Укус змії (травма)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Укус змії (травма)
Класифікація та зовнішні ресурси
Snake Bite injury.jpg
МКХ-10 T63.0, W59 (non venimeux), X20 (venimeux)
DiseasesDB 29733
MedlinePlus 000031
eMedicine med/2143
MeSH D012909

Укус змії, зміїний укус — специфічна травма, зумовлена укусом змії. Зазвичай йдеться про укус отруйної змії, що спричиняє важку інтоксикацію з важкими або летальними наслідками для людини та інших живих організмів. Більшість укусів змій викликані не отруйними зміями. З приблизно 3000 видів змій у світі, лише 15 % вважаються небезпечними для людини[1][2]. З точки зору природи походження цього явища фахівці виділяють дві основні причини. Укус змії є наслідком полювання або засобом самозахисту змії від потенційного або реального ворога[3].

Особливості та симптоматика[ред. | ред. код]

Найбільш поширеним і очевидним візуальним симптомом укусу змії є наявність двох колотих ран від ікл плазуна[4]. Симптоматика проявів наслідку укусу різними отруйними плазунами може дуже різнитися залежно від видової приналежності змії. Найбільш поширеним симптомами укусів змії є панічний страх постраждалого, що сприяє появі інших симптомів таких, як нудота і блювота, діарея, запаморочення, непритомність, тахікардія і холодний липкий піт і т.ін[5][6]. Укус отруйної змії може мати серйозні наслідки, залежно від розміру жертви, особливостей прикусу змії, кількості введеної отрути, швидкості поглинання отрути організмом потерпілого і кількості часу між моментом укусу та застосування специфічної інтенсивної терапії[7].

Поширеність травми[ред. | ред. код]

Важкий некроз на гомілці одинадцятирічного хлопчика від укусу отруйної змії. Зображення було зроблено через два тижні після укусу.

З огляду на те, що постраждалі від укусів змій далеко не завжди повідомляють про факт укусу, у багатьох країнах світу відсутня достовірна статистика цього явища. За оцінками фахівців, щороку у світі від укусів змій страждає близько 2,5 мільйонів людей, з яких біля 125 тисяч помирають. Ті ж дослідження показують, що більшість нещасних випадків з отруйними зміями у північній півкулі трапляються в теплу пору року, особливо в період з квітня по вересень, коли змії дуже активні і багато людей перебувають на відкритому повітрі. Найбільше при цьому страждають мешканці тропічних районів та регіонів з розвинутою рослинницькою галуззю сільського господарства[8]. Більшість жертв — чоловіки у віці від 17 до 27 років. У багатьох регіонах світу, наприклад, в Африці, надзвичайно гостро стоїть проблема нестачі сироватки для лікування такого роду травм[9].

Способи запобігання зміїних укусів[ред. | ред. код]

У випадку перебування в районах поширення отруйних змій задля запобігання укусів рекомендується:

  • використовувати щільне, міцне взуття з високими халявами;
  • обминати кущі і густі чагарники;
  • використовувати довгі палиці або інші придатні для того предмети, щоб промацувати ними місця потенційного перебування змій;
  • при пересування небезпечними місцями створювати шум задля відлякування змій;
  • уникати ситуацій, за яких змія опиняється «загнаною в кут» — це провокує її до агресії і нападу;
  • у випадку раптової зустрічі з небезпечним плазуном, що виявляє ознаки агресії потрібно спокійно, повільно і без зайвих різких рухів відійти і дати можливість змії відповзти на безпечну відстань;
  • пам'ятати, що навіть відрубана і відокремлена від тіла голова змії спроможна впродовж певного часу рефлексивно кусати[10].

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Існують доведені та задокументовані факти, що окремі тварини[11] і навіть люди набували імунітету від укусів змій[12].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bites of venomous snakes, Barry S., Richard C. Dart, Robert A. Barish
  2. Gold, Barry S.; Richard C. Dart, Robert A. Barish (1 de abril de 2002). «Bites of venomous snakes». The New England Journal of Medicine 347 (5): 347-56. ISSN 0028-4793. PMID 12151473. doi:10.1056/NEJMra013477
  3. The Global Burden of Snakebite: A Literature Analysis and Modelling Based on Regional Estimates of Envenoming and Deaths
  4. VENOMOUS SNAKES
  5. Gold, Barry S.; Richard C. Dart; Robert A. Barish (1 April 2002). «Bites of venomous snakes». The New England Journal of Medicine. 347 (5): 347–56.
  6. Kitchens C, Van Mierop L (1987). «Envenomation by the Eastern coral snake (Micrurus fulvius fulvius). A study of 39 victims». JAMA. 258 (12): 1615–18. doi:10.1001/jama.258.12.1615. PMID 3625968
  7. Snakebite
  8. [https://www.who.int/bloodproducts/animal_sera/en/ Snake Antivenom Immunoglobulins]
  9. [Ilona Eveleens: Tödliche Schlangenbisse: Die vergessene Krankheit. In: Die Tageszeitung: taz. 29. August 2018, ISSN 0931-9085]
  10. Texaner erlitt Biss von abgetrenntem Schlangenkopf
  11. The Animals That Venom Can't Touch, Jason Bittel
  12. Poison pass: the man who became immune to snake venom, Britt Collins

Джерела[ред. | ред. код]

  • Barry S. Gold, Willis A. Wingert et al.: Snake venom poisoning in the United States: A review of therapeutic practice. In: Southern Medical Journal, June 1994, 87(6):579-89.
  • Barry S. Gold, R. A. Barish: Venomous snakebites: current concepts in diagnosis, treatment, treatment, and management. In: Emerg Med, Clin North Am 1992;10:249-67.
  • Greene, Harry W. (1997). Snakes: The Evolution of Mystery in Nature. Berkeley, CA: University of California Press. ISBN 978-0-520-20014-2.
  • Stephen P., Mackessy, ed. (2010). Handbook of Venoms and Toxins of Reptiles (2nd ed.). Boca Raton, FL: CRC Press. ISBN 978-0-8493-9165-1.
  • Valenta, Jiri (2010). Venomous Snakes: Envenoming, Therapy (2nd ed.). Hauppauge, NY: Nova Science Publishers. ISBN 978-1-60876-618-5.

Посилання[ред. | ред. код]