Тьєрі Ельзаський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Тьєррі Ельзаський)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тьєрі Ельзаський
Thierry.jpg
Народився 1100[1]
невідомо
Помер 17 січня 1168
Гравлін
Поховання Q2680838?
Діяльність політик
Титул граф[d]
Рід Лотаринзький дім
Батько Theodoric II, Duke of Lorraine[d]
Мати Gertrude of Flanders[d][2]
Брати, сестри  • Simon I, Duke of Lorraine[d][2], Henri of Lorraine[d][2], Gertrud of Lorraine[d][2] і Adelaide of Leuven[d][2]
У шлюбі з Sibylla of Anjou[d][2] і Margaret of Clermont[d]
Діти Філіп I Ельзаський, Matthew of Alsace[d], Маргарита I Ельзаська, Gertrude of Flanders, Countess of Savoy[d], Laurette of Flanders[d] і Pieter van Vlaanderen[d]

Тьєррі (Дітріх) Ельзаський (фр. Thierry d'Alsace; Бл. 1099 / 1101 — 17 січня 1168, Гравель) — граф Фландрії з 1128, син Тьєррі II, герцога Лотарингії, і його другої дружини Гертруди Фландрської, дочки Роберта I Фризького, графа Фландрії.

Біографія[ред. | ред. код]

З батьківських володінь в Лотарингії Тьєррі успадкував сеньйорію Біч. 2 березня 1127 був убитий Карл Добрий, граф Фландрії, котрий не залишив після себе спадкоємців. Скориставшись правами сюзерена на виморочений лен, король Франції Людовик VI передав Фландрію Вільгельму Кліто, що мав права на Фландрію через свою бабусю, Матильду Фландрську, що походила з Фландрського дому. Інвеститура Клітона титулом графа Фландрії відбулася 23 березня 1127 в Аррасі в обхід прав ряду більш близьких родичів Карла Доброго.

Однак права на фландрський престол пред'явили ще цілий ряд претендентів. На титул графа Фландрії крім Вільгельма Клітона претендували: Генріх I, король Англії, що був по матері племінником Роберта I Фріза, графа Фландрії; Вільгельм Іпрський, майбутній граф Кент, незаконний син дочки Роберта I; Бодуен IV, граф Ено, правнук по чоловічій лінії Балдуїна VI, графа Фландрії; Тьєрі Ельзаський, онук Роберта I по матері; Арнульф Датський, старший син сестри Карла Доброго. В результаті проти Вільгельма почалася війна. До всього іншого політика Вільгельма і його ставлення до фламандських свобод швидко зробили його непопулярним.

Серед інших претендентів більше інших досяг успіху Тьєррі. Тьєрі також отримав фінансову та військову підтримку англійського короля, не бажав переходу Фландрії під владу Вільгельма. У лютому 1128 проти Клітона виступили городяни Сент-Омера і Гента, в березні їх приклад наслідував Брюгге, а в травні — Лілль. Під контролем Вільгельма залишилася лише невелика територія на півдні графства. Вільгельма намагався підтримати його сюзерен, Людовик VI Французький, на вимогу якого архієпископ Реймса відлучив Тьєррі від церкви, а сам Людовик осадив Лілль. Але незабаром Людовику під тиском англійців довелося зняти облогу і відступити.

Однак Вільгельму вдалося домогтися низки успіхів. Він атакував Брюгге і в битві при Акспуле 21 червня завдав поразки нормандсько-Лотарингським військам Тьєрі Ельзаського. Потім до армії Вільгельма приєдналися загони Готфріда I, графа Лувена, і з'єднані сили 12 липня осадили Альст, де знаходився Тьєрі Ельзаський. Але під час облоги Вільгельм був смертельно поранений з арбалета і 28 липня 1128 помер.

В результаті Тьєррі виявився переможцем. Незабаром його визнали графом всі фландрські міста. В 1132 Тьєррі помирився і з королем Франції, принісши йому васальну присягу. Довше інших йому чинив опір граф Ено Бодуен IV, причому боротьба йшла в основному за вплив в Остревані і Камбре, але в підсумку Тьєррі і тут вийшов переможцем.

Ставши графом, Тьєррі досить швидко відновив добробут Фландрії і налагодив добрі стосунки як з містами, так і з фландрською знаттю. Незважаючи на васальну присягу, принесену королю Франції, Тьєррі підтримував тісні відносини і з королем Англії, а також і з імператорами Священної Римської імперії.

За час свого правління Тьєррі 4 рази відправлявся в Святу землю. Перший раз він відправився в Єрусалимське королівство, де правив його тесть, Фульк Анжуйський, в 1137, залишивши регентшею свою дружину Сибіллу. Там він брав участь у переможній експедиції в Цезарею, а 1139 року допоміг Фульку в розгромі розбійників, що зміцнилися в Гааладі.

Після повернення в Фландрію Тьєррі виявився втягнутий в боротьбу знаті в Нижній Лотарингії після смерті герцога Готфріда II в 1142 новим герцогом став його малолітній син Готфрід III. Проти нього повстали два сеньйора. Завдяки допомозі Тьєррі заколот вдалося придушити, а натомість граф Фландрії отримав область Дендермонде, яку приєднали до його володінь.

