Туманність Пісковий годинник
Туманність Пісковий годинник | |
Зображення туманності Пісочний годинник, зроблене телескопом Габбл у 1996 році | |
Названо на честь | пісочний годинник |
---|---|
Каталожний код | PN MyCn 18[1], PK 307-4.1[1], ESO 97-1[1], RCW 77[1], GSC2 S213122280[2], IRAS 13359-6707[2], PK 307-04 1[2], 2MASS J13393507-6722518[2], GSC 09003-00289[2], UCAC3 46-174497[2], UCAC4 114-076202[2], DENIS J133935.0-672251[2], UCAC2 2440090[2], SCM 72[2] і Gaia DR2 5851342841411810304[2] |
Першовідкривач або винахідник | Енні Джамп Кеннон |
Сузір'я | Муха |
Відстань від Землі | 8000 світловий рік і 3165 парсек[3] |
Паралакс | 0,9681 ± 0,358 кутова мілісекунда[4] |
Власний рух за схиленням | −0,718 ± 0,477 кутова мілісекунда на рік[4] |
Власний рух за прямим піднесенням | −5,675 ± 0,474 кутова мілісекунда на рік[4] |
Радіальна швидкість | −67,8 км/с[2] |
Видима зоряна величина | 12,54 ± 0,01[5] |
Епоха | J2000.0[4] |
Пряме піднесення | 3,576110994294 радіан[4] |
Схилення | −1 радіан[4] |
Туманність Пісковий годинник у Вікісховищі |
Туманність «Пісковий годинник» або «Гравірований пісковий годинник» (також за каталогом Мессьє знана як MyCn 18) — це молода планетарна туманність, розташована в південному сузір'ї Муха, приблизно за 8000 світлових років від Землі.
Менш відома, однойменна туманність, «Пісковий годинник» (NGC 6530) знаходиться в межах туманності Лагуна.
Відкриття[ред. | ред. код]
Його відкрили Енні Джамп Кеннон і Маргарет В. Мейол під час роботи над розширеним каталогом Генрі Дрейпера (каталог створювався між 1918 і 1924 роками). У той час туманність була класифікована просто як мала слабка планетарна туманність.
Значно вдосконалені телескопи та методи отримання зображень дозволили Романо Кораді та Х'юго Шварцу у 1993 році виявити форму пісочного годинника туманності на зображеннях, зроблених у 1991—1992 роках у Європейській південній обсерваторії[6]. За іншими даними, це відкриття зробили Рагвендра Сахаї та Джон Траугер у Лабораторії реактивного руху 18 січня 1996 року[7] .
Саме ця форма піскового годинника дала назву планетарній туманності, її номенклатурна назва MyCn походить від роботи її першовідкривачів Кеннон та Мейол у 1940 році[8] .
Особливості[ред. | ред. код]
У 1996 році телескоп «Габбл» сфотографував туманність Пісковий годинник своєю ширококутною планетарною камерою 2[en]. Це чітко виражена біполярна планетарна туманність .
Було припущено, що форма піскового годинника MyCn 18 виникла в результаті розширення швидкого зоряного вітру всередині хмари, щільнішої на екваторі, ніж на полюсах, яка повільно розширюється. Високоенергетичні зоряні вітри походять від зоряного об'єкта (зірки, що вмирає) в центрі туманності, його масивне ядро з важких елементів випромінює надзвичайно сильне магнітне поле. Складні магнітні поля викликають сплощені центральні кільця та появу світла, яке обумовлене викиданням з зірки, різних «оболонок» елементів, в цьому випадку гелію, азоту, кисню та вуглецю[9].
Туманність «Пісковий годинник» у масовій культурі[ред. | ред. код]
- Туманність Пісковий годинник зображена на першій сторінці видання National Geographic за 1997 рік. Унікальний вигляд туманності спонукав редакцію журналу прокоментувати: «Завдяки телескопу Габбл астрономи зазирнули в космос на глибину в 8000 світлових років, і виявилося, що туманність Равлик (відома як „око бога“) дивився на нас».
- Туманність Пісковий годинник також була на обкладинці шостого студійного альбому «Binaural», американського рок-гурту Pearl Jam.
- Туманність Пісковий годинник з'являється у популярній відеогрі «Final Doom».
- Туманність зображена на плакаті лабораторії Європейської організації ядерних досліджень (CERN) у фільмі «Ангели і демони» .
- Туманність часто з'являється і була використана в мультсеріалі «Капітан Герлок: Нескінченна Одіссея»[en].
- Туманність з'являється у відеогрі «Mass Effect 2» серед інших туманностей.
- «The Hourglass Effect» (hourglass — означає пісковий годинник) — альбом, що випустив 2008 року британський гурт Shadowkeep[en].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г SIMBAD Astronomical Database
- ↑ а б в г д е ж и к л м н SIMBAD Astronomical Database
- ↑ Villaver E., Shaw R. A. The Magellanic Cloud Calibration of the Galactic Planetary Nebula Distance Scale // Astrophys. J. / E. Vishniac — IOP Publishing, 2008. — Vol. 689, Iss. 1. — P. 194–202. — ISSN 0004-637X; 1538-4357 — doi:10.1086/592395 — arXiv:0807.1129
- ↑ а б в г д е Gaia Data Release 2 / Data Processing and Analysis Consortium, European Space Agency — 2018.
- ↑ Henden A. VizieR Online Data Catalog: UCAC4 Catalogue (Zacharias+, 2012) — 2012. — Vol. 1322.
- ↑ Corradi, Romano L. M.; Schwarz, Hugo E. (1993). Coradi & Schwarz (1993). Astronomy and Astrophysics. 268: 714. Bibcode:1993A&A...268..714C.
- ↑ Hubble Finds an Hourglass Nebula around a Dying Star. NASA Jet Propulsion Laboratory (JPL) (амер.). Архів оригіналу за 11 квітня 2023. Процитовано 6 вересня 2023.
- ↑ Wo befindet sich der Sanduhr-Nebel um den Stern MyCn18? In welchem Sternenkatalog kann ich ihn finden?. www.astronews.com. Процитовано 6 вересня 2023.
- ↑ The Hourglass Nebula (MyCn-18). www.esa.int (англ.). Процитовано 6 вересня 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
- MyCn 18: The Engraved Hourglass Planetary Nebula. Астрономічне зображення дня (англ.). NASA. 29/09/2019. Процитовано 4 вересня 2023. (traduction/adaptation française).
- Де знаходиться туманність Пісочний годинник навколо зірки MyCn18? В якому зірковому каталозі її можна знайти? (англ.). Astronews. Архів оригіналу за 8 квітня 2023. Процитовано 15 вересня 2023.
- ESA: Space Science: The Hourglass Nebula (MYCN-18)
- The Encyclopedia of Astrobiology, Astronomie and Spaceflight
- The Astrophysical Journal
- astronews.com: Bild des Tages 5. Februar 2009