Фер (острів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фер
Föhr
Pincerno - Wyk 2.JPG

Карта
Карта острова
Географія
54°43′ пн. ш. 8°30′ сх. д. / 54.717° пн. ш. 8.500° сх. д. / 54.717; 8.500Координати: 54°43′ пн. ш. 8°30′ сх. д. / 54.717° пн. ш. 8.500° сх. д. / 54.717; 8.500
Площа 82,82  км² 
Найвища точка 13 м 
Країна
Німеччина
Регіон Шлезвіг-Гольштейн
Населення 8593 (17.07.2008)
Веб-сайт foehr.de
Фер is located in Німеччина
Фер
Фер
Фер (Німеччина)

CMNS: Фер на Вікісховищі

Фер (нім. Föhr, дан. Før) — другий за величиною німецький острів в акваторії Північного моря, входить до групи Північно-Фризьких островів. Адміністративно підпорядковується району Північна Фризія, Шлезвіг-Гольштейн.

Географія[ред.ред. код]

Площа острова становить понад 82 км ², в довжину він простягнувся на 12 км, а в ширину — на 6,8 км. На півночі переважають болота. На півдні — горбистий ландшафт з безліччю поселень. Розташовані з північного заходу Зюльт та Амрум захищають острів від морських штормів, завдяки чому місцева флора більш життєздатна. Через це Фер отримав назву «зеленого острова».

Фер, як і прилеглі острови, є популярним туристичним місцем. Починаючи від поромного терміналу, на 15 км уздовж південного берега острова протягся піщаний пляж. На півночі та північному заході розмістилася Охоронна зона Національного парку Ваттового моря.

Єдине місто на острові — Вік-ауф-Фер, курортне містечко на південно-східному узбережжі. Також є 16 маленьких сіл, розміщених на території 11 муніципалітетів:

Історія[ред.ред. код]

Пляж міста Вік-ауф-Фер 1907 року.

Фризи почали колонізацію островів саме з Фера. Перше їхнє поселення, виявлене археологами, датується VII століттям. З того часу населення островів значно виростає. Та на початку заселення Фер був ще континентальною територією, він перетворився на острів після потужного атлантичного шторму (:de), що стався 1362 року.

1400 року острів опинився під владою королеви Данії. У 1420-ті роки герцогство Шлезвіг включило східну частину острова в свої володіння. Тоді як його західна частина (а також острів Амрум) належала данцям аж до 1864 року.

1523 року завдяки осушенню північних боліт сільськогосподарські угіддя острова виросли 22 га.[2]

В XVII та XVIII століттях тут почали промишляти англійські та нідерландські китобої, що сприяло поліпшенню добробуту місцевого населення. До кінця XVIII століття на острові проживало близько тисячі моряків. З падінням чисельності китів, місцеве населення знову зайнялося сільським господарством.

Під час плебісциту 1919 року, коли визначалася межа між Німеччиною та Данією, лише три села (Вітзум, Утерзум, Хедехузум) проголосували за приєднання до Данії. Врешті весь острів опинився у складі Німеччини.

Транспорт та економіка[ред.ред. код]

Пором відпливає від острова.

Економіка острова зосереджена на туризмі. Також розвинене сільське господарство. У міській гавані є кілька рибальських суден.

Між містом Вік-ауф-Фер та материковим портом Дагебюлль є поромне сполучення для перевезення пасажирів та автомобілів. У день здійснюється до 10-12 рейсів (45 хвилин плавання). Є також приватні пороми, що з'єднують місто з Амрумом (близько години плавання). Також на острові є злітно-посадочні смуги для невеликих літаків.

Від міста до будь-якого села острова можна дістатися на автобусі.

Визначні місця[ред.ред. код]

Церкви[ред.ред. код]

Давня могила на Фері

На острові розташовано три середньовічні церкви з XII–XIII століття: Санкт-Ніколаі у Віку-Болдіксумі, Санкт-Йоганніс у Ніблумі та Санкт-Лаурентії у Зюдеренде. На церковних цвинтарях збереглися давні могили моряків та капітанів, на яких коротко описаний життєпис померлих.

Археологія[ред.ред. код]

Численні кургани свідчать про заселення острова у бронзову добу. Туристи мають можливість відвідати принаймні 17 уцілілих курганів. Біля Боргзума знаходяться рештки фортифікаційних укріплень з часу Великого переселення народів.

Музеї[ред.ред. код]

У Віку знаходиться «Фризький музей» (нім. Friesenmuseum, або Dr.-Carl-Häberlin-Museum), присвячений історії і культурі фризів. В Алькерзумі знаходиться музей мистецтва Західного узбережжя, де представлена змінна експозиція на тему «Море і мистецтво». В Овернумі розташований невеликий краєзнавчий музей.

Вітряки[ред.ред. код]

Вітряк «Venti Amica» (Подруга вітру) з 1879 у Віку-ауф-Фер

На Фері знаходяться 5 давніх вітряків, два з яких у Віку. Найдавніший вітряк — у Вріксумі, він був побудований 1850 року й діяв до 1960 року. Окрім Вріксумського всі вітряки перебувають у приватній власності.

Фогелькоє[ред.ред. код]

На острові знаходиться 6 так званих фогелькоїв — штучних ставків зі складною системою сіток, де раніше (а часом і досі) заманювали й відловлювали диких качок та інших птахів.

Ваттове море[ред.ред. код]

Ваттове море, до якого входить зокрема і острів Фер, проголошене національним парком Шлезвіг-Гольштейнське Ваттове море й занесене до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

На північ від острівнох дамби, а також на інших ваттових берегах острова проживають багато видів птахів. На острові зупиняються величезні кількості перелітних птахів під час щорічної міграції. Часом на пляжі можна побачити морських котиків, які побоюються людей і надають перевагу прибережним піщаним косам.

Улюбленим місцем купання є південний пляж острова між Віком і Утерзумом. Під час відпливу туристичне бюро острова пропонує піші ваттові мандрівки з досвідченими екскурсоводами до сусіднього Амрума.

Вік-ауф-Фер[ред.ред. код]

Іншими визначними місцями міста є дзвіниця, споруджена 1886 року, морська променада «Sandwall» та будинок, де зупинявся Ганс Крістіан Андерсен.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Суфікс-um на місцевому діалекті означає «поселення».
  2. Кунц, Гаррі; Альберт Пантен. Die Köge Nordfrieslands (The North Frisian Polders). ISBN 3-88007-251-5. 

Література[ред.ред. код]

  • Margot und Nico Hansen (Hrsg.): Föhr — Geschichte und Gestalt einer Insel. Hansen & Hansen, Münsterdorf 1971.
  • Georg Quedens: Föhr. Breklumer Verlag, Breklum 1993, ISBN 978-3-7793-1111-9.

Посилання[ред.ред. код]