Удін Євген Тимофійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євген Тимофійович Удін
Євген Тимофійович Удін
Народження 11 квітня 1937(1937-04-11) (87 років)
Донецьк, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Навчання Львівський поліграфічний інститут
Діяльність художник
Член Національна спілка журналістів України і Національна спілка художників України
Звання Заслужений художник України
Нагороди

CMNS: Удін Євген Тимофійович у Вікісховищі

Євге́н Ти́мофійович У́дін (нар. 11 квітня, 1937, Донецьк) — український графік, громадський діяч. Заслужений художник УРСР (1987). Член НСЖУ (1957) та НСХУ (1970). Брат Юрія Удіна, батько Олени Арутюнян, Вероніки Удіної.

Життєпис[ред. | ред. код]

Навчався (1959—1960) у студії Івана Холоменюка в місті Чернівці (нині народний художник України).

Закінчив Львівський поліграфічний інститут (1966, спеціальність — книжкова графіка; нині Українська академія друкарства).

Від 1961 — в місті Тернопіль: працював у художньо-виробничих майстернях, згодом — у комбінаті (ТХВК) Художнього фонду України, 1976—1983 — голова бюро творчої групи ТХВК.

У 1983—1992 — голова Тернопільської обласної організації Національної спілки художників України.

Член правління: Львівської організації СХУ (1977—1983), СХУ (1977—1989), Тернопільської обласної організації НСХУ (від 2001).

Доцент кафедри образотворчого мистецтва,викладач художньої графіки та технологій друкарства у Тернопільському національному педагогічному університеті.

Творчість[ред. | ред. код]

Працює в друкованій, станковій, книжковій, газетно-журнальній, плакатній, прикладній графіці та екслібрисі.

Проілюстрував та оформив понад 120 книг для видавництв України і РФ, зокрема:

  • «Між двома стенокардіями» Володимира Качалуби (1995),
  • українські народні казки «Котик і Півник»,
  • «Рябеньке яєчко»,
  • «Про Ріпку» (2001—2002),
  • «Наталка-нелегалка» Іларіона Пилипця (2004),
  • «Проти течії» Богдана Мельничука (2006).

Творчість станкової графіки — серії:

  • «Моя Буковина» (1969-70, ліногравюра),
  • «Чернівці» (1970, цинкографія),
  • «Площа Ринок у Львові» (1977) Володимира Овсійчука,
  • «Архітектурні пам'ятки Львова» (1978, кольорова автолітографія),
  • «Пам'ятки України» (1970—1995),
  • «Юліуш Словацький» (1989—2005),
  • «Пам'ятки Тернопільщини» (1995—2005; всі — кольорова графіка).

Виставки[ред. | ред. код]

Від 1961 року учасник художніх виставок в Україні й за кордоном: Болгарія, Канада, Польща, Румунія, Росія, Словаччина, США, Японія та інших країнах. Персональні виставки відбулися в містах Чернівцях у 1969 році (разом з Юрієм Джибраєвим), Вінниці у 1969—1970 роках, Тернополі, Кременці у 1975, 2001—2003, 2007 роках, Бережанах у 1980, 2001—2003 роках.

У 2002—2005 роках в рамках мистецьких акцій: виставка ілюстрацій до українських народних казок та серії «Костьоли Жешува» (грудень 2002 — березень 2003, ТОКМ; березень-травень 2003, Бережанський музей книги); 200] — експозиції, присвячені Рокові Польщі в Україні:

Твори зберігаються у музеях, державних установах і приватних колекціях в Україні й за кордоном.

Премії та нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
 Арт-терія 190. Євген Удін на YouTube // Телеканал ІНТБ, 25 березня 2016.