Фабіян Абрантович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Фабія́н Абранто́вич (14 вересня 1884, Новогрудський повіт, Мінська губернія, Російська імперія — 2 січня 1946, Москва, РРФСР, СРСР) — білоруський релігійний і громадський діяч, католицький священик західного і східного обрядів, публіцист, філософ. Монах Ордену Маріан, архімандрит.

Життєпис[ред.ред. код]

Освіта[ред.ред. код]

Закінчив католицьку Петербурзьку духовну семінарію (1906), католицьку Імператорську Петербурзьку духовну академію з мірою магістра богослов'я (1910), захистив докторську дисертацію на філософському факультеті Лувенского університету у Бельгії (1914, тема дисертації: «Філософські коцепции світогляди Н. О. Лосского»)

Священник і вчитель[ред.ред. код]

З 11 листопада 1908 — священик.

В 1910—1912 викладав в гімназії при римокатолической церкві святої Катерини в Петербурзі і в Імператорському училищі правознавства.

З 1914 викладав філософію, соціальне вчення церкви і спів в католицькій Петербурзькій духовній семінарії. Одночасно був законовчителем в Петроградській Константиновской жіночої гімназії при Імператорському Жіночому інституті.

В травні 1917 — один з організаторів першого З'їзду білоруських священнослужителів в Мінську. Був одним з лідерів білоруської організації «Християнське демократичне об'єднання».

В 1918—1920 — ректор знову створеної католицької Мінської духовної семінарії.

З 1919 — прелат мінського кафедрального капітулу.

В 1920, після заняття Мінська військами Червоної армії, семінарія була перенесена в Пинск (що знаходився тоді на території Польщі), де о. Фабіан був професором і духівником семінарії.

В 1926 поступив в Друйский монастир.

Діяльність в Харбіні[ред.ред. код]

У 1928 призначений Апостольським адміністратором для католиків східного обряду в Харбіні (спочатку його паства складалася з 18 осіб). Керував будівництвом храму в Харбіні, організацією і діяльністю ліцею святого Миколая для юнаків, конвенту урсулинок для дівчат і притулку сестер францисканок для дівчаток. Заснував в Харбіні монастир Ордену Маріан, випускав газету «Католицький вісник».

Арешт і смерть в ув'язненні[ред.ред. код]

У 1939 знаходився в Римі на капітулі маріанского ордену, а потім попрямував на свою Батьківщину — Західну Білорусь. Відвідав у Львові митрополита Андрія Шептицького. Унаслідок уведення радянських військ у Західну Білорусь і Західну Україну у вересні 1939 не зміг повернутися в Харбін. При спробі перейти новий радянсько-німецький кордон був заарештований 25 жовтня 1939. Перебував у львівській в'язниці, був звинувачений в антирадянській діяльності і в шпигунстві на користь Ватикану.

Один з його сусідів по камері згадував: «Я пробув разом з ним тільки три дні. Один раз упродовж цих трьох днів я бачив його після допитів, усього побитого, знівеченого, залитого кров'ю: на того, що лежить на землі поставили крісло і топталися по ньому, потім знову били до крові ногами.»

У січні 1940 був переведений у Москву. Під час слідства у Львові і Москві винним себе не визнав. 23 вересня 1942 Особливою нарадою при НКВД СРСР був визнаний винним у боротьбі проти революційного руху і нелегальному переході через кордон і засуджений до укладення в таборі строком на десять років. Помер у Бутирській в'язниці 2 січня 1946.

Беатифікація[ред.ред. код]

В 2003 почався процес канонізації архімандрита Фабіана Абрантовича[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Процесс прославления российских католических мучеников XX века начинается. Католические Новомученики России (рос.) (Перевірено 14 січня 2011)

Джерела[ред.ред. код]