Фрідліб Рунге

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фрідліб Рунге
Friedlieb Ferdinand Runge.jpeg
Народився 8 лютого 1795(1795-02-08)
Більвердер біля Гамбурґу
Помер 1867
Оранієнбург
Національність німець
Alma mater Єнський університет, Берлінський університет
Галузь наукових інтересів хімік
Науковий керівник Йоганн Вольфганг Деберайнер
Відомий завдяки: відкриттю хініну та кофеїну

Фрідліб Фердінант Рунге (нім. Friedlieb Ferdinand Runge, * 8 лютого 1795(17950208), Більвердер біля Гамбурґа — 25 березня 1867, Оранієнбурґ) - німецький хімік-органік та аналітик.

Фрідліб був третьою дитиною у родині пастора Йогана Герхарта Рунге. Він з дитинства проявляв зацікавлення до різних хімічних експериментів.

Вивчав медицину у Берлінському та Геттінгенському університетах, медицину та хімію у Єнському університеті (доктор медицини, 1819, Берлін; доктор філософії, 1822, Берлін). Після трьохрічного турне по Європі, він викладав хімію у Бреслауському університеті (зараз Вроцлав) до 1831. З 1831 до 1852 він працював технічним директором хімічного заводу в Оранієнбурзі, але був звільнений та помер через п'ятнадцять років у бідності.

Пам'ятник в Онієнбурзі

Його хімічні роботи включають хімію пурину, відкриття кофеїну, і дослідження великої кількості речовин отриманих із смоли.

Найважливіші наукові роботи присвячені вивченню органічних сполук, у тому числі алкалоїдів та барвників. У 1819 році він описав токсичні властивості атропіну та його здатність розширювати зіницю.

Автор трьохтомної монографії «Хімія барвників» (1834—1850), підручника «Основи хімії» (1846—1847).

Джерела[ред.ред. код]

  • Weinberg BA, Bealer BK. The world of caffeine. New York & London: Routledge, 2001. ISBN 0-415-92722-6.
  • G. Kränzlein (1935). Zum 100 jährigen Gedächtnis der Arbeiten von F. F. Runge. Angewandte Chemie 48 (1). с. 1–3. doi:10.1002/ange.19350480103. 
  • H. H. Bussemas, G. Harsch and L. S. Ettre (1994). Friedlieb Ferdinand Runge (1794–1867): “Self-grown pictures” as precursors of paper chromatography. Chromatographia 38 (3-4). с. 243–254. doi:10.1007/BF02290345.