Фельдзер Костянтин Львович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фельдзер Костянтин Львович
фр. Constantin Feldzer
Народження 12 жовтня 1909(1909-10-12)
Київ, Російська імперія
Смерть 1988
Париж
Поховання Пер-Лашез
Країна  Франція
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Воєнний хрест Медаль «За військове поранення» медаль Опору Escapees' Medal Médaille de l'Aéronautique офіцер ордена Почесного легіону кавалер ордена Визволення

Костянтин Львович Фельдзер (фр. Constantin Feldzer; 12 жовтня 1909, Київ — 29 грудня 1988, Париж) — французький льотчик-винищувач російського походження, в роки Другої світової війни служив у складі ескадрильї «Нормандія-Німан».

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї присяжного повіреного Льва Леонтійовича Фельдзера (1876—1928), випускника юридичного факультету Київського імператорського університету, з одного із найзаможніших єврейський сімейств Півдня Росії[1][2]. Дід, потомствений почесний громадянин Леонтій Тимофійович (Тевелевич) Фельдзер, працював у банківській справі та будівельному виробництві, був членом ради Центрального банку товариств взаємного кредиту та ради Одеського купецького банку; прадід, купець першої гільдії[3] Тевель Ліберович Фельдзер, був одним з найбільших орендарів у єврейських землеробських колоніях Херсонської губернії, гласним Херсонського губернського земського зібрання (1875—1892) та почесним блюстителем херсонських казенних єврейських училищ 1-го розряду.[4][5][6][7] Л. Л. Фельдзер входив до складу очолюваної Л. М. Яснопольским редакції «Банкової енциклопедії» у двох томах (Киев: Издательство «Банковой энциклопедии», 1914 і 1917)[8]. У 1920 році Лев Леонтійович Фельдзер, як юрисконсульт посольства Швеція, був евакуйований з усією родиною та оселився в Парижі.

Костянтин Фельдзер закінчив ліцей Мішле та Військову школу Бреге. Вступив у Військово-повітряні сили Франції, отримав свідоцтво льотчика в 1929 році.

У вересні 1939 року в званні ад'ютанта Фельдзер був приписаний до винищувальної групи 3/10, брав участь у повітряних боях в небі над Францією. 14 травня 1940 року в одному з боїв збив Messerschmitt Bf.109. Після поразки французьких військ 17 червня 1940 року був демобілізований, проте вирішив продовжити воювати. Разом із групою французьких і польських льотчиків зробив спробу нелегально потрапити на зафрахтованому судні в Північну Африку та приєднатися до військового угруповання союзників. На шляху з Марселя в Гібралтар терпить корабельну аварію і його виносить на берег Ібіси, де його іспанська влада інтернує і висилає назад до Франції.

20 грудня Фельдзер під вигаданим ім'ям знову намагається досягти Африки. В Алжирі його заарештовують та засуджують на один рік каторжних робіт. У листопаді 1942 року він виходить на волю, проте 16 листопада його знову заарештовують і саджають до в'язниці за підтримку англо-американських військ у висадці у Північній Африці. Після переходу Тунісу на бік союзників 1 січня його звільняють та повертають до авіації. 23 травня 1942 року вступає до винищувальної групи 2/7 у складі Британських Королівських повітряних сил та Повітряних сил США, в якій брав участь у 40 вильотах на Спітфайрі під час Туніської кампанії. 11 червня 1943 року біля острова Пантеллерія збив Junkers Ju 88.

У 1943 році вступає добровольцем у третю ескадрилью «Нормандія — Німан», у складі якої бере участь у різних бойових завданнях. 1 серпня 1944 року під час бою над Східною Пруссією його літак збивають. Фельдзеру, незважаючи на важке поранення, опіки та тимчасову втрату зору, вдається приземлитися на парашуті біля ворога. Його беруть у полон і поміщають до табору для радянських військовополонених, де він утримувався з іншим пілотом «Нормандії — Німан» Жаном Беісадом. 6 березня 1945 року разом із двома радянськими офіцерами йому вдається втекти. 25 березня він сягає Дармштадта, що знаходився на кордоні німецько-американського фронту, перетинає фронт і добирається до Парижа[9].

