Тягнибок Андрій Ярославович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тягнибок.
Андрій Ярославович Тягнибок
Андрій Тягнибок у 2012
Народився 26 лютого 1973(1973-02-26) (51 рік)
Львів, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання Львів
Діяльність політик
Alma mater ЛНУ ім. І. Франка
Учасник Війна на сході України і Російсько-українська війна (з 2014)
Членство Верховна Рада України VII скликання
Посада народний депутат України[1]
Партія ВО «Свобода»
Батько Тягнибок Ярослав Васильович
Мати Тягнибок (Цегельська) Богдана Артемівна
Брати, сестри Тягнибок Олег Ярославович
У шлюбі з Тягнибок Юлія Євгенівна
Діти Тягнибок Дзвенислава-Меланія Андріївна, Тягнибок Тереза-Марія Андріївна
Нагороди
Іменна вогнепальна зброя
Сайт andriy-tiahnybok.info

Україна Народний депутат України
7-го скликання
«Свобода» 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014
Україна депутат Львівської обласної ради
8-го скликання
«Свобода» 2020 рік —

Андрі́й Яросла́вович Тягнибо́к (нар. 26 лютого 1973, Львів) — український політик, депутат Верховної Ради України VII скликання від ВО «Свобода»[2]. Молодший брат народного депутата ІІІ, IV та VII скликань Олега Тягнибока.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1980–1990 роках навчався у Львівській спеціалізованій школі № 8 з поглибленим вивченням німецької мови. Також закінчив Львівську музичну школу № 4 за класом фортепіано[3].

13 вересня 1988 року, навчаючись у 9-му класі, під час бігу у шкільному коридорі ненароком спричинив смерть свого однокласника, за що 6 січня 1989 року був засуджений за ст. 98 КК УРСР «Вбивство з необережності» на три роки позбавлення волі з відстрочкою покарання на два роки. Про обставини цього інциденту писали в обласній та республіканській пресі[4][5].

1990 року вступив на історичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка, який закінчив у 1995 році. В 1998–2002 здобув другу вищу освіту на спецправничому факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка за спеціальністю «Правознавство»[3].

З 1996 року працював у ТзОВ «Аптека матері і дитини», з 2000 року — комерційний директор. У 2011 став директором ТзОВ «Комплект Груп», яке спеціалізується на гуртовому продажі віконних профілів[6].

Проживає у Львові.

Є учасником комбатантського об'єднання «Легіон Свободи»[7]. 2015 року служив у добровольчому батальйоні міліції «Січ», в роті Богдана Павлика («Маестро»)[8].

Політична та громадська діяльність[ред. | ред. код]

У 1989 році вступив до Організації української молоді «Спадщина», в складі якої відновлював могили Січових Стрільців та воїнів УПА, збирав давні пісні. 1990 року, щойно вступивши до Львівського університету, взяв участь у студентському голодуванні в Києві, яке ввійшло в історію як Революція на граніті. У 1993–1996 роках був членом громадської організації «Українська молодь — Христові»[3].

Із 1991 року — член Всеукраїнського об'єднання «Свобода». Член обласного комітету Львівської обласної організації ВО «Свобода» з 2008 року, відповідає за партійну дисципліну та безпеку[3].

У 2010 році обраний депутатом Львівської обласної ради за округом № 47 (Сколівський район, висунутий ВО «Свобода»)[9].

У липні 2012 року висунутий єдиним кандидатом від об'єднаної опозиції (ВО «Батьківщина» та ВО «Свобода») на парламентських виборах за виборчим округом № 125 (Самбір, Сколівський, Старосамбірський, Турківський райони, частина Самбірського району). Здобув перемогу на виборах, отримавши 35,61 % голосів (37 698 виборців)[10].

12 грудня 2012 року у перший день роботи новообраної Верховної Ради 7-ого скликання зрізав болгаркою паркан навколо будівлі парламенту[11].

У парламенті є головою підкомітету з питань охорони і раціонального використання надр, тваринного та рослинного світу, охорони, раціонального використання та відтворення водних ресурсів, формування національної екологічної мережі, природних ландшафтів та об'єктів природно-заповідного фонду Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи[12].

Родина[ред. | ред. код]

Брати Олег (ліворуч) та Андрій Тягнибоки

Походить з родини медиків. Батько — Тягнибок Ярослав Васильович, український спортивний медик, Заслужений лікар СРСР. Прадід по матері Лонгин Цегельський був депутатом Віденського сейму, одним із ініціаторів створення Західноукраїнської Народної Республіки, від імені ЗУНР на Софійській площі у Києві зачитував Акт злуки між ЗУНР і УНР[13].

Старший брат Андрія Тягнибока — народний депутат Олег Тягнибок, голова ВО «Свобода».

Одружений. Дружина — Тягнибок Юлія Євгенівна, 1973 року народження, за фахом психолог[6].

Має двох доньок — Дзвениславу-Меланію (1999 року народження) та Терезу-Марію (2006 року народження).

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  2. ↑ СПИСОК народних депутатів України, обраних на виборах народних депутатів України 28 жовтня 2012 року // «Голос України». — № 214 (5464). — 2012. — 13 листопада. — С. 4—10. [Архівовано з першоджерела 12 липня 2019.]
  3. ↑ а б в г В. Бабич. Андрій Тягнибок: «Моя мета - могутня українська держава» [Архівовано 23 серпня 2017 у Wayback Machine.] // «Бойківщина». — № 46 (1237). — 2012. — 10 листопада. — С. 2.
  4. ↑ Василь [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] Семен [Архівовано 6 липня 2009 у Wayback Machine.]. Урок кругової поруки // «Ленінська молодь» № 47 (6154), 20 квітня 1989 року, стор. 3
  5. ↑ В. Семен, З. Краснодемська. Переступивши через правду, захищали честь школи педагоги й учні // «Радянська освіта», № 38 (3948), 16 травня 1989 року. Фотокопія статті, архiвовано.
  6. ↑ а б Тягнибок-молодший житомирській журналістці: Претендуватимемо на посаду спікера. RuporZT. 27 жовтня 2011. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 8.12.2012.
  7. ↑ Мир можливий лише після перемоги над російським агресором - Тягнибок. 25 серпня 2015. Архів оригіналу за 10 вересня 2015. Процитовано 25 серпня 2015.
  8. ↑ Війна доганяє солдатів і вдома…. 10 серпня 2017. Архів оригіналу за 23 серпня 2017. Процитовано 23 серпня 2017.
  9. ↑ Попередні результати виборів до Львівської обласної ради за мажоритарними округами. Galinfo. 1 листопада 2010. Архів оригіналу за 5 листопада 2010. Процитовано 8.12.2012.
  10. ↑ Одномандатний виборчий округ № 125 Офіційний сайт ЦВК. Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 8 грудня 2012.
  11. ↑ «Свобода» розпиляла паркан навколо Верховної Ради // Українська правда. Архів оригіналу за 13 грудня 2012. Процитовано 12 грудня 2012.
  12. ↑ Сайт Верховної Ради України. Архів оригіналу за 29 травня 2013. Процитовано 3 травня 2013.
  13. ↑ Профіль Олега Тягнибока на сайті «Свободи». Архів оригіналу за 3 грудня 2012. Процитовано 8 грудня 2012.


політик Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тягнибок_Андрій_Ярославович&oldid=37180896