Фернандель
| Фернандель | |
|---|---|
| Fernandel | |
 | |
| Фернандель (ліворуч, 1958 р.) | |
| Ім'я при народженні | Фернан Жозеф Дезіре Контанден |
| Дата народження | 8 травня 1903 |
| Місце народження |
Марсель,  Франція |
| Дата смерті | 26 лютого 1971 (67 років) |
| Місце смерті | Париж |
| Поховання | Цвинтар Пассі і Grave of Fernandeld |
| Громадянство |
Франція |
| Релігія | католицтво |
| Професія | актор |
| Кар'єра | 1930—1970 |
| Заклад | Q99194988? і Banque nationale de créditd[1] |
| Членство | 93e régiment d'artillerie de montagned (8 травня 1926)[2] |
| Нагороди |
 |
| IMDb | ID 0272794 |
| fernandel.online.fr | |
 Фернандель у Вікісховищі | |
Фернанде́ль (фр. Fernandel, справжнє ім'я — Ферна́н Жозе́ф Дезіре́ Контанде́н, фр. Fernand Joseph Désiré Contandin); (нар. 8 травня 1903 — † 26 лютого 1971) — популярний французький комедійний кіноактор, співак. Знявся у понад 150 фільмах. Неперевершений майстер фарсу та буфонади, виконавець комедійних ролей у музичних ревю, оперетах і телешоу. Режисер фільмів «Простак» та «Адріан». Засновник власної кінокомпанії «Гафер».
Життєпис[ред. | ред. код]
Справжнє ім'я Фернанделя — Фернан-Жозеф-Дезіре Контанден. Народився у Марселі, в родині аптекаря. Вже в п'ять років Фернан дебютував у марсельському театрі «Шав» у мелодрамах та пасторалях. В 1915 році Фернан взяв участь у великому конкурсі шансоньє-аматорів, який проводила паризька газета «Комедія». Він переміг понад 100 претендентів, зайнявши друге місце. Після цього молодий шансоньє став популярним.
З початком Першої світової війни Фернан Контанден був змушений покинути сцену — потрібно було заробляти на життя для всієї родини, тому що його батька забрали на фронт. Він працював у національному кредитному банку, Марсельському кредитному товаристві, на миловарному заводі. Але по вечорах Фернан продовжував навчання. Після того, як батько повернувся з війни, Фернан намагався стати офіціантом у шинку, що відкрили його батьки, але марно.
У 1921 році Фернан укладає перший контракт з кабаре «Ельдорадо» з Ніцци, згідно з яким отримує 110 франків на день. Того ж року він одружується з Анрієтті Манс. На афішах вперше з'являється його псевдо — Фернандель, яке було вигадано тещею Контандена й у перекладі значить «її Фернан».
З 1921 до 1923 рік Фернандель виступає з мандрівним театром, де виступає у водевілях, фарсах, оперетах. Але коштів для життя не вистачало й актор вимушений був піти працювати на миловарню.
Незабаром Фернанделя запрошують до відомого паризького театру «Бобіно». У 1930 році Фернанделя дебютує у кінофільмі «Біле та чорне». Після цієї стрічки він отримує роль одну за одною. Його герої — провінціали, туповаті солдатики, поліцейські, ярмаркові блазні. Але це спочатку, згодом Фернандель показав себе великим актором. Не всі ролі Фернанделя були комічними, є й зворушливі та сумні — Ізідор у фільмі «Обранець мадам Юссон», комівояжер у «Казимирі», Флорідор у «Мам'зель Нітуш», монах у «Червоний готель», митник у «Закон є закон».
Фернандель стає всесвітньовідомим, його запрошують для зйомок до Німеччини, Італії, Іспанії, Англії та США. Але незабаром з'являються конкуренти у комедійному жанрі — Бурвіль, Луї де Фюнес, Жак Таті. Тоді Фернандель починає шукати нового образу, нових персонажів. На деякий час таким стає гіньоль — похмура комедія із багатьма вбивствами та смертями. Першим таким фільмом Фернанделя стала «Летюча шафа», після якого актор знявся ще у 15-ти подібних фільмах.
З 1960-х років Фернандель дедалі рідше знімався у комедіях, виконував ролі у мелодраматичних кінострічках. Разом із Жаном Габеном заснував власну кіностудію «Гафер» (Габен-Фернандель). Був продюсером трьох фільмів, записав кілька дисків власних пісень, які мали шалений успіх у публіки.
Помер від раку легень 26 лютого 1971 року у Парижі, похований на кладовищі Пассі.
Вибрана фільмографія[ред. | ред. код]
- 1930 : Біле та чорне
- 1932 : Обранець мадам Юссон
- 1934 : Анжель
- 1936 : Франциск I
- 1937 : Оживлення (Regain) — Урбен Жедемюс
- 1937 : Шпунц (Le Schpountz) — Ірене Фабр на прізвисько «Шпунц»
- 1940 : Донька землекопа
- 1942 : Простак
- 1943 : Адріан
- 1948 : Летюча шафа
- 1950 : Казимир (Casimir) — Казимир
- 1950 : Вбивства? (Meurtres?) — Ноель Анекен
- 1951 : Топаз (Topaze) — Топаз
- 1951 : Червоний готель (L'Auberge rouge) — монах
- 1953 : Ворог суспільства № 1 (L'ennemi de public No 1) — Джо Кальвет
- 1954 : Мадемуазель Нітуш (Mam'zelle Nitouche) — органіст Селестен / композитор Флорідор
- 1958 : Закон є закон (La loi, c'est la loi) — Фердинанд Пастореллі, французький митник
- 1959 : Корова і в'язень / (La Vache et le Prisonnier) — Шарль Баї
- 1962 : Диявол і десять заповідей (Le diable et les dix commandements) — божевільний, який вважає, що він Бог
- 1963 : Кухарство на маслі (La Cuisine au beurre) — Фернан Жуван
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Почесного легіону. 1955 рік.
- Медаль «За громадянські заслуги». 1955 рік.
- Премія Куртелена (багаторазово).
Див. також[ред. | ред. код]
- 9346 Фернандель — астероїд, названий на честь актора[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.marseille.fr/culture/actualites/adessias-fernandel
- ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture. — P. 9.
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
Джерела[ред. | ред. код]
- Jacques Lorcey, Fernandel, coll. " Ramsay cinéma ", Ramsey, Paris, 1990 (ISBN 2-85956-880-8)
Посилання[ред. | ред. код]
- Фернандель // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