Костянтин Фельдзер, який вважався двічі загиблим, насилу домагається відновлення в лавах французьких ВПС у званні молодшого лейтенанта, проте через гострі конфлікти з керівництвом залишає військову службу. Він продовжив свою кар'єру у ВПС, ставши заступником куратора музею авіації. Із 1955 по 1974 рік працював у французькій вугільній компанії «Charbonnages de France», що співпрацювала з радянською вугільною промисловістю. У 1979 році служив у Суецькому банку, на початку 1980-х працював журналістом у Москві. У 1987 році видав у Парижі книгу «On y va, aventures d'un pilote français» («Вперед, пригоди французького пілота»). Помер у грудні 1988 року в Парижі, похований на цвинтарі Пер-Лашез .

Сім'я[ред. | ред. код]

Засновниками династії промисловців, банкірів та землевласників Фельдзера були брати Лібер, Йосип, Леонтій та Іона Фельдзери, орендарі земельних ділянок в єврейських землеробських колоніях Херсонської губернії[10] .

  • Брати — військові льотчики Вадим Фельдзер (1907—1944, потрапив у полон, розстріляний) та Олексій Фельдзер (1913—1937, загинув під час польоту). Племінники (сини Вадима Фельдзера та Олени Ісааківни Маршак) — льотчик і діяч у галузі аеронавтики Жерар Фельдзер (нар. 1944), директор Музею аеронавтики в Ле-Бурже (2005—2010)[11][12]; Жорж Фельдзер, також директор Музею аеронавтики в Ле-Бурже[13][14].
  • Дядьки (брати батька) — Самуїл Леонтійович Фельдзер, присяжний повірений, що разом із батьком К. Л. Фельдзера фігурував у протоколах справи про вбивство Столипіна; Еммануїл Леонтійович Фельдзер (1886—1963), банкір та чоловік першої коханої поета Бориса Пастернака Іди Давидівни Висоцької (дочки торгівця Давида Вульфовича Висоцького)[15]. Дружина дядька — Надія Олександрівна Фельдзер (1880—1944), була дочкою адвоката О. С. Гольденвейзер, сестрою адвоката та громадського діяча О. О. Гольденвейзера, антрополога О. О. Гольденвейзера та економіста Е. О. Гольденвейзера[16][17].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Lucien Steinberg «The Participation of Jews in the Allied Armies»
  2. ↑ Vadim Feldzer (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 грудня 2015. Процитовано 27 листопада 2015.
  3. ↑ Херсонская губернская земская управа (1866)
  4. ↑ Гласные Херсонского губернского земского собрания
  5. ↑ Списки гласных Херсонской городской Думы
  6. ↑ Витебскому трамваю — 113 лет. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 27 листопада 2015.
  7. ↑ Казённые еврейские училища 1-го разряда: Т. Л. Фельдзер був також меценатом та одним із засновників першого херсонського театру (1889).
  8. ↑ Предисловие ко второму тому «Банковой энциклопедии» (1917)
  9. ↑ Пономаренко Василий Лаврентьевич
  10. ↑ История земель, на которых построен храм
  11. ↑ Le secrétaire d'Etat aux Anciens combattants et à la Mémoire, Kader Arif, était, hier, en Haute-Loire pour une cérémonie en la mémoire de Valdim Feldzer
  12. ↑ Kader Arif rend hommage à un résistant d’Aurec-sur-Loire. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 27 листопада 2015.
  13. ↑ L'aviation verte au Bourget
  14. ↑ Georges Feldzer. Архів оригіналу за 11 грудня 2015. Процитовано 2 липня 2022.
  15. ↑ Christopher J. Barnes «Boris Pasternak: A Literary Biography»
  16. ↑ Материалы допросов Д. Г. Богрова [Архівовано 2015-12-08 у Wayback Machine.].
  17. ↑ Протокол допроса Д. Г. Богрова от 6 сентября 1911 года

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фельдзер_Костянтин_Львович&oldid=40042855