В 1147 Тьєррі взяв участь у Другому хрестовому поході, який був організований королем Франції Людовиком VII і німецьким королем Конрадом III, залишивши регентами дружину Сибіллу і старшого сина Бодуена. Під час походу він послужив однією з причин виникнення тертя між хрестоносцями, зажадавши передати йому як ф'єф Дамаск.

За час відсутності Тьєррі на Фландрію напав граф Ено Бодуен IV, спустошивши Артуа, і відступивши тільки після того, як Сибілла відправила армію, спустошила у відповідь Ено. Після цього за посередництва архієпископа Реймса було укладено перемир'я на півроку. Повернувся додому Тьєррі в квітні 1150. Після закінчення терміну перемир'я він почав війну проти графа Ено, якого підтримали єпископ Льєжа Генріх II де Леєз і граф Намюра Генріх I. Після битви був укладений мир. Пізніше цей мир був скріплений весіллям дочки Тьєррі Маргарити і Бодуена, спадкоємця Бодуена IV. Завдяки цьому шлюбу Фландрія пізніше повернулася до першого фландрського дому.

Незабаром помер старший син Тьєррі, Бодуен, в результаті чого спадкоємцем став другий син Філіп, якого батько в 1156 одружив на Єлизаветі де Вермандуа, дочці графа Вермандуа і Валуа Рауля I.

Статуя Тьєррі Ельзаського в Базиліці Святої крові в Брюгге

В 1157 Тьєррі разом знову відправився в Єрусалимське королівство, цього разу в супроводі дружини, залишивши регентом свого спадкоємця Філіпа. Там він взяв участь в армії короля Балдуїна III в облозі Шатель-Ружа в Антіохійському князівстві, а потім Шейзара в Оронті. Проте конфлікт між князем Антіохії Рено де Шатійоном і Тьєррі завадив розвинути успіх, у результаті чого Шейзар був залишений.

Під час відсутності Тьєррі, його спадкоємець Філіп вплутався в боротьбу з графом Голландії Флорісом III, який утискав фландрських купців, він відправився у військовий похід, розоривши Беверен. Повернувшись, Тьєррі знову взяв владу в свої руки, при цьому його дружина залишилася в Святій землі, постригшись в черниці.

В 1163 помер король Єрусалиму Балдуїн III, після чого в 1164 Тьєррі востаннє відправився в Єрусалимське королівство, залишивши регентом знову Філіпа. У тому ж році Філіп зустрівся в Ахені з імператором Фрідріхом I, отримавши від нього в лен Камбре.

Незабаром відновилася війна проти графа Голландії Флоріса III. Фландрською армією керували сини Тьєррі, Філіп і Матьє, що став завдяки шлюбу графом Булоні. У війні на боці Фландрії брав участь також Готфрід III Лувенський В результаті Флоріс в 1165 потрапив у полон і перебував до 1167 року в ув'язненні в монастирі Святого Доната. Тьєррі повернувся в 1166. У 1167 році був підписаний мир, який гарантував вільну торгівлю фламандським купцям в Голландії.

Помер Тьєррі 17 січня 1168. Під час його правління в Фландрії настав мир. Проведені Філіпом реформи забезпечили Фландрії економічний підйом, який продовжився під час правління сина Тьєррі. Крім того значно збільшилася територія графства.

Шлюб та діти[ред. | ред. код]

1-ша дружина: Сванхільда (пом. 4 вересня 1133). діти:

2-га дружина: з 1134 Сибіла Анжуйська (бл. 1112/1116 — 1165), дочка Фулька V, графа Анжу і короля Єрусалима, і Ірменгарди дю Мен, графині Менської, розведена дружина Вільгельма Кліто, графа Фландрії. Діти:

Також Тьєррі мав трьох незаконнонароджених дітей від невідомої коханки:

  • Жерар (Герхард) Фландрський (пом. 1206), канцлер Фландрії.
  • Гільйом (Вільгельм) Брон (пом. до 1167).
  • Конон.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Encyclopædia Britannica
  2. а б в г д е Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families

Література[ред. | ред. код]

  • Пиренн А. Средневековые города Бельгии. — СПб.: Издательская группа «Евразия», 2001. — 512 с. — 2000 экз. — ISBN 5-8071-0093-X
  • Ришар, Жан. Латино-Иерусалимское королевство / Перевод с французского Карачинского А. Ю.; Вступительная статья Близнюк С. В. — СПб.: Издательская группа «Евразия», 2002. — 448 с. — 2 000 экз. — ISBN 5-8071-0057-3
  • Le Glay Edward. Histoire des comtes de Flandre jusqu'à l'avénement de la maison de Bourgogne. — Paris: A. Vandale, 1843. — Т. 1. — P. 338—365.
  • Platelle Henri et Clauzel Denis. Des principautés à l'empire de Charles Quint (900—1519) // Histoire des provinces françaises du Nord, v. 2. — Westhoek-Editions Éditions des Beffrois, 1989. — ISBN 2-87789-004-X
  • Dumont Georges-Henri. Histoire de la Belgique. — Bruxelles: Le Cri, 1977. — ISBN 2-87106-182-3
  • Douxchamps Cécile et José. Nos dynastes médiévaux. — Wepion-Namur: José Douxchamps, éditeur, 1996. — ISBN 29600078-1-6

Посилання[ред. | ред. код]