Перейти до вмісту

Фемістій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Фемістій
лат. Themistius
грец. Θεμίστιος
Народився317[3][1][4]
Пафлагонія, Туреччина
Помер388[1][2]
Константинополь, Стародавній Рим
КраїнаСтародавній Рим
Діяльністьфілософ, політик, письменник, оратор, військовослужбовець, фізик, логік
Відомий завдякифілософія
Знання мовдавньогрецька
Посададавньоримський сенатор[d] і претор
Конфесіядавньоримська релігія

Фемістій (*317 — † 388) — давньогрецький філософ та ритор, політичний діяч Римської імперії пізньої доби.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у Пафлагонії, що у Малій Азії, у родині відомого вчителя та філософі Євгена. Батько став першим вчителем Фемістія. Після періоду навчання він деякий час подорожував по Малій Азії. Тут у 347 році у м. Анкіра (Галатія) він зустрівся з імператором Констанцієм II й перейшов на державну службу. В цьому ж році Фемістій оселяється у Константинополі.

Незважаючи на те, що Фемістій був язичником, у 355 році імператор робить його сенатором. У 358–359 роках займав посаду проконсула Константинополя. А у 361 році Констанцій II надав йому преторіанський ранг.

За правління імператора Юліана (361 — 363 роки) Фемістій продовжував залишатися на державній службі. Після смерті Юліана Фемістій вірно служив імператорам Йовіану, Валенту. У 377 році очолив посольство до Риму, де вів перемовини з імператором Граціаном від імені імператора Валента щодо спільних дій проти готів. Своє становище Фемістій зберіг й за імператора Феодосія I, який у 384 році зробив його префектом Константинополя. Незабаром імператор призначив Фемістія вихователем свого спадкоємця — майбутнього імператора Аркадія. У 387–388 роках під час походу Феодосія I проти узурпатора Магна Максима він доручив Фемістію опікуватися Аркадієм.

Творчість

[ред. | ред. код]

Фемістій складав багато схвальних промов про імператорів за часи яких знаходився на державній службі. Всього 35 таких промов. Від нього збереглися «Парафрази» (тобто перекази) деяких творів Аристотеля.

Крім того у Фемістія є багато промов, де він закликає до віротерпимості та людяності.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Peter J. Heather: Themistius: A political philosopher. In: Mary Whitby (Hrsg.): The Propaganda of Power. The Role of Panegyric in Late Antiquity. Brill, Leiden 1998, S. 125–150.

Посилання

[ред. | ред. код]

Фемістій у церковному лексиконі(нім.)

  1. а б в Catalogue of the Library of the Pontifical University of Saint Thomas Aquinas
  2. а б AlKindi
  3. Autoritats UB
  4. Gran Enciclopèdia CatalanaGrup Enciclopèdia, 1968.