чи шубареями[3]. Країну ж Субар асимілювали сусідні з нею еламіти.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Як бачимо ніякого зв'язку з аріями чи арійцями тут нема.
  2. Мова отримала таку назву через схожість її слів з англійським словом банана (банан) — для неї характерні досить короткі слова з повторенням складів
  3. Хурити це самоназва цього народу.

Джерела[ред. | ред. код]